Постанова № 4789896, 15.02.2008, Теплодарський міський суд Одеської області

Справа №2-а-4/08

ТЕПЛОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2008р. Теплодарський міський суд Одеської області в складі:

головуючої - судді Мисливої Л.М.,

при секретарі - Сидорко О.Б.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теплодарі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, третя особа -Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення,

встановив:

У вересні 2007р. ОСОБА_2. звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-Х11 (далі - Закон №796-Х11)має право на щорічну виплату грошової допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Однак Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області за вказаною нормою закону таких виплат в повному обсязі не здійснило, в зв"язку з чим, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), просить визнати дії відповідача протиправними та стягнути з останнього 1320 грн. заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення за 2007р. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтвердив позовні вимоги його довірительки та надав доповнення до позовних вимог позивачки, в яких вона просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по вказаній щорічній допомозі на оздоровлення також і за період з 1996 року по 2006 рік, відновивши пропущений строк за вказані роки та стягнути заборгованість за ці роки з врахуванням індексації, посилаючись на Конституцію України та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р.

Відповідач Полюк Т.М. в судовому засіданні з позовом не погодилася в повному обсязі, мотивуючи тим, що всі виплати по щорічній допомозі на оздоровлення проводяться згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005р. №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розміри виплат встановлено, виходячи з норм, прийнятих про розмір заробітної плати та видатків, передбачених на ці цілі законами про державний бюджет на відповідний рік. Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" зупинено дію ст. 48 Закону №796-Х11 в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнані не конституційними норми восьми статей Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі п. 30 ст. 71, що обмежував виплату щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, але для реалізації даного рішення необхідна ще одна складова -джерело фінансування. Також вказала, що підпунктом 11 п.28 другого розділу Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 48 Закону №796-Х11 викладено в новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Головного управління Державного казначейства України в Одеській області Павлова Л.В. в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечення на позов, мотивуючи тим, що ГУДКУ в Одеській області, як окрема юридична особа, самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувало. Діюче законодавство України не передбачає покладення відповідальності на органи казначейства по викладеним в позові вимогам. Як передбачає п.3 Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 04.04.2006 року №332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 року за №454/12328, Головне управління Державного казначейства України забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, підвищення оперативності у фінансуванні видатків в межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті. Казначейство не фінансує державні органи, а у відповідності до ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів державного бюджету України є уповноважені бюджетні установи, а саме міністерства та інші органи влади України в особі їх керівників, які розподіл коштів за напрямками видатків здійснюють самостійно. Виплату компенсації та допомоги здійснює Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської Ради Одеської області, згідно покладених на них функцій, а не органи казначейства. Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України виплати коштів з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. З таких підстав представник третьої особи просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи - евакуйованою у 1986 році із зони відчуження, 2 категорія, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.10.2004р. Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-Х11 евакуйованим із зони відчуження у 1986 році виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Коли позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області щодо проведення виплат відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то отримала відмову в проведенні виплат в повному обсязі з посиланням на відсутність джерела фінансування.

Відповідно до ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та, виходячи з вимог ст. 22 Конституції України, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Також, при задоволенні вимог позивача, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України, який своїм рішенням №6-рп/2007 від 9.07.2007р. у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 ст. 71, ст. 98, 101,103,111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" №486-16 (справа про соціальні гарантії громадян), визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 30 ст. 71 останнього Закону, за якою у 2007р. зупинені виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

З зазначених підстав, суд приходить до висновку, що дії відповідача по не донарахуванню й невиплаті у 2007 році разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення є протиправними та зобов'язує відповідача провести нарахування й виплату ОСОБА_2 недоплаченої разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 1305 грн., виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати на момент виплати їй 75 грн. у грудні 2007р.: 460 грн. х 3 - 75 грн.= 1305 грн.

Щодо відновлення пропущеного позивачем строку за зверненням до суду з вимогами про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення за 1996-2006р.р., суд, з врахуванням думки відповідача про відмову в задоволенні вказаного позову в цій частині, визнає причину пропущення строку звернення до суду про стягнення вказаної заборгованості за період 2004-2006р.р. поважними, оскільки позивач вважала, що за вказаний період відповідачем заборгованість по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України №796-Х11 буде погашена в зв"язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №6-рп/2007 від 9.07.2007р. у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 ст. 71, ст. 98, 101,103,111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" №486-16 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 30 ст. 71 останнього Закону, за якою у 2007р. зупинені виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Також суд виходить із загального строку позовної давності відповідно до ст. 257 ЦПК України, яка встановлена тривалістю у три роки. За таких обставин відповідач повинен виплатити позивачу заборгованість на оздоровлення, виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати на момент виплати: за 2004 рік - виплачено 15 грн. 70 коп. в серпні 2004р. - 205 грн. х 3 - 15, 70 грн. = 599 грн. 30 коп.; за 2005 рік - виплачено на загальну суму 75 грн. у листопаді 2005р. - 332 грн. х З - 75 грн. = 921 грн.; за 2006 рік - виплачено 75 грн. у липні 2006р. - 375 грн. х 3 - 75 грн. = 1050 грн. А всього за період 2004-2007р.р. заборгованість складає 3875 грн. 30 коп.

В іншій частині доповнених ОСОБА_2 позовних вимог про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення за період з 1996р. по 2003р., суд не визнає причини пропущеного строку поважними, оскільки вони не доведені представником позивача в судовому засіданні, тому в цій частині - відмовляє в задоволенні.

Суд також відмовляє в задоволенні вимог ОСОБА_2 в частині проведення індексації заборгованості по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки вона є разовою щорічною допомогою і не відноситься до пенсії, соціальних виплат, стипендії чи заробітної плати, з яких згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-111 проводиться індексація з врахуванням індексу інфляції за період невиплати доходу.

Доводи відповідача в судовому засіданні щодо нової редакції ст. 48 Закону України №796-Х11 не можуть прийматися до уваги, оскільки позовні вимоги заявлені по щорічній допомозі на оздоровлення включно по 2007 рік, а нова редакція ст. 48 Закону Україні №796-Х11 набрала чинності з 01.01.2008р. Відповідно до ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, а новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

На підставі наведеного, керуючись ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст.30, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-ХП, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007р. (справа про соціальні гарантії громадян), ст. 89 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003р. №1344-1 У, ст. 83 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004р. №2285-1У, ст. 82 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. №3235-1 У, ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. №489-У, ст.ст. 94, 100, 158, 159,161, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, третя особа -Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення -задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області по не донарахуванню й невиплаті у 2004-2007р.р. щорічної грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 протиправними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області (м. Теплодар, вул. Піонерна,7, розрахунковий рахунок 35210043000951 в ГУДКУ в Одеській області, код ОКПО 26165359, МФО 828011) на користь ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2004-2007р.р. в сумі 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п"ять) грн. 30 коп.

В іншій частині заявлених вимог - відмовити в задоволенні.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.