Постанова № 47902467, 27.07.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року № 813/8569/14

о 11 год., 40 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Агро», представник - Покрова Л.Ю.до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, представник - Тістечко Ю.Я. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Лвівській області, представник - не прибувпро визнання протиправним і скасування рішення про визначення митної вартості, зобов'язання визначити митну вартість, стягнення суми гарантії в розмірі 47310,22 грн.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунай Агро» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про визначення митної вартості, зобов'язання визначення митної вартості за ціною контракту, стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/000010/2 від 19.09.2014 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивачем було подано усі необхідні для декларування і визначення митної вартості товару документи, що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209160000/2014/00069. Декларація країни відправлення не є документом визначеним у ч. 2 ст. 51 МК України, як документ, який підтверджує митну вартість. Цей документ був витребуваний митним органом на підставі ч. 3 ст. 51 МК України як додатковий, а отже, міг бути використаний митним органом для коригування тільки після його витребування. Вказаний документ був використаний митним органом, хоча згідно ч. 2 ст. 51 МК України не відноситься до документів які підтверджують митну вартість товару, і саме на підставі нього, всупереч положенням ч. 3 ст. 51 МК України було витребувано додаткові документи, зокрема і копію декларації країни відправлення. Відповідно вказане витребування було не обґрунтованим.

Відповідач формулюючи причини коригування митної вартості, все ж посилається на прайс-лист від 15.09.2014 року, згідно з яким вартість задекларованого товару на умовах EXW становить 450 Євро за одну тонну.

Згідно Інкотермс 2010, за умовами ЕХW, продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Ціна вказана в згаданому прайс-листі є ціною товару, що не включає витрат на перевезення, страхування, митне оформлення при наданні товару в розпорядження покупця на підприємстві продавця- виробника у Продстдорфі, Австрія.

Позивач вважає, що наведена «суперечність» не є суперечністю, а відповідне зазначення згаданих положень у рішенні свідчить виключно про неправильне застосування митним органом норм Інкотермс 2010 і про нерозуміння відмінностей між різними умовами поставки.

Виходячи з вищенаведеного, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МК України не могло слугувати підставою для коригування митної вартості товару і не може слугувати обгрунтуванням такого коригування, так як цього вимагають положення ст. 55 МК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена в запереченні на адміністративний позов, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, що під час розгляду документів, які були подані до митного оформлення товару «Насіння озимої м'якої пшениці Triticum aestivum врожаю 2014 року, сорту Мідас еліта, не оброблене», який переміщувався на адресу позивача та був задекларований за МД від 31.10.2014 року №209160000/2014/013881 встановлено, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності.

Експортна декларація країни відправлення №14AT100200ENKXTJ32 від 16.09.2014 року подавалася декларантом разом з МД 209160000/14/013881 від 19.09.2014 року, що підтверджується переліком документів, внесених до гр. 44 МД.

До митного оформлення також була надана спрощена версія декларації країни відправлення №14AT100200ENKXTJ32 від 16.09.2014 року, яка не передбачає заповнення ряду граф, зокрема щодо умов поставки, фактурної вартості. Тому декларанту було запропоновано надати повну версію документа.

Під час вивчення поданих документів встановлено, що фактурна вартість товарів, вказана у інвойсі №UA06-14 від 05.09.2014 року, складає 11600 євро. Натомість, статистична вартість цих товарів, вказана у декларації країни відправлення №14AT100200ENKXTJ32 від 16.09.2014 року, вказана у розмірі 10500 євро, що суперечить інформації з інвойсів та потребує додаткового з'ясування.

Декларанту виставлено вимогу про надання додаткових документів, а саме: зовнішньоекономічного договору (контракту) або документ, який його замінює, та додатки до нього, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (платіжне доручення про передоплату товару, рахунок-проформу, замовлення), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, договір про транспортно-експедиційне перевезення, заявку на перевезення, акт виконаних робіт, міжнародний транспортний документ.

Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями декларантом надані не були, що по суті було підставою відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю.

Застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 2а - 2г, посадові особи митниці, відповідно до статті 64 МКУ визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод №6). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №125110011/2014/15194 від 29.08.2014 року (ІМ 40 ДЕ).

Представник відповідача вказані заперечення підтримав повністю, просив в позові відмовити повністю.

Третя особа, участь уповноваженого представника в судовому зсідання не забезпечила, про поважні причини неприбуття суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 10232530.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини:

19.09.2014 року відповідачем прийнято рішення згідно протоколу обробки електронного документу про те, що згідно ч. 3 ст. 53 МК України, позивачу необхідно надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (платіжне доручення про передоплату товару, рахунок-проформу, замовлення), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, договір про транспортно-експедиційне перевезення, заявку на перевезення, акт виконаних робіт, міжнародний транспортний документ.

Брокер позивача з вказаною вимогою ознайомився та надав наступні документи:

1) зовнішньоекономічний договір;

2) доповнення до зовнішньоекономічного договору;

3) копія митної декларації країни - відправника;

4) розгорнутий прайс - лист відправника;

5) сертифікат погодження загальної форми;

6) пакувальний аркуш;

7) міжнародний транспортний документ;

8) сертифікат країни експортера на насіння;

9) міжнародний сертифікат країни експортера.

19.092014 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/000010/2 в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53/

Відповідно до п. 4.1. ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. У поданій декларації країни відправлення 14АТ100200ЕNКХТJ 32 від 16.09.14 згідно фактури ОА06-2014 зазначено вартість 10 500, а згідно самої фактури 11 600,00 ЕUR. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана, а саме зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (платіжне доручення про передоплату товару, рахунок-проформу, замовлення), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, договір про транспортно-експедиційне перевезення, заявку на перевезення, акт виконаних робіт, міжнародний транспортний документ.

При здійсненні аналізу документів встановлено, що згідно інформації наведеної у прайс-листі від 15.09.2014 вартість задекларованого товару на умовах ЕХW становить 450 ЕUR/кг, а згідно фактури на умовах DАР 580 ЕUR/кг. Відповідно до даних зазначених у МД 209160000/2014/013884 від 19.09.2014 фактурна вартість товару пшениця сорту еліта та супер еліта становить 580 ЕUR/т, а згідно прайсу різниця на ці сорти становить 50 ЕUR/т.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення миті вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2 г (ст.64)

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 125110011/2014/15194 від 29.08.2014(ІМ 40ДЕ). Розрахунок митної вартості 1,02 ЕUR/кг -0,1 ЕUR/кг (на обробку)=0,92 ЕUR/кг.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним Кодексом України із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 53 цього ж Кодексу, у випадках, передбачених цим же Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій же статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ст. 54 цього ж Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього ж Кодексу.

4. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього ж Кодексу.

5. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

6. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ст. 55 цього ж Кодексу, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього ж Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

4. Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього ж Кодексу.

5. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

10. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховується заперечення відповідача, оскільки під час розгляду документів, що були подані до митного оформлення товару «Насіння озимої м'якої пшениці Triticum aestivum врожаю 2014 року, сорту Мідас еліта, не оброблене», що переміщувався на адресу ТОВ «Дунай Агро» та був задекларований за МД від 31.10.2014 року за №209160000/2014/013881 встановлено, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності.

Експортна декларація країни відправлення №14AT100200ENKXTJ32 від 16.09.2014 року подавалася декларантом разом з МД 209160000/14/013881 від 19.09.2014, що підтверджується переліком документів, внесених до гр. 44 МД. Твердження позивача щодо того, що декларація країни відправлення була надана декларантом лише на вимогу митного органу не відповідає дійсності.

До митного оформлення була надана спрощена версія декларації країни відправлення №14AT100200ENKXTJ32 від 16.09.2014 року, яка не передбачає заповнення ряду граф, зокрема щодо умов поставки, фактурної вартості. Тому декларанту було запропоновано надати повну версію документа.

Відповідачем встановлено, що фактурна вартість товарів, вказана у інвойсі №UA06-14 від 05.09.2014 року, складає 11600 євро. Натомість, статистична вартість цих товарів, вказана у декларації країни відправлення №14AT100200ENKXTJ32 від 16.09.2014 року, вказана у розмірі 10500 євро, що суперечить інформації з інвойсів та потребує додаткового з'ясування.

Рахунок-фактура відноситься до переліку обов'язкових документів, який наведено у ч. 2 ст. 53 МК України, тобто вимоги частини 3 згаданої статті дотримано.

Декларанту обґрунтовано виставлено вимогу про надання додаткових документів, однак з наведеного у вимозі переліку такі документи як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями декларантом не були надані.

Відповідачем правомірно на думку суду в спірному рішенні про коригування митної вартості не визначено митну вартість імпортованих товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом позивача не подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України

У графі 33 спірного рішення вказано наступні відомості: «Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 125110011/2014/15194 від 29.08.2014(ІМ 40 ДЕ). Розрахунок митної вартості 1,02 EUR/кг-0,1 EUR/кг ( на обробку)=0,92EUR/кг», тобто у рішенні наведена інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам законодавства.

Також відповідач зазначає, що з декларантом проведено консультацію в ході якої декларанту було роз'яснено причину необхідності подання додаткових документів та процедуру застосування методу визначення митної вартості (а саме послідовного застосування методів у випадку невизнання основного методу - за ціною договору).

З причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, відповідач не мав змоги застосувати методи визначення митної вартості № 2а та №2б.

Відсутність митного оформлення ідентичних товарів які б співпадали по асортименту продукції, документально не підтверджені.

Метод визначення митної вартості № 2в не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень частини 2, 3 статті 62 МК України.

Метод визначення митної вартості № 2г не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів згідно ст. 63 МК України.

Не маючи можливості визначення митної вартості за методами 2а - 2г, відповідач згідно ст. 64 МК України правомірно визначив митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод №6)

Також судом враховуються заперечення відповідача що згідно п. 4.1 контракту №UA01-2014 від 25.03.2014 між ТОВ «Дунай Агро» та Probstdorfer Saatzucht Ges.m.b.H.& Co KG покупець сплачує 100% вартості товару, вказаної у Додатках, не пізніше 30 листопада 2015 року, якщо інші умови не будуть вказані у Додатку. Додаток №6 до контракту UA01-2014 від 25.03.2014 датований 05.09.2014 та встановлює дату оплати 30.11.2015, тобто оплата можливо буде здійснена більше ніж через рік після поставки товару.

Відповідачем також встановлено, що за даними сайту LinkedIn, ОСОБА_3 (директор ТОВ «Дунай Агро») є працівницею фірми Probstdorfer Saatzucht Gmbh та займається розвитком бізнесу в Україні. Це підтверджується відомостями з сайту mauthner.co.at (офіційна сторінка фірми засновника компанії Probstdorfer Saatzucht Gmbh - Mauthner Warenhandels - und Vermogensverwaltungs Gmbh.), де ОСОБА_3 зазначена як керівник бізнесу в Україні та має поштову скриньку на сайті компанії - ІНФОРМАЦІЯ_1, вказане свідчить, що покупець та продавець пов'язані між собою у розумінні ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Проте, у ДМВ № 209160000/2014/013968 від 19.09.14 (подана при випуску оцінюваних товарів у вільний обіг) декларантом вказано, що контрагенти не пов'язані між собою.

У прайс-листі фірми Probstdorfer Saatzucht Gmbh є інформація, що «при купівлі насіння генерації «супер еліта» додатково укладається ліцензійна угода на сплату роялті за кожну тону». З листом від 17.11.14 №01-17/11-2014 ОСОБА_4, що представляє ТОВ «Дунай Агро» на підставі доручення, надійшла ліцензійна угода №1/10-2014 від 01.10.2014 року про передання прав на використання сортів пшениці. Як випливає з аналізу цієї угоди, роялті сплачується Ліцензіатом за право представляти сорт на території України. Оцінюваний товар сорту Мідас є об'єктом ексклюзивних прав продавця. Розрахунок сум роялті здійснюється у залежності від кількості проданого/реалізованого насіння першої репродукції, вирощеного в Україні. Разом з тим, Ліцензіат гарантує використання для виробництва насіння першої репродукції лише елітного насіння, що надійшло від Ліцензіара, або одержаного від суперелітного насіння, що надійшло від Ліцензіара. Тобто сплата роялті напряму пов'язана з імпортованим насінням генерацій еліта та супереліта та є умовою його продажу в Україну.

Сума роялті повинна бути включеною до митної вартості оцінюваного товару. Проте, у згаданій ДМВ № 209160000/2014/013968 від 19.09.2014 року декларантом відзначено, що роялті та інші ліцензійні платежі не передбачені.

Таким чином, у зв'язку обґрунтованими і об'єктивними сумнівами відповідача щодо правильності визнання позивачем митної вартості, а також у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України, відповідачем при митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості №209000006/2014/000010/2 від 19.09.2014 року.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивачем в частині визнання протиправним і скасування спірного рішення про визначення митної вартості з врахуванням вищевказаних обставин, а також, оскільки позивачем не спростовано факту наявності розбіжностей у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, в тому числі відомостей щодо ціни, що фактично підлягає сплаті за ці товари. Обґрунтування позивачем, що наведена «суперечність» не є суперечністю, а є неправильне застосування митним органом норм Інкотермс 2010 і нерозуміння відмінностей між різними умовами поставки, також не спростовує факту вищевказаних розбіжностей в документах наданих позивачем до митного оформлення.

Відтак позивач або уповноважена ним особа на письмову вимогу відповідача зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, факт ненадання всіх документів на вимогу відповідача, позивачем також не спростовано, відповідно відповідач правомірно прийняв спірне рішення про коригування митної вартості.

Таким чином в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача визначити митну вартість за ціною контракту та стягнення суми гарантії наданої позивачем, оскільки правомірність на думку суду спірного рішення є підставою для відмови в задоволені вказаних позовних вимог.

Вказана позиція суду, по суті узгоджується із позицією Верховного суду України викладеною в постанові від 02.06.2015 року та позицією ВАС України викладеною в постанові від 25.03.2015 року по справі № К/800/34520/14.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги позивача про визнання протиправним і скасування спірного рішення про визначення митної вартості, зобов'язання відповідача визначити митну вартість за ціною контракту та стягнення суми гарантії наданої позивачем задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 03.08.2015 року.

Суддя Гавдик З.В.