Постанова № 47907869, 31.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2015 року № 826/12281/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б.., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Фортуна-банк"доПриватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовичапровизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича про визнання протиправними та такими, що не відповідають законодавству України дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, який діє як державний реєстратор прав, щодо винесення рішення від 03.04.2015року № 03-1/101-16; скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.04.2015 року № 03-1/101-16; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, який діє як державний реєстратор прав, розглянути наданий пакет документів та здійснити державну реєстрацію права власності Позивача на земельну ділянку площею 0,0850га, кадастровий номер якої 8000000000:85:373:0004, яка розташована: м. Київ, вулиця Боричів Тік, 35 (літ. В) у Подільському районі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було протиправно прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно. Крім того, позивач зазначає, що ним у відповідності до закону та порядку були подані всі необхідні документи для здійснення реєстрації права власності, проте, в супереч вимогам законодавства відповідачем прийнято спірне рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Заперечень проти позовних вимог не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що 22.04.2014 року Позивачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0850га, кадастровий номер якої 8000000000:85:373:0004, яка розташована: м. Київ, вулиця Боричів Тік, 35 (літ. В), який був посвідчений Відповідачем та зареєстрований в реєстрі за №1324.

Позивач 01.03.2015р. звернувся до Відповідач з вимогою про державну реєстрацію права власності за Позивачем земельної ділянки в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно з наданням пакету необхідних для реєстрації документів.

Відповідачем 03.04.2015 року прийнято рішення про відмову Позивачу в державній реєстрації прав в зв'язку з відсутністю печатки юридичної особи на заяві № 386/07 від 11.03.2015р.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними та такими, що не відповідають законодавству України дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, який діє як державний реєстратор прав, щодо винесення рішення від 03.04.2015року № 03-1/101-16, Суд зазначає наступне.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV) та Порядком КМ України, від 17 жовтня 2013 р. N 868 " Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі по тексту Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна за місцем розташування такого майна. Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, що обрані заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник). Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії. У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.

Відповідно до статті 4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4 1 цього Закону. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Згідно із ч. 1, пп. 1 п. 1 ч. 2 статті 9 Закону №1952-IV, Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси. Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 1, ч. 12 ст. 15 Закону №1952-IV, Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

У відповідності до п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Судом встановлено, що до Відповідача позивачем подано заяву 11.03.2015 року з заявою в якій Позивач зазначив наступне: « 24.04.2014 року приватним нотаріусом Михайленко С.А., був посвідчений договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення р.№ 1324 між АТ «ФОРТУНА-БАНК» та КИЇВСЬКОЮ МІСЬКОЮ РАДОЮ. В зв'язку з повною оплатою банком земельної ділянки та на підставі договору купівлі - продажу № 1324 від 24.04.2014р. та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» просимо зареєструвати право власності на земельну ділянку кадастровий номер - 8000000000:85:373:0004, яка розташована: м. Київ, вулиця Боричів Тік, 35 (літ. В) в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно.», дану заяву посвідчено Головою Правління АТ «Фортуна-банк» А.Б. Масленніковим.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Приватним нотаріусом Михайленко С.А. 03.08.2015 року прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, в даному рішення Державний реєстратор зазначив наступне: «Я, державний реєстратор прав на нерухоме майно (приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу) Михайленко Сергій Анатолійович, розглянув заяву від 11.03.2015 року № 386/07 про державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,0850 га, кадастровий номер 80.00000000:85:373:0004, подану на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого мною 24.14.2014 (р.№ 1324), прийняту 11.03.2015 року, яку подало Публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк», ЄДРПОУ 26254732, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, та встановив, що подана заява від 11.03.2015р. не відповідає встановленим законодавством вимогам, оскільки на поданій заяві від 11.03.2015 року № 386/07 відсутня печатка юридичної особи, що не дає змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Надана заявником заява від 11.03.2015 року № 386/07 не відповідає вимогам законодавства. Ураховуючи вищевикладене, керуючись Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703), ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормами чинного законодавства,».

Як вбачається з матеріалів справи, саме Відповідачем було посвідчено Договір купівлі-продажу № 1324 від 24.04.2014р. та до Відповідача звернувся Позивач з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 17 Закону №1952-IV, текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю. Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису. Відповідальність за відповідність електронних копій оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, оригіналам таких документів у паперовій формі несе особа, яка подає заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі.

Згідно з п. 11, п. 12 Порядку, під час подання заяви шляхом надсилання поштою справжність підпису заявника засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат". У разі подання заяви шляхом надсилання поштою органом державної влади чи органом місцевого самоврядування (їх посадовими особами) підпис заявника скріплюється печаткою відповідного органу (посадової особи). У разі подання заяви від імені юридичної особи державний реєстратор, який є користувачем Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, одержує інформацію із зазначеного Реєстру щодо такої особи.

Судом встановлено, що Позивачем особисто було подано Відповідачу Заяву з пакетом документів про реєстрацію права власності, а отже, Відповідачем при прийнятті документів було перевірено відповідність поданих документів та на Відповідача покладено обов'язок перевірити інформацію із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Відповідачем в порушення вимог законодавства було безпідставно зроблено висновок, що Позивачем повинна обов'язково бути засвідчена печаткою Заява.

Крім того, Суд звертає увагу, що Відповідачем в спірному рішенні робить посилання на Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, проте, дана постанова згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868 втратила чинність, що в свою чергу підтверджує упередженість Відповідача при винесені спірного рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 15 Закону №1952-IV, Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення. Державна реєстрація права власності (надання відмови в ній) на підприємство як єдиний майновий комплекс та в разі, якщо їй передує видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно, проводиться у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем заяву подано до Відповідача 11.03.2015 року, а рішення про відмову в державній реєстрації прав на їх обтяжень Відповідачем прийнято 03.04.2015 року, що в свою чергу свідчить про те, що Відповідачем в порушення норм права не було розглянуто заяву Позивача в п'ятиденний термін, що є порушення вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправними та такими, що не відповідають законодавству України дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, який діє як державний реєстратор прав, щодо винесення рішення від 03.04.2015року № 03-1/101-16, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.04.2015року № 03-1/101-16 та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, який діє як державний реєстратор прав розглянути наданий пакет документів та здійснити державну реєстрацію права власності Позивача на земельну ділянку площею 0,0850га, кадастровий номер якої 8000000000:85:373:0004, яка розташована: м. Київ, вулиця Боричів Тік, 35 (літ. В) у Подільському районі, Суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 9 Закону №1952-IV, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 1 статті 24 Закону №1952-IV, встановлено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме, у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з частини 4 статті 24 Закону №1952-IV, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Аналогічна норма міститься й у пункті 28 Порядку №868, який передбачає, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вже було встановлено Судом, що рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.04.2015року № 03-1/101-16 прийняте Відповідачем в супереч вимогам законодавства, а отже дане рішення підлягає скасуванню, а подані Позивачем документи відповідають вимогам законодавства, а отже підлягаю розгляду та здійсненню державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.04.2015року № 03-1/101-16 та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, який діє як державний реєстратор прав розглянути наданий пакет документів та здійснити державну реєстрацію права власності Позивача на земельну ділянку площею 0,0850га, кадастровий номер якої 8000000000:85:373:0004, яка розташована: м. Київ, вулиця Боричів Тік, 35 (літ. В) у Подільському районі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та такими, що не відповідають законодавству України дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, який діє як державний реєстратор прав, щодо винесення рішення від 03.04.2015року № 03-1/101-16.

3. Скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.04.2015року № 03-1/101-16.

4. Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, який діє як державний реєстратор прав розглянути наданий пакет документів та здійснити державну реєстрацію права власності Позивача на земельну ділянку площею 0,0850га, кадастровий номер якої 8000000000:85:373:0004, яка розташована: м. Київ, вулиця Боричів Тік, 35 (літ. В) у Подільському районі.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук