Постанова № 47901626, 19.04.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року Справа № 2а-2502/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Ясенової Т.І.

при секретарі Яременко І.В., Осиповій Н.В.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача №1: участі не приймав

представника відповідача №2: ОСОБА_2

свідка: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства „Маріолін та закритого акціонерного товариства „Сокіл про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства „Маріолін та закритого акціонерного товариства „Сокіл, в яком, з урахуванням уточнених позовних вимог просить застосувати наслідки передбачені ст.208 Господарського кодексу України та стягнути на користь держави з ПП „Маріолін та ЗАТ „Сокіл грошові кошти в сумі 492734,40 грн., які отримані по нікчемним правочинам (договорам, угодам).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при проведенні невиїзної документальної перевірки ЗАТ „Сокіл встановлено, що за період з 01.02.2008р. по 31.10.2008р. ЗАТ „Сокіл на виконання договорів купівлі-продажу отримано видаткові та податкові накладні на придбання хімсировини від ПП „Альтус на загальну суму 403920 грн. (в т.ч. ПДВ 82122,40 грн.) та від ПП „Маріолін на загальну суму 492734,40 грн. (в т.ч. ПДВ 82122,40 грн.).

В перевіряємому періоді відповідно договору купівлі-продажу №2 від 08.02.2008р. ПП „Маріолін поставило 7600 кг хімічної продукції на загальну суму 492734,40 грн. (в т.ч. ПДВ 82122,40 грн.).

Розрахунки на вказану в первинних документах продукцію між ЗАТ „Сокіл та ПП „Маріолін„ не проводилися. Відповідно до Повідомлення про уступку права вимоги від 06.06.2008р. ПП „Маріолін уступив ПП „Альтус право вимоги за договором №2 від 08.02.2008р.

Відповідно до наданих первинних документів ЗАТ „Сокіл придбало у ПП „Альтус 9000 кг хімічної продукції на загальну суму 403920 грн. (в т.ч. ПДВ 67320 грн.) Розрахунки між ЗАТ „Сокіл та ПП „Альтус проводилися на протязі липня-жовтня 2008р. та склали 510000 грн.

У ЗАТ „Сокіл рахується кредиторська заборгованість перед ПП „Альтус в сумі 386474,40 грн.

Відповідно до матеріалів перевірки ЗАТ „Сокіл за період, що перевірявся, віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ по отриманих від ПП „Альтус та ПП „Маріолін товарах в обсязі 146442,40 грн., а саме в періодах: - лютий 2008р. в сумі 34720,00 грн.; березень 2008р. в сумі 35400,00 грн.; квітень 2008р. в сумі 12002,40 грн.; липень 2008р. в сумі 14960,00 грн.; серпень 2008р. в сумі 52360,00 грн.

26.04.2010р. заступником начальника слідчого відділу УБОЗ УМВС України в Кіровоградській області винесена постанова про притягнення як обвинуваченого за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (далі за текстом КК України) ОСОБА_4, який в грудні 2007 р. усвідомлюючи протиправність фіктивного підприємництва, мету його створення для прикриття незаконної діяльності, розраховуючи на уникнення покарання та обіцяну вигоду, виконав всі необхідні реєстраційні дії та виступив засновником приватного підприємства „Маріолін, тобто скоїв фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до баз даних ДПА у Кіровоградській області ПП „Маріолін перебуває на обліку в Кіровоградській МДПІ за №7224, засновником якого значиться ОСОБА_4

Вважає, що фіктивність ПП „Маріолін свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Тому несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

ПП „Маріолін було укладено договір купівлі-продажу №2 від 08.02.2008р. без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України.

Зазначає, що підприємствами укладено правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння дохідної частини Державного бюджету України.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача ЗАТ „Сокіл, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що висновки, викладені в довідці перевірки не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству.

Зазначає, що висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях про відсутність використання у господарській діяльності ЗАТ „Сокіл результатів послуг отриманих від ПП „Маріолін. Проте, факт отримання послуг підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а результатом від отриманих послуг є отримання прибутку.

Також посилається на те, що посадовим особами відповідача зроблено протиправний висновок про нікчемність договорів щодо придбання хімсировини. Посадові особи податкового органу не мали права керуватися лише припущеннями фіктивності (нікчемності) укладених угод, а їх позиція про те, що ці угоди очевидно суперечать інтересам держави і суспільства, не підтверджена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, а тому висновки позивача, не підкріплені жодним доказом і носять характер субєктивних припущень.

На адресу відповідача ПП „Маріолін, зазначену в Єдиному державному реєстрі станом на 24.01.2011р., рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень направлялись судові повістки, проте були повернуті на адресу суду з довідками пошти „про неможливість вручення. (а.с.31,83,84,98)

Відповідно до ч.3 ст.85 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається повідомлений належним чином.

Суд вислухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП „Маріолін„ та ЗАТ „Сокіл значаться в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.60-65)

Відповідно до довідок Кіровоградської ОДПІ від 16.08.2010р. ПП „Маріолін з 26.12.2007р. та ЗАТ „Сокіл з 29.09.2000р. перебувають на обліку в Кіровоградському відділенні Кіровоградської ОДПІ з (а.с.54-57)

13.05.2010р. працівниками ДПА у Кіровоградській області проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ „Сокіл з питань правових відносин з ПП „Альтус та ПП „Маріолін за період з 01.02.2008р. по 31.10.2008р.

У висновках довідки ДПА у Кіровоградській області від 13.05.2010р. №35-20/10-5/31129524 „Про результати невиїзної документальної перевірки зазначено, що за період з 01.02.2008р. по 31.10.2008р., ЗАТ „Сокіл на виконання договорів купівлі-продажу отримано видаткові та податкові накладні на придбання хімсировини від ПП „Альтус на загальну суму 403920 грн. (в т.ч. ПДВ 67320 грн.) та від ПП „Маріолін на загальну суму 492734,40грн. (в т.ч. ПДВ 82122,40 грн.) (а.с.12-14)

Судом встановлено, що 08.02.2008р. між відповідачем ОСОБА_5 (продавцем за договором) та відповідачем ЗАТ „Сокіл (покупцем за договором) було укладено договір №2 купівлі-продажу хім. продукції в кількості 7600 кг (а.с.15)

Судом встановлено, що ПП „Маріолін видавались накладні: № 7 від 21.02.2008р. - керамічна добавка на загальну суму з ПДВ 208320 грн.; № 51 від 13.03.2008р. - бронзова паста та алюмінева паста на загальну суму з ПДВ 212400 грн.; № 34 від 16.04.2008р. - алюмінева паста на загальну суму з ПДВ 72014,40 грн. (а.с.17-19)

Розрахунки проведені готівкою відповідно до умов договору, отримання коштів ПП „Маріолін підтверджується платіжними дорученнями: №1523 від 04.09.2008р.; №1736 від 29.10.2008р.; №1724 від 22.10.2008р.; №1582 від 23.09.2008р.; №1327 від 11.07.2008р.; №1403 від 07.09.2008р.; №1494 від 29.08.2008р. на суму проведених господарських операцій (а.с.20-21).

Представник відповідача - ЗАТ „Сокіл стверджує про реальність господарської операції поставку товару за договором №2 від 08.02.2008р. купівлі-продажу хім. продукції в кількості 7600 кг у ОСОБА_5, оприбуткування товару та використання у виробничій діяльності.

Згідно показань свідка ОСОБА_3, який працював на ЗАТ „Сокіл на посаді зав.складом, ЗАТ „Сокіл у 2008р.отримувало від ПП „Маріолін хім.продукцію згідно укладеного договору, відповідно велась документація, хім. продукція надходила на склад та видавалась і використовувалась на виробництві.

Реальність виконання вказаного договору № 2 від 08.02.2008р. та використання ЗАТ „Сокіл у своїй господарській діяльності продукції отриманої за договором від ОСОБА_5 підтверджується первинним бухгалтерськими документами. ( а.с. 115-117,123 -147)

Тобто, з наведеного вбачається, що господарські операції ЗАТ „Сокіл та ОСОБА_5 проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товару (продукції) та розрахунки з постачальником таких товарів (продукції).

Також, судом критично оцінено твердження відповідача, що укладений між ЗАТ „Сокіл та ПП„Маріолінправочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такий, що порушує публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судом встановлено не було та позивачем не було надано доказів на підтвердження недотримання відповідачами в момент укладення договору вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між ЗАТ „Сокіл та ОСОБА_5 не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грощові кощти.

В судовому засіданні позивач вказує на фіктивність ПП „Маріолін, посилаючись на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27.05.2010р. яким

ОСОБА_4 визнано винним за ст. 205 ч.1 , ст. 205 ч.2 КК України та призначене відповідне покарання. Вироком суду встановлено, що ОСОБА_4 скоїв фіктивне підприємництво, тобто створення субєкта підприємницької діяльності ( юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, та вчинене повторно.

Посилання позивача на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27.05.2010р., щодо визнання винним ОСОБА_4 в створенні фіктивного підприємства суд не приймає до уваги, оскільки даний вирок винесено 27 травня 2010р., а фінансово- господарська діяльність між ЗАТ „Сокіл та ОСОБА_5 мала місце у 2008 р.

Вказаним вироком суду у кримінальній справі не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між ЗАТ „Сокіл та ОСОБА_5

Крім того, на час господарських відносин ЗАТ „Сокіл та ОСОБА_5 останнє було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку.

Також суд вважає, зроблений позивачем висновок про здійснення відповідачем ПП „Маріолін діяльності спрямованої на проведення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди з посиланням на норми цивільного законодавства, безпідставним виходячи з наступного.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження посилання податкового органу, про те, що господарські операції відповідачів з його контрагентами, є нікчемними, згідно ст.ст. 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Позивачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Крім того, посилання позивача на частини 3,5 статтю 203, статті 207, 218 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач посилається на те, що відповідачами не підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами здійснення передачі товару від продавця до покупця за договорами, в тому числі його фактичне відвантаження та транспортування. Із зазначеного податковий орган робить висновок про безтоварність договорів та їх спрямованість на ухилення від сплати податку, шляхом формування завищених податкового кредиту та валових витрат, тобто фіктивність правочину.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю - не настають.

Відповідно ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Угод, яка укладена між відповідачами, не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на викладене, не дають право позивачеві вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Адміністративно-господарською санкцією вважається стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з частиною першою статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, у відповідності з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України, а отже такі санкції повинні застосовуватись з врахуванням вимог статті 250 зазначеного кодексу, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позивач просить застосувати наслідки передбачені ст. 208 ГК України за правочином вчиненим відповідачами 08.02.2008р.

З адміністративним позовом податковий орган звернувся до суду 02.07.2010р., тобто після закінчення строків звернення до суду, установлених. до ст. 250 Господарського кодексу України (поза межами річного строку давності).

Суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як безпідставні.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства „Маріолін та закритого акціонерного товариства „Сокіл про стягнення коштів в сумі 492734,40 грн., які отримані по нікчемним правочинам (договорам, угодам) відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі складена 20.04.2011р.

Суддя Т.І. Ясенова

адміністративного суду ОСОБА_6