Рішення № 47894051, 04.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2015 р.Справа № 916/612/15-г

За позовом: Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеського регіонального Управління" Публічного акціонерного товариства „Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 1 029 161,72 грн.

Головуючий - Степанова Л.В.

Судді - Погребна К.Ф.

Рога Н. В.

Представники:

Позивач: не з'явився

Від відповідача: Подолян Р.О. за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 1 029 161, 72 грн.

У судовому засіданні від 22.07.2015 р. оголошено перерву до 04.08.2015 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дочірне підприємство „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеського регіонального Управління" Публічного акціонерного товариства „Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1 029 161, 72 грн., а саме 351 735,41 грн. процентів за користування вкладом, 625 709,68 грн. інфляційних збитків, 51 698,63 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2015 р. порушено провадження у справі № 916/612/15-г.

13.03.2015 р. відповідачем було надано до канцелярії суду Відзив на позовну заяву № 795 від 12.03.2015 р. (вх. № 656/15 від 13.03.2015 р.) у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.04.2015 р. відповідачем надано ще один Відзив на позовну заяву № 1202 від 03.04.2015 р. (вх. № 8998/15 від 07.04.2015 р.) у якому відповідач також просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.04.2015 р. від відповідача також надійшло Клопотання № 1205 від 03.04.2015 р. (вх. № 2-1806/15 від 07.04.2015) у якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 916/612/15-г до завершення апеляційного розгляду і набрання чинності рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2015 р. по справі № 916/377/15-г.

Розпорядженням керівника апарату суду № 402 від 08.04.2015р. "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу", приймаючи до уваги перебування судді Оборотової О.Ю. на лікарняному з 02.04.2015р., справу № 916/612/15-г було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, справу № 916/612/15-г передано на розгляд судді Степанової Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2015 року справу № 916/612/15-г за позовом Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" до Публічного акціонерного товариства „Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеського регіонального Управління" Публічного акціонерного товариства „Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1 029 161, 72 грн. було прийнято до провадження суддею Степановою Л.В.

12.05.2015 р. у судовому засіданні відповідачем було надано Доповнення до відзиву на позовну заяву № 1641 від 08.05.2015 р. (вх. № 11818/15 від 12.05.2015 р.) у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.05.2015 р. у судовому засіданні позивачем було надано Пояснення (вх. № 11839/15 від 12.05.2015 р.)

04.06.2015 р. у судовому засіданні відповідачем була надана Заява (вх. 14298/15 від 04.06.2015 р.) у якій відповідач звернувся до суду з проханням залишити клопотання про зупинення провадження у справі від 03.04.2015 р. без розгляду.

У судовому засіданні від 04.06.2015 р. дану заяву було розглянуто та задоволено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2015р. справу № 916/612/15-г було призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04.06.2015 року № 653 „Щодо призначення членів колегії" справу № 916/612/15-г було призначено до автоматичного розподілу для визначення складу колегії суду.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/612/15-г був визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Погребна К.Ф., суддя Рога Н.В.

09.07.2015 р. від позивача до канцелярії суду надійшли Пояснення (вх. 1743/15 від 09.07.2015 р.)

Представником відповідача у судовому засіданні 04.08.15 р. надано заяву у якій відповідач звернувся до суду з проханням залишити клопотання про зупинення провадження у справі від 03.04.2015 р. без розгляду. Однак дана заява судом не розглядається, оскільки у судовому засіданні від 04.06.2015 р. аналогічна заява відповідача вже була розглянута та задоволена.

Окрім того, представником відповідача у судовому засіданні 04.08.15 р. надано додаткові документи по справі, а саме копію положення про філію "Одеське регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит", копію виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію Довідки АБ № 228736 з ЄДРПОУ та копію Довіреності керівника філії.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

20.01.2014 р. між ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" (надалі позивач, клієнт) та ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" (надалі відповідач, Банк) укладено договір банківського вкладу „Класичний" № 11 (Договір), відповідно до умов якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї (п.1.1 Договору). Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках Договору і які є його невід'ємною частиною (п.1.2 Договору). Договір діє до 31.12.2014 р. (п.1.4 Договору).

При закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 Договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів (п.3.1 Договору). При настанні терміну, вказаного в п.1.4 Договору, строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладання відповідного договору (п.3.2 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.2 Договору).

В п.п.1,2 додатку від 21.02.2014 р. № 11-1/1 до Договору сторони погодили розміщення вкладу в розмірі 20000000,00 грн. до 21.02.2014 р.

Платіжним дорученням від 20.01.2014 р. № 151 Клієнт перерахував вклад на рахунок Банку, зазначений в п.1 додатку № 11-1/1.

Після закінчення строку, погодженого в додатку від 21.02.2014 р. № 11-1/1 до Договору, Банк відповідно до умов п.3.1 Договору повернув Клієнту частину вкладу в розмірі 10000000,00 грн. Залишок вкладу на підставі додатку від 21.02.2014 р. № 11-1/1 до Договору розміщено на термін до 24.03.2014 р.

Крім того, шляхом оформлення додатків від 24.03.2014 р. № 11-1/2, від 28.04.2014 р. № 11-1/3, від 30.05.2014 р. № 11-1/4, від 01.07.2014 р. № 11-1/5, від 04.08.2014 р. № 11-1/6, від 05.09.2014 р. № 11-1/7, від 06.10.2014 р. № 11-1/8, від 07.11.2014 р. № 11-1/9, від 08.12.2014 р. № 11-1/10 до Договору сторонами погоджено розміщення вкладу у розмірі 10000000,00 грн. до 26.12.2014 р.

При цьому в додатках від 31.10.2014 р. № 11-2 та від 01.12.2014 р. № 11-2/1 до Договору узгоджено розміщення на строк до 26.12.2014 р. додаткового вкладу в розмірі 7000000,00 грн., який перераховано Банку, що підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2014 р. № 117.

25.12.2014 р. та 05.01.2015 р. Клієнт листами № 311 та № 1 повідомив Банк про необхідність повернення вкладу у зв'язку із закінченням дії Договору, залишення яких без задоволення спричинило звернення до господарського суду з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщенні клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Як видно з матеріалів справи рішенням господарського суду по справі № 916/377/15-г від 25.02.2015р., встановлено існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором банківського вкладу „Класичний" № 11 від 20.01.2014 р. та стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Банк "Фінанси та Кредит" на користь Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" 16 970 000,00 основного боргу. Дане рішення залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 р.

Відповідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто факт неналежного виконання відповідачем умов договору та наявність до сплати суми заборгованості є встановленими фактами у рішенні суду № 916/377/15-г від 25.02.2015р. та доказуванню не підлягають.

Окрім того, рішенням по справі № 916/1005/15-г від 12.05.2015 р., яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 р. було стягнуто з відповідача, Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеського регіонального Управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", на користь позивача, Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" нараховані за Договором банківського вкладу „Класичний" № 11 від 20.01.2014 р. 899 940,00 грн. - інфляційних витрат та 39 087,95 грн. - 3% річних за період з 01.02.2015 р. по 01.03.2015 р.

Оскільки в порушення умов договору банківського вкладу „Класичний" № 11 від 20.01.2014 р. Банк свої зобов'язання не виконав та не повернув позивачу вклад у визначений даним договором термін, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 351 735,41 грн. процентів за користування вкладом, 625 709,68 грн. інфляційних збитків, 51 698,63 грн. трьох відсотків річних, 10 231,00 грн. витрат на послуги адвоката та 20 583,23 грн. судового збору.

У своїх відзивах від 13.03.2015 р. та від 07.04.2015 р. відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, та зазначає, що платіжні доручення № 117 від 31.10.2014 р. на суму 7 000 000 грн. та № 151 від 20.01.2014 р. на суму 20 000 000 грн. не можуть бути прийняти судом, як не належні і недопустимі докази, оскільки вказані платіжні доручення не містять підписів службових осіб ДП "ГСІ- Укрнафтогазбуд", печатки вказаного підприємства та штампів банківської установи про отримання банком платіжного доручення та проведення платежу. Окрім того, відповідач посилається на те, що рішення по справі № 916/377/15-г від 25.02.2015 р. про стягнення суми основного боргу з відповідача за договором банківського вкладу „Класичний" № 11 від 20.01.2014 р. не набрало законної сили.

Однак, станом на 04.08.2015 р. рішення господарського суду по справі № 916/377/15-г від 25.02.2015 р. залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 р. Заперечення відповідача щодо платіжних доручень № 117 від 31.10.2014 р. на суму 7 000 000 грн. та № 151 від 20.01.2014 р. на суму 20 000 000 грн. судом не приймаються, оскільки заборгованість за даними платіжними дорученнями була стягнута з відповідача рішенням господарського суду по справі № 916/377/15-г від 25.02.2015р., дане рішення залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 р.

Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що у положенні про Філію "Одеського регіонального Управління" АТ "Банк"Фінанси та кредит", затвердженого Спостережною радою АТ "Банк"Фінанси та кредит" від 30.09.2009 р. не визначено кола повноважень Філії "Одеське регіональне Управління" стосовно представництва інтересів юридичної особи ПАТ "Банк"Фінанси та кредит" в суди у зв'язку з чим, на думку відповідача, виникає спірне питання щодо територіального підсудності спору господарському суду Одеської області.

Однак, у судовому засіданні 04.08.2015 р. відповідачем надано копію положення про Філію "Одеське регіональне Управління" ПАТ "Банк"Фінанси та кредит" затвердженого Спостережною радою АТ "Банк"Фінанси та кредит" від 30.09.2009 р. пунктом 3.1. якого зазначено, що відповідальність, за зобов'язаннями Філії несе АТ "Банк"Фінанси та кредит", всіма своїми коштами та майном, а п. 4.1.7 визначено, що Філія має право від імені банку, в межах повноважень, визначених довіреністю керуючого філією, бути позивачем та відповідачем в судах.

У своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 351 735,41 грн. процентів за користування вкладом. А саме, як вбачається з матеріалів справи та розрахунків позивача, 202 739,72 грн. - 20% за користування вкладом на суму 10 млн.грн. за період з 26.12.2014 г. по 31.01.2015 р. та 149 013,69 грн. - 21% за користування вкладом на суму 7 млн.грн. за період з 26.12.2014 г. по 31.01.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи договором банківського вкладу „Класичний" № 11 від 20.01.2014 р. та додатками до нього сторонами погоджено розміщення вкладу у розмірі 10000000,00 грн. та додаткового вкладу в розмірі 7000000,00 грн. до 26.12.2014 р. Приймаючи до уваги, що зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання, оскільки внесені позивачем гроші на їх вимоги у визначені договорами строки не повернуті, то це дає право позивачу на отримання процентів за користування депозитними коштами за період з 26.12.2014 г. по 31.01.2015 р. Така ж позиція міститься і у постанові Верховного суду України від 29.05.2013 р.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення 351 735,41 грн. процентів за користування вкладом, а саме, 202 739,72 грн. - 20% за користування вкладом на суму 10 млн.грн. за період з 26.12.2014 г. по 31.01.2015 р. та 149 013,69 грн. - 21% за користування вкладом на суму 7 млн.грн. за період з 26.12.2014 г. по 31.01.2015 р. підлягають задоволенню.

Також у своїй позовній заяві, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні збитки у розмірі 625 709,68 грн., та 3% річних у розмірі 51 698,63 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 51 698,63 грн. за період з 26.12.2014 р. по 31.01.2015 р., проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та таким, що нарахований відповідно до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується інфляційних збитків, слід зазначити наступне, відповідно до наданих позивачем розрахунків, інфляційні збитки вони нараховують за період з 26.12.2014р. по 31.12.2014 р. у розмірі 98 709,68 грн., та за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. у розмірі 527 000,00 грн. Суд не може погодитись з даними розрахунками в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 26.12.2014 р. по 31.12.2014 р. у розмірі 98 709,68 грн., та за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. у розмірі 527 000,00 грн. шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат лише за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. у розмірі 527 000,00 грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У своєму доповненні до відзиву від 12.05.2015 р. відповідач зазначає, що банк відповідно до ч.2. ст. 58 Закону України "Про Банки та банківську діяльність" не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунку уповноваженими органами державної влади. Та повідомляє, що постановою від 30.01.2015 р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було накладено арешт на власні кошти ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у фінансових установах в яких відкриті рахунки у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Суд не приймає доводи відповідача, викладені у даному відзиві, оскільки належних доказів, які б підтверджували накладення арешту на всі кошти, що знаходяться на рахунках банку позивач не надав, а також не надав доказів, які б підтверджували прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність відповідача, зупинення операцій по рахунку.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 231,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, окремими положеннями п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року передбачено, що вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В свою чергу позивачем, в обґрунтування вимоги щодо стягнення з відповідача вартості витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 231,00 грн., було надано копію Договору № 02-10/02 від 10.02.2015р., укладеного позивачем з Приватним підприємством "Юридична фірма "Консул" та копію додатку №1 до Договору № 02-10/02 від 10.02.2015р. з розрахунком вартості послуг адвоката, копію платіжного доручення № 164 від 11.12.2015 р. на суму 10 231,00 грн.

Проте, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ЄДРПОУ 09807856) в особі філії "Одеського регіонального Управління" Публічного акціонерного товариства „Банк "Фінанси та Кредит" (65063, м.Одеса, вул. Армійська, б. 18-б) на користь Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 3, ЄДРПОУ 31640201):

- 351 735 (триста п'ятдесят одну тисячу сімсот тридцять п'ять) грн. 41 коп. процентів за користування вкладом;

- 527 000 (п'ятсот двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. інфляційних збитків

- 51 698 (п'ятдесят одну тисячу шістсот дев'яносто вісім) грн. 63 коп. 3% річних

- 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрати на послуги адвоката

- 18 607 (вісімнадцять тисяч шістсот сім) грн. 24 коп. судовий збір.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 04.08.2015 року

Головуючий Степанова Л.В.

Суддя Погребна К.Ф.

Суддя Рога Н. В.