Рішення № 47908415, 28.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

28 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Борисової О.В., Гаращенка Д.Р.,

при секретарі: Калініній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в інтересах якого діє ГрицикАнна Сергіївна,

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом, уточненим в подальшому, до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк», Банк) та, посилаючись на неналежне виконання останнім своїх збов'язань за договором банківського рахунку, просила стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 4800 доларів США та пеню.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 4800 доларів США та пеню у розмірі 0,1% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення у розмірі 480 доларів США, а всього 5280 доларів США.

Не погодившись із вказаним рішенням суду відповідач через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилався та незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність рішення суду обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Зазначав, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто грошову суму у доларах США, оскільки грошова одиниця України є гривня, а отже у мотивувальній частині рішення суд повинен був навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Також вказував на те, що судом не враховано, що вказані правовідносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Просив рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» - Грицик А.С. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених в ній, просила задовольнити.

Позивач належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02.09.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 004-28689-020914 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, відповідно до умов якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок в доларах США, на який перевів кошти позивача в сумі 5 400,00 доларів США з її депозитного доларового рахунку.

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Банку з проханням повернути їй кошти, які знаходяться на її поточному рахунку, однак у відповідь на її звернення, відповідач листом за вих. № 05-24884002 від 22.10.2014 року повідомив, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 540 від 29.08.2014 року, Національний банк України зобов'язав банки обмежити видачу грошових коштів до 15 000,00 гривень на добу на одного клієнта, та відповідач запропонував позивачу звернутися щодо отримання коштів до будь-якого відділення ПАТ «Дельта Банк».

29.09.2014 року позивач направила до Банку письмову заяву з вимогою видати їй через касу всю суму коштів, яка знаходиться на її поточному рахунку, на протязі 7-10 днів, починаючи з дати отримання заяви, по 1 000 - 1 100 доларів США в день, з урахуванням вимог встановлених постановою № 540 Правління Національного банку України «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» від 29.08.2014 року, однак у відповідь позивач отримала відмову у видачі грошових коштів.

В подальшому позивач неодноразово зверталась до відділення ПАТ «Дельта Банк» № 40 із заявами від 21.10.2014 року, від 07.11.2014 року, від 10.11.2014 року, від 11.11.2014 року та від 12.11.2014 року з вимогою видати 900-1000 доларів США з її поточного рахунку, проте дані заяви відповідачем виконані не були.

Крім того, позивач неодноразово зверталась із скаргами від 21.10.20104 року, від 07.11.2014 року, від 10.11.2014 року та від 11.11.2014 року з приводу незаконних дій відповідача щодо відмови їй у видачі належних їй коштів, які знаходяться на поточному рахунку позивача, однак відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував.

Судом встановлено, що не дивлячись на численні звернення позивача, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору та не повернув позивачу належні останній грошові кошти, які знаходяться на її поточному рахунку.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 4800 доларів США суд виходив з того, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до вказівок договору і не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору; що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку не допускається.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Отже, суд дійшов правильного висновку, що відмова банку у поверненні грошових коштів з поточного рахунку позивача суперечить вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо обмежень встановлених ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 вказаного закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Як вже вказано вище, Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа (ч.3 ст. 1068 ЦК України).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежного розрахунку Банком заборгованості в доларах США, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.

Враховуючи ту обставину, що договір банківського рахунку був укладений в іноземній валюті (доларах США) висновок суду про стягнення грошових коштів в доларах США без зазначення гривневого еквіваленту відповідає вимогам закону.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про стягнення з ПАТ «Дельта Банк» пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

А отже, висновок суду про стягнення пені з ПАТ «Дельта Банк» є необґрунтованим.

З огляду на наведене, та враховуючи те, що судом порушено норми матеріального права, оскільки не застосовано закон, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в частині стягнення пені у розмірі 480 доларів США та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 316, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в інтересах якого діє Грицик Анна Сергіївна, - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року в частині стягнення пені у розмірі 480 доларів США скасувати та ухвалити в цій частині нове рішенні про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/16053/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9811/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Белоконна І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.