Рішення № 47908680, 30.07.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2015 року Справа № 922/3136/15

Провадження № 4/913/197/15

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 89 526 грн. 76 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Старкова Г.М.

Секретар судового засідання-помічник судді Павлова А.О.

У засіданні брали участь:

від позивача - Шахова О.І., довіреність б/н від 15.06.2015;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2010161 від 29.02.2012 в сумі 89526 грн.76 коп., з яких: заборгованість за простроченим кредитом в сумі 13886 грн.00 коп., заборгованість за простроченими процентами в сумі 3625 грн. 16 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 161 грн. 65 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 35 грн. 12 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 59001 грн. 84 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів в сумі 12816 грн. 99 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2015 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 №01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.07.2015 місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Консультаційний центр кредитних програм» є 91055, м. Луганськ, вул. Тітова,11.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ «Укрпошта» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Так, суд намагався здійснити повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання шляхом надання телефонограми за номером телефону, зазначеному у витягу з ЄДР: 099-168-79-00, про що свідчить телефонограма № 922/3136//15 від 03.06.2015.

Проте, вказаний телефонний номер не обслуговується.

Інші засоби зв'язку судом встановлено не було.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет(а.с.56).

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена у Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Представник позивача подав пояснення, яке здане до суду 29. 07.2015 за № 2216/15, яке судом розглянуте та долучене до матеріалів справи з наданими до нього документами.

Також, до канцелярії суду 30.07.2015 за № 2224/15, від представника позивача подано доповнення до пояснення, яке судом розглянуте та долучене до матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі за текстом - кредитор, позивач) та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 (далі за текстом - позичальник, відповідач), укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2010161 від 29.02.2012 ( далі за текстом - Договір).

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості,платності,забезпеченості та цільового характеру використання грошв кошти в межах невідновленої кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 50 000 грн. 00 коп.,який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 24,99% річних, з кінцевим терміном повернення до 28 лютого 2015 року включно (далі за текстом - кредит), на умовах визначених цим договором (п.11 договору).

Пунктом 1.1.1 договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 5.11-5.12 договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань.

Кредит надавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачу кредит. В свою чергу, відповідач зобов'язання щодо своєчасного забезпечення оплати платежів відповідно до п. 5.1 договору не виконав.

Відповідно до п. 1.1 договору повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного у п. 1.1 до договору згідно графіку платежів наведеного у додатку №1 у договору, який є невід'ємною частиною договору, на рахунок кредитора зазначеного у п. 2.1 договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2,3.3 договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п. 1.1 договору, або заміненої відповідно до п.п. 3.5 - 3.7 цього договору.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в період (28-29-30-31/365) на погашену суму кредиту, починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

На виконання умов договору кредитної лінії № НКЛ-2010161 від 29.02.2012 позивач надав відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи, а саме меморіальним ордером № 9637532 від 01.03.2012 на суму 50 000 грн. 00 коп. та не оспорюється відповідачем.

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту у встановлені строки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № НКЛ-2010161 від 29.02.2012 в сумі 89526 грн.76 коп., з яких: заборгованість за простроченим кредитом в сумі 13886 грн.00 коп., заборгованість за простроченими процентами в сумі 3625 грн. 16 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 161 грн. 65 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 35 грн.12 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 59001 грн. 84 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів в сумі 12816 грн. 99 коп. Обґрунтовуючи позовні вимого позивач посилається на умови договору кредитної лінії № НКЛ-2010161 від 29.02.2012 та положення ст.ст. 526,530,536,610,612,625,629,1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог за позовом, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір кредитної лінії № НКЛ-2010161 від 29.02.2012 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2.,4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Як вбачається з матеріалів справи, кредит було видано позивачем відповідачу за позовом згідно меморіального ордеру № 9637532 від 01.03.2012 на суму 50 000 грн. 00 коп..

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №НКЛ-2010161 від 29.02.2012 не надав.

Відповідач умови договору виконував неналежно та не в повному обсязі і починаючи з 13.06.2012 здійснював повернення кредиту не в повних сумах та припускав порушення строків оплати. У зв'язку з чим, за відповідачем перед позивачем станом на 25.03.2015 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 13886 грн.00 коп.

Також, відповідач починаючи з 12.03.2012 здійснював повернення процентів за користування кредитом не в повних сумах та припускав порушення строків оплати, тому станом на 25.03.2015 утворилась заборгованість за процентами в сумі 3625 грн. 16 коп.

Суд вважає, що позовна заява в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим кредитом в сумі 13886 грн.00 коп., сума заборгованість за простроченими процентами в сумі 3625 грн. 16 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На час прийняття рішення у цій справі відповідачем не подано допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом.

Позивачем, відповідно до умов п. 9.1 договору кредитної лінії № НКЛ-2010161 від 29.02.2012, до стягнення заявлено пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 59001 грн. 84 коп. за період з 24.09.2014 по 25.03.2015, пеню за несвоєчасне повернення процентів в сумі 12816 грн. 99 коп. за період з 24.09.2014 по 25.03.2015.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 59001 грн. 84 коп. за період з 24.09.2014 по 25.03.2015 та пені за несвоєчасне повернення процентів в сумі 12816 грн. 99 коп. за період з 24.09.2014 по 25.03.2015 суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, виходячи з комплексного аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що основною сумою заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами є заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факт проведення антитерористичної операції на території м. Луганськ будь-яких сумнівів не викликає, оскільки він неодноразово висвітлювався в засобах масової інформації, у повідомленнях Ради національної безпеки та оборони України.

Так, зокрема, проведення антитерористичної операції на території міста Луганська та Луганської області вбачається з Указів Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та від 14.11.2014 № 875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях".

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (зі змінами) встановлено, що у місті Луганськ органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження .

Враховуючи фактичні обставини справи, норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 59001 грн. 84 коп. за період з 24.09.2014 по 25.03.2015 та пеня за несвоєчасне повернення процентів в сумі 12816 грн. 99 коп. за період з 24.09.2014 підпадає під дію мораторію щодо нарахування пені на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, встановленого Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у зв'язку з чим в задоволенні вимоги в цій частині про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Але за даним позовом позивач здійснив нарахування пені, згідно наданого до повної заяви розрахунку) без дотримання вимог вказаного закону що є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч.2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченого кредиту в сумі 161 грн. 65 коп. за період з 24.09.2014 по 25.03.2015, 3% річних від суми прострочених процентів в сумі 35 грн.12 коп. за період з 24.09.2014 по 25.03.2015 слід задовольнити.

Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за простроченим кредитом в сумі 13886 грн.00 коп., заборгованість за простроченими процентами в сумі 3625 грн. 16 коп., 3% річних від суми простроченого кредиту в сумі 161 грн. 65 коп., 3% річних від суми прострочених процентів в сумі 35 грн. 12 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 30.07.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Частиною 1 п. 22 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 15 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк».

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 89526 грн. 76 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 34047020, заборгованість за простроченим кредитом в сумі 13886 грн.00 коп., заборгованість за простроченими процентами в сумі 3625 грн. 16 коп., 3% річних від суми простроченого кредиту в сумі 161 грн. 65 коп., 3% річних від суми прострочених процентів в сумі 35 грн. 12 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь:

- Державного бюджету України на рахунок 31214206783004, одержувач - УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 37999675, код класифікації доходів 22030001, призначення платежу - "судовий збір", код 02844564, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано - 04.08.2015.

Суддя Г.М.Старкова