Рішення № 47893682, 22.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015Справа №910/13054/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський сад» доТовариства з обмеженою відповідальністю «БМБ»про стягнення 98 710,68 грн.Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Ладан А.І. дов. №16/06/БС від 16.06.2015р.від відповідача -не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинський сад» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ» про стягнення з останнього заборгованості за Договором купівлі-продажу №30/08-13 від 30.08.2013 у розмірі 98 710,68 грн., з яких 55 452,00 грн. - основного боргу, 2 710,29 грн. - 3% річних, 40 548,39 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1 974,32 грн. покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.08.2013 між сторонами укладено Договір купівлі-продажу №30/08-13, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача яблука врожаю 2013 року, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар, проте, як вказує позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість у розмірі 55 452,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13054/15 та призначено розгляд вказаної справи на 17.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 розгляд справи №910/13054/15 відкладався на 22.07.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 22.07.2015 з'явився, надав пояснення по справі, відповідно до яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 22.07.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/13054/15 від 25.05.2015 не виконали, заяв та клопотань станом на дату розгляду справи не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/13054/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.07.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буковинський сад» (далі - Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ» (далі - Покупець, Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №30/08-13 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця яблука врожаю 2013 року (далі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п.п. 3.1.-3.2. Договору ціна за одиницю товару, на умовах цього Договору, встановлюється сторонами у видаткових та податкових накладних. Загальна вартість товару, на умовах цього Договору, встановлюється сторонами шляхом сумування всіх видаткових накладних та податкових накладних.

Пунктом 4.3 Договору передбачено строки розрахунків: на протязі 5 банківських днів з моменту отримання товару згідно видаткової накладної.

Сторони погодили умови поставки товару: EXW (франко-склад Продавця), а саме: с. Коболчин, Сокирянський район, Чернівецька область (фруктосховище Продавця). Перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару в місці поставки, вказаному в п. 5.1. цього Договору (п.п. 5.1-5.2. Договору).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору Товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості за поставлений Товар у розмірі 55 452,00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача Відповідачу Товару за видатковими накладними.

Так, на виконання умов Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товару за загальну суму 55 452,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками товариств, а саме:

- №200 від 12.09.2013 з урахуванням ПДВ на суму 6 120,00 грн.;

- №213 від 18.09.2013 з урахуванням ПДВ на суму 49 332,00 грн.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 4.3. Договору розрахунки здійснюються на протязі 5 банківських днів з моменту отримання товару згідно видаткової накладної.

Таким чином, після спливу указаного п. 4.3. Договору строку оплати за Товар Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача, на підставі Договору, за поставлений Товар суми заборгованості у розмірі 55 452,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 55 452,00 грн. за поставлений Товар є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого Товару 2 710,29 грн. - 3% річних, 40 548,39 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 2 710,29 грн. та інфляційних втрат у розмірі 40 548,39 грн., суд приходить до висновку, що указані суми розраховані арифметично правильно, вимога є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський сад» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ» є законними та обгрунтованими щодо стягнення стягнення 2 710,29 грн. - 3% річних, 40 548,39 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за поставлений Товар та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором купівлі-продажу №30/08-13 від 30.08.2013 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі: в частині стягнення 98 710,68 грн., з яких 55 452,00 грн. - основного боргу, 2 710,29 грн. - 3% річних, 40 548,39 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67, корп. Б, офіс 108; код ЄДРПОУ 32774076) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський сад» (60222, Чернівецька обл., Сокирянський район, с. Вашківці, вул. Грушевського, буд. 22; код ЄДРПОУ 31769327) заборгованість за Договором купівлі-продажу №30/08-13 від 30.08.2013 у розмірі 98 710,68 грн., з яких 55 452,00 грн. - основного боргу, 2 710,29 грн. - 3% річних, 40 548,39 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 974,32 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 03.08.2015.

Cуддя А.В.Яковенко