Постанова № 47907438, 29.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 липня 2015 р. № 820/5796/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Титова Р.В.,

представника відповідача - Гаспарян А.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКпостач"

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "УКпостач", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області:

- №0000241501 від 16.03.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 334853,0 грн., та штрафними санкціями в сумі 167369,50 грн.;

- №0000041501 від 16.03.2015 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1219139,0 грн.;

- №0000051501 від 16.03.2015 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 6496312,0 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 11.02.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «УКпостач» (код ЄДРПОУ 30169718) з питань правомірності нарахування, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку та суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт №176/20-11-15-01-22/30169718 від 23.02.2015 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ПрАТ «УКпостач», а саме:

- п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за листопад 2014 року у сумі 1219139 грн.;

- п. 185.1 ст.185 та п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 року в сумі 6831165 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за вересень 2014 року в розмірі 334853 грн. Та завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2014 року у сумі 6496312 грн.;

- п. 50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України підприємством при наданні уточнюючого розрахунку до податкової декларації за листопад 2014 року (вх. 9011730934 від 10.02.2015 року ) зі зменшенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 1915 грн., не нараховано штраф, у зв'язку з виправленням помилки ( рядок 26) в сумі 57 грн.

На підставі висновків акту перевірки №176/20-11-15-01-22/30169718 від 23.02.2015 р. Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000241501 від 16.03.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 334853,0 грн., та штрафними санкціями в сумі 167426,50 грн.;

- №0000041501 від 16.03.2015 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1219139,0 грн.;

- №0000051501 від 16.03.2015 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 6496312,0 грн.

Слід зазначити, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та подавав скаргу на податкові повідомлення - рішення від 16.03.2015 р. №0000241501, №0000051501, №0000041501.

Головним управлінням ДФС у Харківській області розглянуто скаргу платника податку та залишено без змін вищевказані податкові повідомлення - рішення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображених в акті №176/20-11-15-01-22/30169718 від 23.02.2015 р. висновків на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Суд зазначає, що відповідно до висновків вказаних у акті перевірки, відповідачем встановлено порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України підприємством при наданні уточнюючого розрахунку до податкової декларації за листопад 2014 року (вх. 9011730934 від 10.02.2015 року) зі зменшенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 1915 грн., не нараховано штраф, у зв'язку з виправленням помилки (рядок 26) у сумі 57 грн.

Враховуючи, що позивач вищенаведене порушення не оскаржує та надав через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме у сумі штрафу 57 грн., яка увійшла до загальної суми штрафу, визначеної в податковому повідомленні - рішенні №0000241501 від 16.03.2015 р. суд розглядає позов в межах заявлених позовних вимог.

За результатами перевірки податковою інспекцією встановлено, що підприємством ПрАТ «УКпостач» в порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI віднесено до складу податкового кредиту листопада 2014 року податок на додану вартість в сумі 1219139 грн., сплачений митним органам при ввезенні на митну територію України. Вказане порушення призвело до завищення рядка 19 за листопад 2014 року.

Згідно з п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Державна податкова служба України у листі «Про надання інформації» від 10.05.2012 року (чинний) зазначила, що специфіка колізій, що виникають у законодавстві, як правило, пов'язана з поділом норм права на загальні та спеціальні і при конкуренції цих норм необхідно керуватися правилом щодо пріоритетності спеціальних норм над загальними.

Слід зазначити, що 26 вересня 2014 р. набрав чинності Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» за №1636-VІІ від 12.08.14 р. (Далі - Закон №1636), який є спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно зі статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Вищенаведений закон створює вільну економічну зону «Крим» (ВЕЗ «Крим»), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Згідно п.п. 5 п. 12.4 ст. 12 Закону 1636, поставка товарів з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України з метою її вільного обігу здійснюється у митному режимі імпорту із застосуванням норм законодавства України про державний санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фіто-санітарний, та інший контроль, інших заходів тарифного і нетарифного регулювання, з урахуванням положень ст. 6 цього Закону.

Відповідно до п. 6. 4. ст. 6 Закону №1636 товари, що були вироблені, достатньо перероблені або ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на тимчасово окупованій території України до набрання чинності Законом України від 15.04.2014 р. №1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вважаються товарами українського походження, які вільно переміщуються на іншу територію України без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності до 1 січня 2015 року.

Згідно з п. 6. 6. ст. 6 Закону №1636 товари, які згідно з розділом II Митного кодексу України відповідають критеріям повністю вироблених, достатньо перероблених чи ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на тимчасово окупованій території України, вважаються товарами походженням з України та вільно переміщуються на іншу територію України без застосування будь-якого мита, передбаченого главою 42 Митного кодексу України.

При цьому оподаткування податком на додану вартість здійснюється на загальних підставах, відповідно до Податкового кодексу України за ставками, визначеними п. п. 194.1.1. п. 194.1. ст. 194 та п. 215 р. VI Податкового кодексу України (у разі належності товарів до підакцизних згідно ст. 215 ПКУ).

Ввезення товару з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України прирівнюється до ввезення товару із-за меж митної території України на митну територію України та вважається імпортом (п. 5 п. 12.4 ст. 12 Закону №1636).

Такі операції є об'єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах. Обсяг товарів, які ввозяться з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України, та ПДВ, сплачений під час їх митного оформлення, підлягає відображенню у податковій декларації з податку на додану вартість у відповідних рядках розділу II «Податковий кредит». За умови дотримання правил щодо формування податкового кредиту, встановлених ПКУ, такі суми податку можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Варто також зазначити, що відповідно до п. 198.2. ст.. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також використання придбаного товару (послуг) у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищенаведене, ПрАТ «УКпостач» обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту листопаді 2014 року податок на додану вартість в сумі 1219139 грн., сплачений митним органам при ввезенні на митну територію України.

Відносно встановленого контролюючим органом порушення п.185.1 ст.185 та п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 року в сумі 6831165,0 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за вересень 2014 року в розмірі 334853,0 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2014 року у сумі 6496312,0 грн. суд зазначає.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ю БІ СІ -ПРОМО» (в якості продавця) та Приватним акціонерним товариством «УКпостач» (в якості покупця) 26.09.2014 року укладено договір №174, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити частину будівлі «Блок цехів №2 з виробництва холодильного обладнання» (тобто майновий комплекс матеріалів та результатів виконаних робіт, не введених в експлуатацію) - надалі за текстом договору - товар.

Слід вказати, що сторонами вищевказаного договору була підписана додаткова угода №1 від 28.11.2014 року, додаткова угода №2 від 15.12.2014 року до договору №174.

На виконання умов договору було передано у власність ПрАТ «УКпостач» частину будівлі «Блок цехів №2 з виробництва холодильного обладнання», що підтверджено видатковою накладною № Ю-00001596 від 30.09.14 року.

«Блок цехів №2 з виробництва холодильного обладнання» був переданий для ПАТ «УКпостач», що підтверджується актом приймання-передачі від 30.09.2014 року.

За результатом операції було складено податкову накладну від ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Ю БІ СІ - Промо» №287 від 30.09.2014 року на загальну суму 40986989,34 грн., в т.ч. ПДВ 6831164,89 грн.

Оплата за договором №174 здійснена в повному обсязі, як вбачається з наданих до суду виписок банку по рахунку та платіжних доручень.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно підпункту 14.1.138 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Оскільки частина будинку «Блок цехів № 2 з виробництва холодильного обладнання» не є завершеним будівництвом будинком, введеним в експлуатацію, тому цей об'єкт не може бути віднесено до основних засобів в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України.

Підпунктом «б» пункту 15.1 статті 15 Закону №1636 передбачено звільнення від будь-якого оподаткування основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать юридичним особам, які переносять місце своєї діяльності з тимчасово окупованої території на іншу територію України, та вивозяться для по дальшого використання у господарській діяльності. Придбана ПрАТ «УКпостач» за договором №174 від 26.09.2014 року частина будівлі «Блок цехів №2 з виробництва холодильного обладнання» відноситься до основних засобів або малоцінних та швидкозношуваних предметів, за своєю суттю є майновим комплексом матеріалів, тому операція по придбанню частини «Блоку цехів №2 з виробництва холодильного обладнання» є експортною операцією в розумінні ст.12 Закону №1636.

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлюється нульова ставка оподаткування ПДВ операцій з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією; оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Ю БІ СІ - Промо» правомірно було застосовано ставку ПДВ в розмірі 20%.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення прийняті Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги в частині їх скасування - задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача щодо визнання протиправними податкових повідомлень - рішень від 16.03.2015 р. №0000241501, №0000051501, №0000041501 суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №176/20-11-15-01-22/30169718 від 23.02.2015 р. слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "УКпостач" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області:

- №0000241501 від 16.03.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 334853,0 грн., та штрафними санкціями в сумі 167369,50 грн.;

- №0000041501 від 16.03.2015 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1219139,0 грн.;

- №0000051501 від 16.03.2015 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 6496312.0 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "УКпостач" (код ЄДРПОУ 30169718) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 482,70 грн. (чотириста вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко