Ухвала суду № 47908390, 04.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

04 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Борисової О.В., Гаращенка Д.Р.,

при секретарі: Калініній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, в інтересах якого діє Патрик Ганна Григорівна,

на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року

у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала є необґрунтованою, незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просив її скасувати та передати питання на новий розгляд.

Вказував, що повернення позовної заяви з підстав невиконання ухвали суду щодо належного оформлення платіжного дорученням є обмеженням права доступу позивача до судового захисту.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки, зазначені в ухвалі судді від 04.12.2014, не усунуті у зв'язку з чим повернув позовну заяву.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції за наступних підстав.

Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ст. 119, 120 ЦПК України.

Зокрема, згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Ухвалою судді від 04.12.2014 позовну заяву, як таку, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, позивачу необхідно було оформити платіжне доручення у відповідності до вимог законодавства, зазначивши при цьому прізвище, ім'я та по-батькові особи, якою засвідчено доручення та надавши докази повноваження на вчинення таких дій.

У пункті 1 Постанови зазначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом з цим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Згідно п. 26 постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі - Постанова) зазначено, що законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІП «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального Фонду Державного бюджету України.

Проте, інструкція, яка передбачала даний запис, - скасована, а інші нормативні акти, які б передбачали зазначення вказаних реквізитів відсутні.

Згідно п. 27 цієї постанови судовий збір сплачується до територіальних органів України Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку «одержувач» зазначити найменування територіального органу Державної казначейської служби України за місцем знаходження суду, який розглядає справу.

Таким чином вимога суду першої інстанції про належне оформлення платіжного документу не ґрунтується на вимогах закону.

Разом з цим, за наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього ж бюджету суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано про що зазначається в ухвалі про відкриття провадження.

За таких обставин, судова колегія вважає, що при постановленні ухвали про повернення позовної заяви позивачу було порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання.

Пунктом 3 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, в інтересах якого діє Патрик Ганна Григорівна, - задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року - скасувати і передати питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 760/25968/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9988/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Лозинська М.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.