Постанова № 47902319, 28.07.2015, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/649/15

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Лиманюка М.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача -не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Водоканал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 204862,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2015 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - Позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з комунального підприємства «Водоканал» (надалі - Відповідач) адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 204862,19грн.

В обґрунтування зазначено - Відповідач у 2013 році на підставі положень Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та згідно з показниками звіту 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2013 рік мав працевлаштувати 15 інвалідів, з них працювало 10. Оскільки Відповідачем не було створено 5 робочих місць для інвалідів, яких відповідно не працевлаштовано, то утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 141479,15 грн. та пеня за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 63383,04 грн. Враховуючи, що вказані грошові кошти відповідачем у строк, визначений цим Законом, добровільно на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не перераховано, Позивач просить стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 204862,19 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 31).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся.

Відповідно до листа в.о. директора ЛД УДППЗ «Укрпошта» від 20.07.2015 № 465 УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти у Луганській області до/з міст обласного значення: Луганськ, Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханів, Антрацитівського району, Краснодонського району, Лутугинського району, Перевальського району, Свердловського району, Слов`яносербського району.

З урахуванням зазначеного листа, повідомлення Відповідача відбувалось шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду інформації щодо відкриття провадження у справі, повідомлення про виклик в судове засідання на 23.07.2015, на 28.07.2015.

Надіслати Відповідачу, зареєстрованому за адресою: 10 квартал (колішня автоколона № 4), м. Краснодон, Луганська область, 94400, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13.07.2015 № 20867893 (а.с. 16), копію ухвали від 10.07.2015, повістки про виклик до суду на 23.07.2015, на 28.07.2015 поштовою кореспонденцією не має можливості.

Альтернативні засоби звязку з позивачем, суду не відомі, інший спосіб повідомлення відсутній.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Згідно частинами 4 та 6 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний номер 13396264) зареєстроване юридичною особою 24.12.1991, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 32-35, 36, 37-38).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійсню є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-12 XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України № 875-XII).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Комунальне підприємство «Водоканал» (ідентифікаційний код 31537705, місцезнаходження: 10 квартал (колішня автоколона № 4), м. Краснодон, Луганська область, 94400), зареєстроване як юридична особа 21.06.2002, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13.07.2015 № 20867893 (а.с. 16).

На виконання пункту 2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, Відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 11.09.2009, що підтверджується довідкою від 11.09.2009 № 14 (а.с. 8).

Судом встановлено, що Відповідач є роботодавцем, який відповідно до статті 18 Закону № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

На підтвердження подання Відповідачем до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ та розміру застосованих адміністративно-господарських санкцій та пені, Позивачем надано до суду інформацію з Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних (а.с. 3).

На пропозицію суду та на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач не надав звіт Відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ та не довів обовязковості застосування даних Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вимоги щодо належності та допустимості доказів (надалі - КАС України), так частиною 1 даної статті визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина 4 статті 70 КАС України).

Законом № 875-XII та Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначено що дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» перевіряється на підставі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, тобто звіт або його не подання є засобом доказування, визначеним законом, який має свідчити про наявність або відсутність порушення з боку відповідача та обґрунтовувати позицію Позивача стосовно застосованих санкцій.

Тому інформація з Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних не може бути визнана судом, у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства, належним доказом.

Відповідно до частини 2, частини 3 статті 18-1 Закону України № 875-XII рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 11 КАС України).

З метою всебічного, повного, обєктивного та правильного вирішення справи, а також з метою сприяння Відповідачу в реалізації захисту його прав та інтересів, судом вживались заходи щодо витребування доказів, на підставі яких суд повинен встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги Позивача.

Ухвалою суду від 10.07.2015 зобовязано Луганській обласний центр зайнятості надати відомості чи подавались Відповідачем звіти про наявність вакансій, встановленої форми 3-ПН, з вимогою надати копії всіх звітів за 2013 рік, а також повідомити про факти відмови зі сторони Відповідача у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями (а.с. 1-2).

На виконання ухвали суду від 10.07.2015 Луганський обласний центр зайнятості листом від 20.07.2015 № 30/12-1694 повідомив, що Відповідачем у 2013 році надавались звіти за формою 3-ПН, відмов у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями не було. Також зазначено, про неможливість надання копій звітів, оскільки вони були подані до Краснодонського міського центру зайнятості, адміністративна будівля якого разом з усією документацією у 2014 році була захоплена невідомими людьми (а.с. 21).

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону України № 875-ХІІ вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

Відповідач шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН) інформував центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Отже, з урахуванням вимог статей 69-72 КАС України Позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки недоведено наявність об'єкту для її обчислення.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд виходить з недоведеності переконливості та належності доказів, якими Позивач обґрунтовує свою позицію та не спростування ним обставин, які свідчать про відсутність правопорушення з боку Відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи Позивача стосовно наявності у Відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному Позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 липня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 17, 69, 70, 71, 87, 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Водоканал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 204862,19 грн. відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 03 серпня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1