Постанова № 47898192, 27.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Справа № 804/3279/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ-1» до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2015 року ТОВ «ЛТ-1» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою реалізації свого права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, у відповідності до підпункту 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», 20.02.2009 року він подав до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з ПДВ за січень 2009 року, разом із відповідним розрахунком та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно зазначених документів ТОВ «ЛТ-1» у лютому 2009 року заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 98000,00 грн., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, задекларованого у грудні 2008 року. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з ПДВ за січень 2009 року по підприємству ТОВ «ЛТ-І» за період з 01.12.2008 р. по 31.01.2009 р. з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ. За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією було складено акт від 25.02.2009 р. № 517/152/34886001 та прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема №0018181502/5540/10/15-240 від 04.03.2009 року, відповідно до якого ТОВ «ЛТ-І» було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування. Висновки акту перевірки та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в судовому порядку. Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 року по справі №2а-7742/09/0470 було визнано неправомірними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за грудень 2008 року. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року по справі №2а-10139/09/0470, залишеного в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, в тому числі й податкове повідомлення-рішення №0018181502/5540/10/15-240 від 04.03.2009 року. Позивач звернувся до Відповідача 1 з листом від 23.12.2014 року № 28 щодо відшкодування на банківський рахунок ТОВ «ЛТ-І» податку на додану вартість в розмірі 98000,00 гривень. Однак, у порушення приписів підпунктів 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заявлена до відшкодування сума бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок ТОВ «ЛТ-І» не повернута.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити із зазначених в ньому підстав.

Представник ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що відповідач діяв згідно чинного законодавства України, також надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Представник Головного управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

20.02.2009 року ТОВ «ЛТ-І» подало до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року разом із відповідним розрахунком та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно поданих документів позивачем у лютому 2009 року було заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 98000,00 грн., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, задекларованого у грудні 2008 року.

У період з 21.02.2009 р. по 25.02.2009 р. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з ПДВ за січень 2009 року по підприємству ТОВ «ЛТ-І», за результатами якої складено Акт від 25.02.2009 р. № 517/152/34886001. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого по декларації за січень 2009 року на суму 98 000,00 грн.

На підставі акту від 25.02.2009 р. № 517/152/34886001 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема №0018181502/5540/10/15-240 від 04.03.2009 року, відповідно до якого ТОВ «ЛТ-І» було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 року по справі №2а-7742/09/0470 було визнано неправомірними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за грудень 2008 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року по справі №2а-10139/09/0470, залишеного в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, в тому числі й податкове повідомлення-рішення №0018181502/5540/10/15-240 від 04.03.2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищенаведене у даному випадку судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська №0018181502/5540/10/15-240 від 04.03.2009 року, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 98 000,00 грн., заявленої по декларації за січень 2009 року.

Також, ТОВ «ЛТ-І» та ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було підписано Акт № 4087-20 від 15.12.2014 року про звірення розрахунків за податком на додану вартість, відповідно до якого позитивне сальдо розрахунків позивача становить 98003,1 гривень.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон №168/97-ВР) який діяв на час існування спірних відносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Разом з тим, відповідно до п. 200.15 Податкового кодексу України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.200.13 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що передбачена законодавством перевірка бюджетного відшкодування була проведена у 2009 році, однак, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська жодних дій визначених законодавством України щодо відшкодування заявленої суми не здійснено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо винесення висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «ЛТ-1» в розмірі 98000,00 грн., визначену в декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, та зобовязання подати органу державного казначейства України такий висновок, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що згідно викладеного вище, органи Державної казначейської служби України, відповідно до наданих повноважень, не приймають самостійного рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. При цьому, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету суми бюджетного відшкодування, оскільки така сума повинна бути відображена лише у висновку.

Суд не може перебирати на себе повноваження контролюючого органу та визначати суму, яка підлягає відшкодуванню (стягненню), оскільки така сума повинна бути відображена виключно у висновку податкового органу.

Отже, належним способом отримання платником податку бюджетного відшкодування є перерахування коштів на користь такого платника органом державного казначейства після отримання ним висновку від податкового органу.

Крім того, суд зазначає, що рішення судів, на які в якості доказів наявного права на бюджетне відшкодування посилається позивач, вирішують питання правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при здійсненні господарських операцій з контрагентами, а не правомірність визначення сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню за певні періоди.

Факт скасування вищезазначеними судовими рішеннями податкових повідомлень-рішень, не є безумовним доказом права позивача на отримання визначеної ним суми бюджетного відшкодування шляхом стягнення цієї суми з Державного бюджету.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми бюджетного відшкодування не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ-1» до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо винесення висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ-1» в розмірі 98000,00 грн., визначену в декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року.

Зобовязати ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області подати органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ-1» в розмірі 98000,00 грн., визначену в декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ-1» витрати по сплаті судового збору в розмірі 65,33 грн. (шістдесят п'ять гривень 33 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1