Постанова № 47902594, 18.03.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2010 р. № 2а-7166/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом

ВАТ "Свемон-Захід" до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Свемон-Захід" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2009 року №40002022320/0/22643/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 97327,50 грн. (в т.ч. 64885,00 грн. основного платежу, 32442,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Позовні вимоги мотивовані тим, що органом державної податкової служби під час проведення безпідставно встановлено порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач вважає, що перевірка носила формальний характер, а відповідач без дотримання визначеного законодавством порядку самостійно визначив звичайну ціну будівництва ліній електрозвязку.

Відповідач, згідно поданих до суду заперечень на позовну заяву, вважає, що орган державної податкової служби діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Вважає обгрунтованими висновки про реалізацію товарів (послуг) за цінами нижчими за собівартість, внаслідок чого проводились збиткові операції, що призвнли до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами планової документальної перевірки позивача з питань дотримання Львівською філією Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Захід" вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова складено акт №382/23-2/25554573 від 16.09.2009 р. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2009 р. №40002022320/0/22643/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 97327,50 грн. (в т.ч. 64885,00 грн. основного платежу, 32442,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Ринкові відносини визначають важливу роль обліку витрат виробництва і собівартості продукції (робіт, послуг). Це один з найважливіших інструментів ведення господарської діяльності. Собівартість тісно повязана з багатьма показниками діяльності підприємства, насамперед з фінансовими результатами. Як правило фінансові результати виробничо-комерційної діяльності підприємства поліпшуються в наслідок вжитих заходів, щодо економного та ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів і зниження собівартості продукції, робіт, послуг.

Основними завданнями обліку затрат на виробництво є контроль за ходом виробництва і результатами господарської діяльності.

Підприємства всіх форм власності зобовязані вести облік виробничої собівартості. Порядок за яким формується виробнича собівартість продукції, робіт, послуг встановлений у П(С)БО 16 "Витрати".

Витрати, які включають у виробничу собівартість продукції, обліковуються на рахунку 23 "Виробництво" цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво товарів, робіт та послуг.

За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загально-виробничі витрати і витрати від браку продукції, робіт, послуг з технологічних причин, за кредитом рахунку вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26,27) вартість виконаних робіт послуг (у дебет рахунку 90).

ЛФ ВАТ "Свемон захід" за період, що перевіряється, здійснювало будівництво ліній електрозвязку за цінами нижчими ніж звичайні ціни на такі товари (послуги), нижчими за собівартість товарів (послуг). Відповідно до представлених до перевірки документів за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. (аналізів рахунків 23 "виробництво", 903 "собівартість наданих послуг", 703 "дохід від реалізації послуг", 79 "результат операційної діяльності", 91 "загально виробничі витрати" (накладних на придбання/продаж матеріалів, актів виконаних робіт) встановлено, що згідно з бухгалтерськими проводками Д-т 903 в К-т 23,91 собівартість реалізованих послуг склала

Квітень 2008 року на суму 115459,51 грн.;

Травень 2008 року на суму 154298,5 грн.;

Червень 2008 року на суму 173078,62 грн.;

Липень 2008 року на суму 157510,83 грн.;

Серпень 2008 року на суму 109930,41 грн.;

Вересень 2008 року на суму 81017,39 грн.;

Жовтень 2008 року на суму 98011,85 грн.;

Грудень 2008 року на суму 116171,11 грн.;

Відповідно до п. 11 Наказ Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту);

- прямі витрати на оплату праці. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- інші прямі витрати. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно бухгалтерського проведення Д-т 361 в К-т 702 дохід від реалізації товарів склав без урахування ПДВ:

Квітень 2008 року на суму 83924,8 грн.;Травень 2008 року на суму 82062,33 грн.;

Червень 2008 року на суму 144120,6 грн.;Липень 2008 року на суму 149795 грн.;

Серпень 2008 року на суму 96967,99 грн.; Вересень 2008 року на суму 40383,83 грн.;

Жовтень 2008 року на суму 55420 грн.; Грудень 2008 року на суму 28375 грн.;

В результаті чого собівартість є більшою від одержаного доходу на суму 324428,66 грн. (оборот по Д-т 903 оборот по кредиту 703 (без ПДВ)) в т.ч.:

Квітень 2008 року на суму 31534,71 грн. (115459,51 83924,8);

Травень 2008 року на суму 72236,17 грн. (154298,5 82062,33);

Червень 2008 року на суму 28958,01 грн. (173078,62 144120,60) ;

Липень 2008 року на суму 7715,83 грн. (157510,83 149795,00);

Серпень 2008 року на суму 12962,42 грн. (109930,41 96967,99);

Вересень 2008 року на суму 40633,46 грн. (81017,39 40383,83);

Жовтень 2008 року на суму 42591,85 грн. (98011,85 55420,00);

Грудень 2008 року на суму 87796,11 грн. (116171,11 28375,00);

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, згідно із Законами України з питань оподаткування а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (робіт, послуг). До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією товарів (послуг).

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 1.20.51 пункту 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що для доказів обґрунтування звичайної ціни застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива ціна", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна".

Порядок визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобовязань наведено в додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Обєднання підприємств".

Згідно з пп. "б" пп.1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод „витрати плюс (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Згідно п.3.1 додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 року №163, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 року №499/3792, зі змінами і доповненнями, визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобовязань для товарів ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів.

Пунктом 1.18 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Статтею 190 Господарського кодексу України встановлено право підприємств реалізувати свою продукцію та майно за цінами і тарифами, що встановлюються такими підприємствами самостійно, за згодою сторін. Таке право поширюється на будь-які правовідносини. Одночасно, при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

З огляду на фактори ціноутворення, наведені у цих нормах Закону, за звичайних обставин справедлива ринкова ціна товару не може бути нижчою, ніж ціна придбання цього товару, якою в даному разі є його собівартість. Правильність такого тлумачення норми Закону підтверджується і визначенням господарської діяльності, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", основною метою якої є одержання доходу

Так, пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу має сплачувати відповідні податки.

Позивач не заперечує факт реалізації товарів (послуг) за цінами нижчими за собівартість, таким чином підтвердивши ведення збиткової діяльності, що направлена на отримання доходу.

Враховуючи вище зазначене, ЛФ ВАТ "Свемон захід", в порушення п. 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено податкові зобовязання всього у на суму 64885 грн. в тому числі:

Квітень 2008 року на суму 6307 грн. (31534,71 x 20%);

Травень 2008 року на суму 14447 грн. (72236,17 x 20%);

Червень 2008 року на суму 5792 грн. (28958,01 x 20%);

Липень 2008 року на суму 1543 грн. (7715,83 x 20%);

Серпень 2008 року на суму 2592 грн. (12962,42 x 20%);

Вересень 2008 року на суму 8127 грн. (40633,56 x 20%);

Жовтень 2008 року на суму 8518 грн. (42591,85 x 20%);

Грудень 2008 року на суму 17559 грн. (86796,11 x 20%)

Таким чином з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Брильовський Роман Михайлович