Рішення № 47893768, 28.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 911/2175/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО Кобер», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Титан», Київська область, Бориспільський район, с. Ревне

про стягнення 345316,02 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Даниленко О.В. (довіреність №9 від 7 квітня 2015 року);

від відповідача: Кірсанова К.О. (довіреність №2 від 30 червня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО Кобер» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Титан» (далі - відповідач) про стягнення 345316,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ОП-30 від 23 вересня 2013 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 238639,25 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 26457,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 78766,54 грн. та 3% річних в розмірі 1452,94 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 21 травня 2015 року та призначено справу до розгляду на 16 червня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 16 червня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 28 липня 2015 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував в частині правильності нарахування пені та інфляційних втрат.

28 липня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО Кобер» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Титан» (за договором - покупець) 23 вересня 2013 року укладено договір поставки за №ОП-30.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію, комплектуючі, а також витратні матеріали у кількості, асортименті, за цінами та у строки відповідно до умов даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлені товари.

Згідно пункту 3.1 договору, строк оплати кожної партії товару не пізніше 45 календарних днів від дати поставки.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що сума поставки за даним договором визначається загальною вартістю поставленого товару, зазначеного у товарних накладних.

Згідно пункту 8.3 договору у випаду несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, між сторонами підписано видаткові накладні, що підтверджують отримання відповідачем товару, а саме, №АЛ-0011152 від 19 грудня 2014 року, №АЛ-0011153 від 19 грудня 2014 року, №АЛ-0011154 від 19 грудня 2014 року, №АЛ-0011155 від 19 грудня 2014 року, №АЛ-0011156 від 19 грудня 2014 року, №АЛ-0011157 від 19 грудня 2014 року, №АЛ-0011158 від 19 грудня 2014 року, №АЛ-0001024 від 20 лютого 2015 року, №АЛ-0001091 від 24 лютого 2015 року, №АЛ-0001228 від 2 березня 2015 року, №АЛ-0001237 від 2 березня 2015 року та №АЛ-0001738 від 20 березня 2015 року.

Всього, за вказаними вище видатковими накладними, позивач передав відповідачу товару на загальну суму 265611,89 грн.

Відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар, в результаті чого, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, за ним утворилась заборгованість у розмірі 238639,25 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що відповідач після порушення провадження у справі (21 травня 2015 року) частково погасив перед позивачем заборгованість, сплативши останньому 17500,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 17500,00 грн. підлягає припиненню.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано.

Враховуючи, що після порушення провадження у справі відповідач частково розрахувався з позивачем, загальний розмір наявної заборгованості становить 221139,25 грн.

Оскільки, у зв'язку із зменшенням суми основного боргу, позивачем, у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не подано до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 238639,25 грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 221139,25 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 26457,29 грн.

Проте, згідно з арифметичним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 26372,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 1452,94 грн.

Однак, згідно з арифметичним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1448,71 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 78766,54 грн.

Однак, згідно з арифметичним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 59477,32 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Титан» (08342, Київська область, Бориспільський район, с. Ревне, вул. Бориспільська, 9, код 33483992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО Кобер» (03134, м. Київ, вул. Трублаїні, 2-а. код 33061594) - 221139 (двісті двадцять одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн. 25 коп. заборгованості, 26372 (двадцять шість тисяч триста сімдесят дві) грн. 86 коп. пені, 1448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) грн. 71 коп. 3% річних, 59477 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 32 коп. інфляційних втрат та 6518 (шість тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 76 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 17500,00 грн. припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 31 липня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць