Постанова № 47907631, 30.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2015 року № 826/12756/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ"

до Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015р. № 0032591501.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем безпідставно встановлено прострочення сплати узгоджених зобов'язань за лютий-березень 2015року, а тому, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем зазначено, що розмір узгодженого зобов'язання за лютий-березень 2015 року позивачем самостійно збільшено відповідно до поданих уточнюючих розрахунків до декларації та, відповідно, погашено наступним уточнюючим розрахунком.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ДФС України у м. Києві проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість ПРАТ «Коростенський завод МДФ» за період з 02.04.15р. по 15.04.15р. За результатами перевірки складено акт від 25.05.15р. № 179/26-59-15-01-94/ (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено, що ПРАТ «Коростенський завод МДФ» порушено граничний строк сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в розмірі 85 694 016,00 грн. на 13 календарних днів.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем подано до Податкового органу заперечення, за результатом розгляду заперечень Податковим органом Листом від 10.06.2015 року №24575/10/26-59-15-01-66 залишено без змін висновки Акту перевірки.

На підставі висновків Акту перевірки Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0032591501 від 12.06.2015р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 8 569 401,60 грн.

Позивач вважає винесене податковим органом повідомлення-рішення протиправним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому, звернувся до суду із даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно до п. 46.1. ст. 46 ПК України - податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України, встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено порушення ПРАТ «Коростенський завод МДФ» п.57.1 ст.57 ПК України, в результаті чого застосовано штраф у розмірі 10%.

Проведеною перевіркою встановлено, що на момент подання податкових декларацій за звітні періоди лютий та березень 2015 року сума бюджетного відшкодування за напрямком в рахунок майбутніх платежів, яка обліковувалась на особовому рахунку ПрАТ «Коростенський завод МДФ» складала 93498632 грн. та 84694015 грн. відповідно.

Відповідно до поданих декларацій, задекларована сума податкових зобов'язань за лютий та березень 2015 року становить 8548172 грн. та 1636158 грн.

Згідно акту перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкового зобов'язання, на картці особового рахунку Позивача було виявлено заборгованість на суму 1 000 000 грн. за звітний період лютий 2015 року. Заборгованість виникла згідно поданого додатку 2 Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015 (Д2) за лютий 2015 року.

Крім того, 06.04.2015р. на переконання податкового органу, Позивачем поданим уточнюючим розрахунком до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року, згідно додатку 2 було збільшено розмір заборгованості. Станом на 06.04.2015 заборгованість склала 84694015,9 грн.

Таку заборгованість, на переконання податкового органу, погашено 15.04.2015р. відповідно до поданого Позивачем уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року № 9069390149.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що такі доводи податкового органу є безпідставними та не обґрунтованими.

Відповідно до змісту декларації за лютий 2015 року позивачем самостійно визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 548 172,00грн.

Незмінним розмір визначеного у декларації зобов'язання залишився і в уточнюючих розрахунках до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року, як від 06.04.15р., так і від 15.04.15р.

Відповідно до змісту вказаних уточнюючих розрахунків, корегування мало місце лише в частині визначення розміру суми залишку від'ємного значення (бюджетного відшкодування за напрямком в рахунок майбутніх платежів) з податку на додану вартість, у сторону збільшення.

Більш того, сума визначена відповідачем, як збільшення узгодженого зобов'язання в розмірі 83498632,00 грн., відповідно до уточнюючого розрахунку від 06.04.15р. визначена позивачем як сума бюджетного відшкодування за рахунок якого Позивач мав право погасити свої податкові зобов'язання даного звітного періоду, а тому, цілком незрозумілі висновки податкового органу щодо ідентифікації такої як податкового зобов'язання позивача.

Крім того, слід зауважити, що помилковими є доводи податкового органу з приводу можливості збільшення розміру узгодженої суми зобов'язання з податку на додану вартість шляхом внесення виправлень та уточнень до додатку № 2 до податкової декларації, оскільки такий за свої змістом та безпосереднім призначенням містить відомості виключно щодо розрахунку суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015р. № 0032591501 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015р. № 0032591501.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" (код ЄДРПОУ 37079170) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук