Рішення № 47894475, 04.08.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 серпня 2015 р. Справа № 918/705/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА"

до відповідача 1: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

до відповідача 2: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

про стягнення простроченої заборгованості в сумі 16 422 грн. 89 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Ригун А.М.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача 1) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та відповідача 2) фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення солідарно 18 763 грн. 25 коп. боргу, з яких 9 523 грн. 20 коп. - основний борг, 3539 грн. 76 коп. - пеня, 5414 грн. 59 коп. - інфляційні втрати, 285 грн. 70 коп. - 3% річних. Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем-1 умов Договору купівлі-продажу №27 від 01.04.2010 р. в частині оплати вартості отриманого товару. Також покликається на укладений між позивачем та відповідачем-2 Договір поруки від 31.12.2013 р., за яким ФОП ОСОБА_2 поручився перед позивачем за неналежне виконання ФОП ОСОБА_1 свого грошового обов'язку за Договором купівлі-продажу №27.

Від відповідача-2 ФОП ОСОБА_2 09 липня 2015 року надійшов відзив, у якому вимоги позивача не визнає. Пояснює, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі. У п.4.1. Договору поруки від 31.12.2013 р. вказано, що останній діє до 31.12.2014 р. Також у п.4.2.4. передбачено, що порука припиняється із закінченням строку дії цього Договору. Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом у червні 2015 року, тобто після закінчення строку дії Договору поруки, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу з відповідача-2 як з поручителя є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити в позові в частині стягнення боргу з ФОП ОСОБА_2 та розгляд справи здійснити без його участі.

13 липня 2015 року від позивача надійшла заява №419 про часткову відмову від позову, у якій відмовляється від вимог до ФОП ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строку дії Договору поруки від 31.12.2013 р. та просить в цій частині припинити провадження у справі. Відмова позивача від частини позовних вимог не порушує права та інтереси сторін та інших осіб, відповідає вимогам ГПК України, тому приймається судом.

Також, 13 липня 2015 року ТзОВ виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА" подав заяву №420 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача-1 ФОП ОСОБА_1 9 523 грн. 20 коп. - основного боргу, 1199 грн. 40 коп. - пені, 5414 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 285 грн. 70 коп. - 3% річних, всього 16 422 грн. 89 коп. Вказана заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення, згідно яких підтримав заяву про часткову відмову від позову, просить припинити провадження у справі в частині вимог до відповідача-2 фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. У зв'язку з наведеним підтримує позовні вимоги до відповідача-1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просить суд стягнути з останнього борг у загальному розмірі 16 422 грн. 89 коп.: 9 523 грн. 20 коп. - основного боргу, 1199 грн. 40 коп. - пені, 5414 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 285 грн. 70 коп. - 3% річних.

Відповідач-1 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 письмового відзиву на позов не подав. Представник відповідача-1 в судові засідання не з'являвся, вимог не заперечив. Ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.06.2015 р. та відкладення розгляду справи від 14.07.2015 р., які направлялися за адресою: 73039, АДРЕСА_1, повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою "За закінченням терміну зберігання та неявкою адресата за залишеними повідомленнями". Згідно спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача-1: 73000, АДРЕСА_1. Інші відомості щодо адреси відповідача-1 у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до абзацу третього підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, судом вжито необхідних заходів щодо повідомлення ФОП ОСОБА_1 про дату та місце розгляду справи.

Отже, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА" (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №27 від 01.04.2010 р., за умовами п.1.1. якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, що визначаються цим Договором, товар в кількості, вказаному у накладних, що засвідчують приймання-передачу товару від Продавця до Покупця і є невід'ємними частинами цього Договору (арк.с. 13).

Згідно п.3.1. Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок Продавця, з відстрочкою в оплаті 14 календарних днів з моменту отримання товару.

За несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (п.5.1. Договору).

31 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА" (Кредитор) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Поручитель) укладено Договір поруки, згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Боржник) щодо обов'язку останнього по оплаті товару за Договором, передбаченим п.2.1. цього Договору. У випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 р. (арк.с. 16).

Відповідно до п.4.2.4. Договору порука припиняється із закінченням строку дії цього Договору.

У подальшому 10 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА" фактично передало, а фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав товар на підставі підписаної сторонами та скріпленої відбитками їх печаток видаткової накладної №РН-0945 на загальну суму 9523 грн. 20 коп. (арк.с. 15).

Проте відповідач-1 свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав, кошти не сплатив.

Позивачем на адресу відповідача-1 було надіслано претензію №569 від 11.08.2014 р. з вимогою оплатити вартість отриманого товару (арк.с. 19-21). Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 по оплаті товару на момент звернення позивача до суду з даним позовом складає 9523 грн. 20 коп.

Покликаючись на ст.625 ЦК України, з огляду на прострочення виконання відповідачем-1 зобов'язання щодо оплати товару, позивач нарахував 5414 грн. 59 коп. - інфляційних втрат та 285 грн. 70 коп. - 3% річних (розрахунок на арк.с. 10-11).

Керуючись п.5.1. Договору купівлі-продажу позивач нарахував 1199 грн. 40 коп. - пені (розрахунок на арк.с. 24).

Надані суду розрахунки заборгованості судом перевірено та визнано правильними.

Таким чином, загальна сума боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача-1 становить 16 422 грн. 89 коп. (9523 грн. 20 коп. + 5414 грн. 59 коп. + 285 грн. 70 коп. + 1199 грн. 40 коп.= 16 422 грн. 89 коп.).

Судом прийнято до уваги той факт, що у видатковій накладній №РН-0945 від 10.06.2014 р. немає посилання на укладений між сторонами Договір купівлі-продажу. Разом з тим, відповідач-1 отримав товар та підписав товарно-розпорядчий документ на нього - накладну, а отримавши пропозицію оплатити вартість товару - не виконав її. Отже, фактично між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем-1 оплати за отриманий товар.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем-1 оплати за отриманий товар, тому покупець (відповідач у даному випадку) на підставі ст.692 ЦК України був зобов'язаний повністю оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було. Тобто, накладна, за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача-1 здійснити розрахунки за отриманий товар.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 9 523 грн. 20 коп. - основного боргу, 5414 грн. 59 коп. - інфляційних втрат та 285 грн. 70 коп. - 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача-1 1199 грн. 40 коп. - пені суд звертає увагу на слідуюче.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки у даному випадку у видатковій накладній №РН-0945 від 10.06.2014 р. немає посилання на укладений між сторонами Договір купівлі-продажу №27, суд приходить до висновку, що позивачем та відповідачем-1 не дотримано вимоги щодо письмової форми забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки, а саме пені. Тому у позивача відсутні підстави нараховувати пеню на суму основного боргу 9523 грн. 20 коп. з посиланням на п.5.1. Договору.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача-1 пені в розмірі 1199 грн. 40 коп. задоволенню не підлягає.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА" підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 9 523 грн. 20 коп. - основного боргу, 5414 грн. 59 коп. - інфляційних втрат та 285 грн. 70 коп. - 3% річних, всього - 15 223 грн. 49 коп. В частині стягнення з відповідача-1 пені у розмірі 1199 грн. 40 коп. в позові слід відмовити. В частині вимог позивача до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 провадження у справі слід припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з тим, що позивач в цій частині відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача-1 покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (73039, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА" (35360, Рівненська область, Рівненський район, с.Велика Омеляна, вул.Я.Гашека, буд.120, код ЄДРПОУ 22572180) - 9523 грн. 20 коп. - основного боргу, 5414 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 285 грн. 70 коп. - 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА" пені у розмірі 1199 грн. 40 коп. в позові відмовити.

4. В частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство "АГРОПЕРЕРОБКА" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 провадження у справі припинити.

Повне рішення складено "04" серпня 2015 року

Суддя Бережнюк В.В.