Рішення № 47894199, 23.07.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2015 р. Справа №917/511/15

за позовом Мирона Василя Михайловича, вул. Колективна, буд. 8, кв. 138, м. Полтава, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА", вул. Маршала Бірюзова, буд.84, м. Полтава, 36007

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Полтавське міське управління юстиції (вул. Стешенка, 6, м. Полтава, 36023) в особі Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції (вул.Жовтнева,36,Полтава,Полтавська область,36000)

про стягнення вартості належної частки майна ТОВ "Фірма САВА" та частини прибутків, одержаних ТОВ "Фірма САВА" згідно висновку експертизи про вартість чистих активів товариства на час фактичного виходу Мирона Василя Михайловича із числа учасників (засновників) товариства з урахуванням ринкової вартості основних засобів пропорційно частці в розмірі 50% у статутному фонді товариства

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача - Мирон В.М., паспорт серія КН 022389 (02.04.2015 року та 15.04.2015 року), Літовченко С.Ю., дов. від 26.11.2014 року

від відповідача - Литвишко І.В., дов. від 01.04.2015 року

від третьої особи - не з'явився

В судовому засіданні 23.07.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення вартості належної частки майна ТОВ "Фірма САВА" та частини прибутків, одержаних ТОВ "Фірма САВА" згідно висновку експертизи про вартість чистих активів товариства на час фактичного виходу Мирона Василя Михайловича із числа учасників (засновників) товариства з урахуванням ринкової вартості основних засобів пропорційно частці в розмірі 50% у статутному фонді товариства.

Відповідач у відзиві на позов ( арк. справи 32-36) та його представник в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у відзиві. 22.07.2015 року відповідач подав доповнення до відзиву. Зокрема, відповідач у своїх запереченнях зазначає:

- позивач не надав доказів про те, що він звертався до ТОВ «Фірма САВА» з заявою про виплату йому часини прибутків одержаних ТОВ «Фірма САВА», у позові не вказує за який період він хоче отримати частину прибутків, відповідно до його частки у статутному капіталі. Також позивач не надав доказів вартості основних засобів, частку у вартості яких він вимагає. У зв'язку з цим позивачем не було сплачено у повному обсязі судовий збір.

- позивачем не було надано суду доказів сплати ним ТОВ «Фірма САВА» статутного внеску в розмірі 5 грн.

Позивачем було подано наступні клопотання:

1) Витребувати у відповідача - ТОВ "Фірма САВА" докази: головну книгу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА"; технічний паспорт на нежитлові приміщення магазину "Сяйво" загальною площею 742,7 кв.м. в будинку літ. "А-9" по вул. Маршала Бірюзова, буд. 84 у м. Полтаві; свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення магазину "Сяйво" загальною площею 742,7 кв.м. в будинку літ. "А-9" по вул. Маршала Бірюзова, буд. 84 у м. Полтаві; баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" станом на 31.12.2013 року; зведених бухгалтерських документів, реєстрів бухгалтерського обліку, звітності за підписом керівника (або особи, яка ним уповноважена) та головного бухгалтера щодо руху активів, капіталу й зобов'язань ТОВ "Фірма САВА".

2) клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно відповідача - нежитлові приміщення магазину "Сяйво" загальною площею 742,7 кв.м. в будинку літ. "А-9" по вул. Маршала Бірюзова, буд. 84 у м. Полтаві, що належать ТОВ "Фірма САВА", м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 84, код ЄДРПОУ 21043864.

У задоволенні даних клопотань суд відмовив ухвалою від 16.04.2015 року за наведеним в ухвалі мотивуванням.

3) клопотання про призначення по справі комплексну судову експертизу, проведення якої доручити суб'єкту оціночної діяльності - судовому експерту ФОП Максименко Т.А.

Ухвалою суду від 16.04.2015 року було зупинено провадження у справі № 917/511/15 та призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (вул. Чураївни, 1/1, м. Полтава, 36004).

08.05.2015 року від експерта Т.М. Костенко надійшло клопотання про уточнення питання, поставленого судом перед експертом, а саме - експерт просив суд уточнити в поставлених питаннях дату, на яку необхідно визначити вартість частки майна та вартість частини прибутку ТОВ "Фірма САВА": 22.01.2013 року, 31.03.2013 року чи 31.12.2013 року. Також експерт просить суд надати баланс ТОВ "Фірма САВА" станом на 22.01.2013 року.

Ухвалою від 25.05.2015 року суд роз'яснив експерту, що датою на яку необхідно визначити вартість частки майна та вартість частини прибутку ТОВ "Фірма "САВА" є дата - 31.03.2013 року.

21.07.2015 року від позивача надійшло клопотання про призначення додаткової судово-економічної експертизи.

Частинами третьою і четвертою статті 42 ГПК передбачено право господарського суду призначити додаткову або повторну судову експертизу. У цих випадках господарський суд має виходити з такого.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (із змінами та доповненнями) у п. 15.1 додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним

висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, або якщо докази у справі є взаємно суперечливими, тощо. У даному випадку позивач клопоче про призначення додаткової експертизи для визначення ринкової вартості частини майна, пропорційної частці позивача, в той час як судом встановлено, що виплаті позивачу підлягає саме частка, обчислена виходячи з балансової вартості майна товариства (за мотивуванням, наведеним нижче). Таким чином, задоволення даного клопотання призведе до затягування процесу, а факти, які могли б бути встановлені такою експертизою, не матимуть значення для розгляду справи по суті, а тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції - представництво у судове засідання не забезпечила, явка представників останньої обов'язковою судом не визнавалася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Згідно нової редакції установчого договору ( арк. справи 17-21) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма САВА» утворено його засновниками Мирон В.М, Овчаренко П.В., Овчаренко В.П. Нова редакції установчого договору зареєстрована розпорядженням № 498-р від 03.07.2003 року.

Зборами засновників від 25.06.2003 року затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма САВА» ( арк. справи 37-44).

26.12.2006 року проведено державну реєстрацію змін до статуту ( арк. справи 45).

Згідно нової редакції установчого договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма САВА» та Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого судом ( арк. справи 28-30) статутний фонд товариства був створений у сумі 10 грн. і розділений між учасниками на такі частки:

Овчаренко Петро Васильович - розмір внеску до статутного фонду: 4 грн.50 коп.; Мирон Василь Михайлович - розмір внеску до статутного фонду: 5 грн.

Овчаренко Валентина Петрівна - розмір внеску до статутного фонду: 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому належить частка у розмірі 50% у статутному фонді товариства "Фірма САВА" . 26 грудня 2012 року позивач у відповідності з вимогами ст. 148 Цивільного кодексу України звернувся до ТОВ "Фірма САВА" із заявою про вихід із його складу. Заява позивача про вихід зі складу учасників (засновників) ТОВ "Фірма САВА" була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Якименком О.В. 26.12.2012 р.

Статутом ТОВ "Фірма САВА" ( пунктом 8.1.) передбачено, що про свій вихід із товариства, уступку долі (паю) учасник зобов'язаний сповістити інших учасників у письмовій формі не пізніше 6 (шести) місяців з моменту вибуття. Таким чином, за твердженням позивача, враховуючи що інші учасники ТОВ "Фірма САВА" були письмово повідомлені ним про вихід із складу учасників товариства у січні 2013 року, його волевиявлення про вихід із складу учасників ТОВ "Фірма САВА" повинно було задоволене товариством 22 липня 2013 року. Згідно ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

В зв'язку з невиплатою відповідачем позивачу його частки, останній і змушений був звернутися до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 167 Господарського Кодексу України під корпоративними правами розуміються права особи, частка яких визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, які включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, здобуття певної частини прибутку (дивідендів) даної організації і активів в разі ліквідації останньою відповідно до закону, а також інша правомочність, передбачена законом і статутними документами.

Згідно із п. "в" ст. 10 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII "Про господарські товариства" (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про господарські товариства") учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства. Аналогічні положення містяться у п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 88 Господарського кодексу України, відповідно до яких учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п. 28 постанови від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Матеріали справи свідчать, що згідно нотаріально посвідченої заяви від 26.12.2012 року ( арк. справи 22), яка направлена відповідачу 27.12.2012 року ( опис в матеріалах справи, арк. справи 24) та учасникам товариства 21.01.2013 року та 22.01.2013 року (арк. справи 23), позивач реалізував своє право на вихід з числа учасників товариства.

З протоколу засідання засновників № 8 від 24.01.2013 року ( арк. справи 50-51) вбачається, що керівник відповідача отримав заяву позивача про вихід з товариства 22.01.2013 року, що також не заперечувалось сторонами у справі.

Отже, з відповідач є таким, що вийшов з числа учасників товариства з 22.01.2013 року.

Наслідком виходу учасника з товариства, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, є право учасника, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, на одержання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України).

Отже, вихід особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна та прибутку, пропорційні її частці у статутному капіталі товариства; до установчих документів ТОВ можуть бути включені інші умови (крім тих, що мають міститися обов'язково в силу ст.ст. 88,143 Цивільного кодексу України), що не суперечать законодавству України, зокрема, передбачені статтею 148 Цивільного кодексу України про порядок, спосіб визначення вартості частки майна, що пропорційна частці учасника в статутному капіталі, і строки її виплати.

Згідно п.3.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Згідно п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Тобто, ЦК України та Закон України "Про господарські товариства" не регламентують, виходячи з якої вартості майна товариства (ринкової чи балансової) повинна вираховуватися частка, що підлягає виплаті учаснику, що вийшов з товариства, відсилаючи при цьому до установчих документів товариства.

В Статуті відповідача не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході.

Суд зазначає, що вартість частки майна товариства, яка підлягає виплаті позивачу повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 18.11.2014р. у справі № 910/10168/13.

При цьому, згідно з ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В обґрунтування позовних вимог позивач у клопотанні про призначення додаткової експертизи посилається на рекомендації президії ВГСУ "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних спорів" від 28 грудня 2007 року № 04-5/14, в абзаці 4 пункту 3.7 яких передбачено, що будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові Пленуму №13 (яка прийнята пізніше - 24 жовтня 2008 року ) врегулював дане питання наступним чином: при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У разі неврегульованості В установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства і визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

При цьому суд враховує, що приписи рекомендацій президії ВГСУ носять рекомендаційний характер та застосовуються у частині, що не суперечить постанові Пленуму Верховного Суду України. Крім того, як вже зазначалось вище, суд відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України враховує постанову Верховного Суду України від 18.11.2014р. у справі № 910/10168/13.

Для визначення вартості частки майна та прибутку, які підлягають виплаті позивачу, судом призначалась судово-економічна експертиза, на вирішення якої ставилися питання:

1. Визначити вартість частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" ( вул. Маршала Бірюзова, буд.84, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код юридичної особи 21043864) пропорційно частці статутного фонду (50%), що підлягає виплаті учасникові - Мирону Василю Михайловичу ( вул. Колективна, буд. 8, кв. 138, м. Полтава, 36000) - учаснику, що вибув зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" 22.01.2013 року ?

2. Визначити вартість частини прибутку, одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" ( вул. Маршала Бірюзова, буд.84, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код юридичної особи 21043864) на момент виходу Мирону Василю Михайловичу ( вул. Колективна, буд. 8, кв. 138, м. Полтава, 36000) зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" 22.01.2013 року, пропорційно частці статутного фонду (50%), що підлягає виплаті учасникові Мирону Василю Михайловичу ( вул. Колективна, буд. 8, кв. 138, м. Полтава, 36000) - учаснику, що вибув зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" 22.01.2013 року?

Дати відповідь на поставлені питання станом на 22.01.2013 р. експерт змоги не мав (за відсутності балансу на 22.01.2013 р.), проте суд вважав за можливе використовувати дані, визначені станом на 31.03.2013 р. як на найближчу можливу дату.

Згідно висновку судової-економічної експертизи № 466 від 29.05.2015 року ( арк. справи 112-117) відповідно даним балансу ТОВ «Фірма САВА» станом на 31.03.2013 року вартість частки майна ТОВ «Фірма САВА» (вул.Маршала Бірюзова, буд. 84, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код юридичної особи 21043864) пропорційно частці статутного фонду (50%), що підлягає виплаті учасникові Мирону Василю Михайловичу (вул. Колективна, буд. 8, кв. 138, м. Полтава, 36000) - учаснику, що вибув зі складу учасників ТОВ «Фірма САВА», станом на 31.03.2013 складає 42,1 тис. грн. /Сорок дві цілих одна десята тисяч гривень/. Вартість частини прибутку, одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма САВА» (вул. Маршала Бірюзова, буд.84, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код юридичної особи 21043864) пропорційно частці статутного фонду (50%), що підлягає виплаті учасникові - Мирону Василю Михайловичу (вул. Колективна, буд. 8, кв. 138, м.Полтава, 36000) - учаснику, що вибув зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма САВА», станом на 31.03.2013 складає 0,45 тис. грн. /Нуль цілих сорок п'ять сотих тисяч гривень/.

При цьому зазначений прибуток враховано при визначені балансової вартості частки майна ТОВ «Фірма САВА», що підлягає виплаті Мирон В.М.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідач дійсно має обов'язок перед позивачем щодо проведення розрахунків у зв'язку з виходом останнього з числа учасників товариства. Матеріалами справи та експертного дослідження підтверджена сума зобов'язань в сумі 42 100 грн.

При поданні позову позивач не вказував точну ціну позову, посилаючись на відсутність будь-яких даних про вартість майна товариства та прибутку, і, відповідно - частки позивача

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з підтвердженого матеріалами справи розміру зобов'язань відповідача перед позивачем.

Заперечення відповідача щодо того, що позивач не надав доказів про те, що він звертався до ТОВ «Фірма САВА» з заявою про виплату йому часини прибутків одержаних ТОВ «Фірма САВА», а також сплату судового збору не в повному обсязі, суд відхиляє як необґрунтовані.

Так, обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до відповідача з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Стосовно сплати судового збору суд звертає увагу відповідача, що ціна позову визначається у позовах позивачем самостійно і відповідно до ст. 54 ГПК має міститись у позовній заяві. Однак при розгляді корпоративних спорів позивачі на стадії подачі позову самостійно не можуть визначити належну їм до виплати вартість частини майна товариства та частини прибутку при виході з товариства і звертаються до суду із клопотанням щодо призначення експертизи для визначення такої вартості, що і мало місце при розгляді даної справи. При цьому позивачем сплачено судовий збір за мінімальними ставками для позовів майнового характеру і у суду відсутні підстави для повернення позову з огляду на положення 2.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача, що позивачем не було надано суду доказів сплати ним ТОВ «Фірма САВА» статутного внеску в розмірі 5 грн., оскільки розмір частки позивача визначено у статутних документах та проведено їх державну реєстрацію. Питання внесення позивачем своєї частки виходить за межі предмету спору у даній справі.

Сплата судового збору за подання позову покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 16.04.2015 року обов'язок оплати вартості експертизи покладено на позивача.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Стосовно відшкодування позивачу вартості проведення експертизи, то дане питання буде вирішено судом шляхом прийняття додаткового рішення при наданні позивачем доказів такої оплати ( оригіналів платіжних документів), оскільки в матеріалах справи такі документи відсутні.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,42,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" (вул. Маршала Бірюзова, буд.84, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 21043864) на користь Мирона Василя Михайловича ( вул. Колективна, буд. 8, кв. 138, м. Полтава, 36000, податковий номер 19003206972) 42 100 грн. вартості частки майна, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією