Постанова № 47896211, 03.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 922/6057/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузніцовій І.В.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2003Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року у справі № 922/6057/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемар - Україна” м. Запоріжжя,

до Публічного акціонерного товариства “Центренерго” м. Харків, в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС Харківська обл., смт. Комсомольське,

про стягнення коштів.

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Елемар - Україна” звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Публічного акціонерного товариства “Центренерго” за період з 05.08.2014 р. до 10.12.2014 р. суму інфляційних втрат у розмірі 76943,34 грн., 3% річних у сумі 11242,86 грн., пеню в розмірі 48074,95 грн., а всього 136260,36 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року у справі № 922/6057/14 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено частково.

Стягнуто з ПАТ "Центренерго", в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС на користь ТОВ "Елемер-Україна" інфляційні за період з вересня по листопад 2014 р. у сумі 76943,34 грн., 3% річних за період з 05.08.2014 р. по 10.12.2014 р. у сумі 11242,86 грн. та судовий збір у сумі 2725,21 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2015 р. у справі №922/6057/14, у частині відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання даного рішення, судові витрати покласти на позивача.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав.

В судове засідання позивач та відповідач своїх представників не направили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 213-214).

Відповідач надав заяву (вх. 11395, від 31.07.2015 року), в якій просив відкласти розгляд справи на інший строк. Колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви у зв’язку з закінченням процесуальних строків розгляду справи.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника позивача та відповідача не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи 25.02.2014 р. сторонами був укладений договір №12/68 про закупівлю (поставку) товарів (надалі – договір), за яким постачальник (позивач) зобов’язується поставити покупцю (відповідачу) товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору.

Відповідно до п. 2.5. договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком №1 до договору.

Згідно з п. 9.6. договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.

Пунктами 3., 4., 5. додатку №1 до договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 45 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

Постачальник здійснює поставку продукції транспортом на умовах поставки DDP, відповідно до Правил “Інкотермс 2010” за такими реквізитами вантажоодержувача: 63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, 2. Зміївська ТЕС ПАТ “Центренерго”, склад покупця.

Строк поставки продукції повинен складати не більше 60 днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

17.04.2014 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою визначено найменування, ціну, кількість продукції (товару) тощо на загальну суму 1068657,60 грн.

20.06.2014 р. позивач повністю виконав свої зобов’язання за договором, що підтверджується копіями видаткової накладної №РН-0000346 від 19.06.2014 р., підписаної уповноваженим представником відповідача без зауважень, довіреності №421 від 16.06.2014 р. відповідача на отримання товару, акту приймання-передачі продукції від 20.06.2014 р., підписаного уповноваженими представниками сторін без зауважень на суму 1068657,60 грн.

Відповідач не оплатив отриману продукцію в строк, встановлений договором, і позивач подав позов у господарський суд Харківської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1068657,60 грн., а відповідач подав зустрічний позов про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку продукції в сумі 130376,23 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014 р. по справі №922/4751/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р., первісний та зустрічний позови задоволені в повному обсязі.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач на підставі п. 9.6. договору нарахував відповідачу пеню за період з 05.08.2014 р. по 10.12.2014 р. в сумі 48074,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні за період з вересня по листопад 2014 р. у сумі 76943,34 грн. та 3% річних за період з 05.08.2014 р. по 10.12.2014 р. у сумі 11242,86 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав йому рахунок (рахунок-фактуру) для проведення розрахунків, а відтак у нього не виник обов'язок щодо оплати продукції, так само, як у позивача не виникло право вимагати від відповідача виконання своїх зобов'язань щодо розрахунків, є безпідставними, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014 р. по справі №922/4751/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р., встановлене інше і відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у справі.

Відповідачем було надано заяву про розстрочку виконання рішення та зменшення розміру неустойки, в якій зазначав, що основними активами ПАТ «Центренерго» є енергоблоки ТЕС, що виробляють електричну енергію, до складу товариства входять три теплові електростанції Вуглегірська, Трипільська та Зміївська. У зв’язку із проведенням АТО відбувається скорочення обсягів товарної продукції, та невеликі залишки вугільної продукції на складах. Судом першої інстанції відмолено в її задоволені, колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду Харківської області, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктами 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 83 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не підтверджено належними доказами неможливість виконання ним судового рішення у разі не надання розстрочки його виконання, наявність виключних обставин, не надано обґрунтування розміру, на який він просить (70%) зменшити неустойку.

При вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін. Судом також, враховується ступінь вини відповідача у виникненні даного спору. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що даний спір виник саме з вини відповідача.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, ступінь виконання відповідачем зобов’язань за договором, не визнання відповідачем позову та інші обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення та зменшення неустойки. З матеріалів справи не вбачається, що відсутність розстрочки виконання судового рішення та зменшення неустойки унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання, а також відповідачем не надано доказів які б в свою чергу підтвердили можливість виконання рішення через шість місяців.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне відхилити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення на 6 місяців та зменшення розміру неустойки.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви ПАТ “Центренерго” про відстрочення виконання рішення суду, є обґрунтованим.

Натомість, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року у справі № 922/6057/14 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року у справі № 922/6057/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.08.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Хачатрян В.С.