Постанова № 47907896, 03.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2015 року № 826/5587/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001042208 від 22.12.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв’язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений дату, час та місце судового розгляду справи, на судове засідання не з’явився, письмових заперечень проти позову до суду не подавав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 19.11.2014 р. по 27.11.2014 р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Софія ЛТД" (код 19321287) та ТОВ "Широко" (код 37293733) за період з 01.04.2014 р. по 30.04.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №35/1-22-08 від 04.12.2014 р. (надалі – акт перевірки №35).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №35, позивачем порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 467 536,00 грн., в т.ч. за квітень 2014 р. – на суму 467 536,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №35 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001042208 від 22.12.2014 р. (надалі – ППР №0001042208), яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 584 420,00 грн., з яких 467 536,00 грн. – за основним платежем, а 116 884,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у м. Києві №3296/10/26-15-10-05-35 від 27.02.2015 р. "Про результати розгляду первинної скарги" було залишене без змін прийняте відповідачем ППР №0001042208, а скаргу позивача – без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ "Агро-Дельта Груп" зареєстровано як юридична особа 09.11.2006 р., з 21.11.2006 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 01.10.2012 р.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Між ТОВ "Агро-Дельта Груп", як покупцем, та ТОВ "Софія" ЛТД, як продавцем, був укладений Договір поставки №15 від 07.04.2014 р. (надалі – Договір №15), відповідно до умов якого продавець зобов’язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених в даному договорі та в додатках до нього.

Згідно Додатку №1 до Договору №15 ТОВ "Софія" ЛТД зобов’язувалось поставити позивачу товар (дукат, РК; сегмент, к.с.; саргон 250 к.е.) загальною вартістю 1 305 215,04 грн., в т.ч. ПДВ 217 535,84 грн., у зв’язку з чим був виставлений на відповідну суму рахунок фактура №СФ-0000015 від 07.04.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №15 ТОВ "Софія" ЛТД поставило позивачу відповідний товар загальною вартістю 1 305 215,04 грн., в т.ч. ПДВ 217 535,84 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000015 від 16.04.2014 р., що містить всі обов’язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Софія" ЛТД оформлена на користь позивача податкова накладна №19 від 16.04.2014 р. на загальну суму 1 305 215,04 грн., в т.ч. ПДВ 217 535,84 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Агро-Дельта Груп", як замовником, та ТОВ "Широко", як виконавцем, були укладені договори про надання послуг, відповідно до умов яких виконавець зобов’язується власними силами на замовлення замовника надати платні послуги:

- дослідження ефективності знищення бур'янів засобами захисту рослин та їх сумішами у виробничих умовах (Договір №1/1-02 дослідження ефективності знищення бур’янів засобами захисту рослин від 14.02.2013 р.);

- з розробки, уніфікації, систематизації та поширення рекламно-інформаційних матеріалів про продукцію та компанію замовника (Договір №1/2-02 розробка, уніфікація, систематизація та поширення рекламно-інформаційних матеріалів від 18.02.2013 р.);

- з надання господарствам в Дніпропетровській області консультацій щодо захисту посівів сільськогосподарських культур від хвороб, шкідників та бур’янів з використанням товарів замовника (Договір №1/3-02 надання виїзних консультаційних послуг господарствам від 21.02.2013 р.);

- з організації та проведення навчальних семінарів (Договір №1/4-03 послуги з організації та проведення навчальних семінарів від 04.03.2013 р.);

- з вивчення та аналізу ринку засобів захисту рослин в Україні (Договір №1/5-03 послуги з вивчення та аналізу ринку засобів захисту рослин в Україні від 12.03.2013 р.).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "Широко" надало відповідні послуги загальною вартістю 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 250 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи робочою програмою, календарним планом, замовленнями, звітами про проведенні роботи, актами здачі-прийняття робіт.

Судом встановлено, що ТОВ "Широко" оформлені на користь позивача податкові накладні №40 від 21.04.2014 р., №41 від 22.04.2014 р., №42 від 24.04.2014 р., №43 від 25.04.2014 р. та №44 від 28.04.2014 р. на загальну суму 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 250 000,00 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача - ТОВ "Софія" ЛТД та ТОВ "Широко" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб’єктності для здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України, обов’язок контролювати звітність контрагентів на суб’єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб’єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 06.08.2014 №1108/04-62-22-3/19321287 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Софія" ЛТД, код за ЄДРПОУ 19321287, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за березень, квітень та травень 2014 року, акт ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.05.2014 р. №297/26-53-22-04-15-37293733 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Широко" (код за ЄДРПОУ 37293733) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків продавцями за період з 01.10.2013 по 30.04.14 та постачальниками 01.10.2013 по 30.04.2014, як на докази недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) таких документів не було надано до суду, а відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Софія" ЛТД, ТОВ "Широко", недійсними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих послуг за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Агро-Дельта Груп" здійснює такі види діяльності: оптова торгівля хімічними продуктами (основний); виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції; виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; агентства нерухомості. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що роботи (послуги), отримані за вказаними вище договорами, придбавались ТОВ "Агро-Дельта Груп" з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема з метою реалізації засобів захисту рослин, що підтверджується, наявним в матеріалах справи, Договором поставки №6 від 07.04.2014 р., укладеним між ТОВ "Агро-Дельта Груп", як продавцем, та ТОВ Укрбіз", як покупцем.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання послуг від ТОВ "Софія" ЛТД та ТОВ "Широко" відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Софія" ЛТД, ТОВ "Широко", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Софія" ЛТД, ТОВ "Широко", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.201.8., п.201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом встановлено наявність усіх обов’язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами реальних господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Софія" ЛТД та ТОВ "Широко" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 467 536,00 грн., в т.ч. за квітень 2014 р. – на суму 467 536,00 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 487,20 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0001042208 від 22.12.2014 р.

3. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" (код ЄДРПОУ 34714684) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева