Ухвала суду № 47912483, 29.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/8595/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Шереметьєва Л.А., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Військової частини А0515 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 29 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Військової частини А0515 про перерахунок одноразової грошової допомоги та відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Військової частини А0515 (далі - Відповідач) у якому просив стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу у розмірі 48-місячного грошового забезпечення 360 000 грн.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 травня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Військова частина А0515 звернулась з апеляційною скаргою до суду, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 проходив військову службу в військовій частині А0515 та був звільнений у запас 17.12.2005 року.

21.12.2005 року позивач був виключений зі списків особового складу частини і направлений для зарахування на військовий облік до Подільського районного у м. Києві військового комісаріату.

28.04.2007 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби (а.с.19-22).

Позивач звернувся із заявою до відповідача - Міністерства оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Проте, листом від 10.04.2015 року №222/4/473 (а.с.25) ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні зазначеної заяви та призначенні йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вважаючи порушеними свої права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом за їх захистом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час виникнення спірних правовідносин мав право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, з врахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премію.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ ), Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» ( далі по тексту - Постанова КМУ № 499 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 надано офіційне тлумачення зазначеної конституційної норми, згідно з яким дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Правовими положеннями ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 третя група інвалідності встановлена 28.04.2007 року.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 року.

Згідно із п. 2 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 року, одноразова грошова допомога виплачується, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: - 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 12.11.2013 року - день встановлення позивачу інвалідності третьої групи.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.10.2014 року у справі № К/800/1679/14.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для виникнення в особи, яка проходила військову службу, права на одноразову грошову допомогу в розмірі 48-місячного грошового забезпечення, є факт встановлення їй інвалідності, яка настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби. При цьому, розмір грошового забезпечення визначається, виходячи зі складу грошового забезпечення військовослужбовців за відповідною посадою, яке діяло на момент встановлення інвалідності.

Аналогічні правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду України від 18.11.2014 р. у справі № 21-446а14.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, зокрема, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання неправомірними дії Військової частини А0515 щодо не здійснення призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення та зобов'язання відповідача призначити і виплатити ОСОБА_2 таку допомогу.

Доводи апелянта про те, що інвалідність була встановлена позивачу після звільнення зі служби, а отже, він не має право на одноразову грошову допомогу в порядку ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, апеляційний суд вважає не обґрунтованими і такими, що суперечать самій же ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, на яку посилається апелянт, та п. 2 Постанови КМУ № 499, з яких вбачається, що право на таку допомогу виникає в особи, зокрема, й після звільнення з військової служби в разі встановлення інвалідності, яка настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Крім того, позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови в призначенні йому спірної допомоги, які мали місце 10.04.2015, а до суду з даним адміністративним позовом він звернувся 27.04.2015, тобто в межах строку, визначеного ст. 99 КАС України.

В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Військовою частиною А0515, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів, які б спростовували надані позивачем докази, які відповідають ст. 69 КАС України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А0515 - залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 29 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.