Рішення № 47893668, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015№910/13185/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовскій А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13185/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена-Країна», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Златобанк», м. Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінського Валерія Івановича, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Коростень Житомирської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Вассма Кемікал», м. Київ,

про визнання припиненими зобов'язань іпотеки, права застави та обтяження рухомого майна, скасування заборони відчуження нерухомого майна та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників:

позивача - Радзієвської О.Є. (довіреність від 30.03.2015 №б/н);

відповідача - Білічак Х.В. (довіреність від 15.05.2015 №40);

третьої особи-1 - не з'явився;

третьої особи-2 - Раздієвської О.Є. (довіреність від 30.03.2015 №б/н).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелена-Країна» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором від 23.12.2013 №317/1/13-KLMV (далі - Кредитний договір), укладеним публічним акціонерним товариством «Златобанк» (далі - Банк) та Товариством;

- визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки від 23.12.2013 (далі - Договір іпотеки), укладеним Банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Вассма Кемікал» (далі - ТОВ «Вассма Кемікал»), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко K.M. та за реєстрованим за № 679;

- визнання припиненими зобов'язань за договором застави товарів в обороті від 23.12.2013 №317/1/13- KLMV (далі - Договір застави), укладеним Банком та Товариством;

- визнання припиненою іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна, яке було надано у забезпечення зобов'язань позивача перед відповідачем за Кредитним договором згідно з Договором іпотеки, а саме:

нежитлові будівлі: будівля прохідної літ. «В»; автовагова літ. «Г»; автовагова літ. «г»; сарай (свинарник) літ. «Д»; естакада з площадкою літ. «Е», літ. «X»; погріб ліг. «Ж»; будівля диспетчерського пункту механічного загону літ. «З»; тамбур літ. «з»;

будівля диспетчерського автопарку літ. «К»; тамбур літ. «к»; будівля нафтоскладу літ. «Л»; будівля зарядної літ. «М-2»; будівля котельної літ. «Н»; склад для сипучих добрив літ. «О»; склад для сипучих добрив літ. «о»; склад для сипучих добрив літ. «о1»; склад амміачної селітри літ. «П»; склад амміачної селітри літ. «п»; склад амміачної селітри літ. «п1»; прирельсовий склад літ. «Р»; площадка літ. «р»; вбиральня літ. «І»; система дощової води літ. «Т»; огорожа літ. «N1»; ворота літ. «N2»; хвіртка літ. «N3»; ворота літ. «N4»; водонапірна башта ліг. «Ф»; загальною площею 5 250 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р., смт Нова Водолага, АДРЕСА_1; номер запису про іпотеку: 4010967; номер запису про обтяження (заборона на нерухоме майно): 4011148;

нежитлова будівля літ. «А-2» (адміністративна будівля) загальною площею 1430,20 кв.м., з тамбуром літ. «а», що розташована за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р., смт Нова Водолага, АДРЕСА_1; номер запису про іпотеку: 4011335; номер запису про обтяження (заборона на нерухоме майно): 4011476;

нежитлова будівля літ. «Б-2» (виробнича будівля-майстерня) загальною площею 2238,8 кв.м., з переходом літ. «б», ганком літ. « 61», ганком літ. « 62», що розташована за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р., смт Нова Водолага, АДРЕСА_1; номер запису про іпотеку: 4006679; номер запису про обтяження (заборона на нерухоме майно): 4008973;

нежитлове приміщення № 24 в нежитловій будівлі майстерні літ. «Б-2», загальною площею 351,1 кв.м., що розташована за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р., смт Нова Водолага, АДРЕСА_1; номер запису про іпотеку: 4009676; номер запису про обтяження (заборона на нерухоме майно): 4010373 (далі - нерухоме майно);

- визнання припиненим прав застави та обтяження товарів в обороті, які були надані у забезпечення зобов'язань позивача перед відповідачем за Кредитним договором згідно з Договором застави, а саме: товари в обороті насіння та засоби захисту рослин, згідно з переліком, наведеним у додатку №1, балансовою вартістю 7 125 663,99 грн., місцезнаходження якого: м. Київ, АДРЕСА_2; запис про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за такими реквізитами: реєстраційний номер запису: 14089050; найменування боржника: Товариство; ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 37508774;

- зобов'язання відповідача вчинити дії, які згідно з чинним законодавством України є необхідними для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення іпотеки та зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна;

- зобов'язання відповідача вчинити дії, які згідно з чинним законодавством України є необхідними для реєстрації відомостей про припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Позов мотивовано тим, що:

- 23.12.2013 Банком і Товариством укладено Кредитний договір, згідно з пунктами 1.2 та 1.3 якого (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього) відповідач надав позивачу кредитні кошти у формі відкличної кредитної лінії у гривні та доларах США з максимальним лімітом заборгованості у сумі 370 000 доларів США;

- відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору (з урахування всіх змін та доповнень до нього) строк повернення кредитних коштів встановлювався до 16.01.2017;

- згідно з пунктом 1.5 Кредитного договору встановлена плата за користування кредитними коштами у вигляді фіксованої процентної ставки в розмірі 28% річних за користування кредитними коштами у гривні, 16% річних за користування кредитними коштами у доларах США;

- 13.02.2015 відповідач як банк-кредитодавець за Кредитним договором скористався своїми правами, передбаченими підпунктами 3.1.4 та 3.1.10 пункту 3.1 Кредитного договору, а саме: відмовився в повному обсязі від подальшого кредитування позивача за Кредитним договором та з метою виконання зобов'язань позивача щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та сплати процентів за користування кредитними коштами ініціював договірне списання з рахунку поручителя - ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості позивача за Кредитним договором 371 640,13 дол. США, що у гривневому еквіваленті на дату проведення платежу становило 9 401 592,69 грн.;

- в результаті часткового виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором згідно зі статтями 512 та 556 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_2 набув прав кредитора за Кредитним договором в межах суми, яка була ним фактично сплачена на погашення кредитної заборгованості позивача;

- в подальшому зобов'язання позивача щодо задоволення вимог ОСОБА_2 були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та ОСОБА_2 згідно з актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.04.2015 №б/н;

- після виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором у повному обсязі відповідач в порушення положень частини першої статті 545 ЦК України не надав позивачу документа, який би підтверджував факт такого виконання;

- станом на 08.05.2015 відомості про припинення/виключення обтяжень, якими забезпечувалися зобов'язання позивача за Кредитним договором, не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2015 порушено провадження у справі; залучено до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та ТОВ «Вассма Кемікал» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

ТОВ «Вассма Кемікал» 15.06.2015 подало суду пояснення, в яких зазначило, що: незважаючи на припинення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, станом на дату розгляду справи, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про чинні обтяження нерухомого майна, яке належить ТОВ «Вассма Кемікал»; у зв'язку з наявністю таких реєстраційних записів порушуються права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Вассма Кемікал» як власника такого нерухомого майна, що проявляється у позбавленні ТОВ «Вассма Кемікал» можливості розпорядження майном, що йому належить на праві власності.

ОСОБА_2 15.06.2015 подав суду пояснення, в яких зазначив таке: 05.02.2015 ОСОБА_2 та Товариством укладено договір поруки №317/1/13-KLMV/Р-2 (далі - Договір поруки) з метою забезпечення належного виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором; умовами Договору поруки передбачено право відповідача на договірне списання коштів з будь-якого рахунку поручителя для виконання боргових зобов'язань позивача за Кредитним договором, у випадку виникнення випадків невиконання з боку позивача забезпечених порукою зобов'язань; 13.02.2015 відповідач скористався своїм правом на договірне списання та ініціював договірне списання з рахунку ОСОБА_2, відкритого у відповідача, коштів у сумі 371 640,13 доларів США, що у гривневому еквіваленті на дату проведення платежу становило 9 401 592,69 грн.; 16.02.2015 ОСОБА_2 повідомив позивача про часткове виконання кредитних зобов'язань та вимагав сплатити суму, яка фактично була сплачена відповідно до Кредитного договору в строк до 01.04.2015; враховуючи існування між ОСОБА_2 та позивачем інших договірних відносин, згідно з якими ОСОБА_2 повинен був виконати грошові зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості придбаного товару, при цьому розмір грошових зобов'язань перевищував суму коштів, яка була сплачена позивачем на виконання грошового зобов'язання, сторонами була досягнута домовленість про припинення таких зустрічних однорідних зобов'язань шляхом проведення 14.04.2015 їх взаємного зарахування; 15.04.2015 ОСОБА_2 склав письмову заяву, посвідчену нотаріально, про задоволення своїх регресних вимог як кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором у повному обсязі та належним чином, у зв'язку з чим такі зобов'язання були припиненими.

Відповідач 15.06.2015 та 13.07.2015 подав суду заперечення на позов та пояснення, в яких зазначив, що: відповідач не заперечує та підтверджує те, що 17.04.2015 позивачем в рахунок виконання умов Кредитного договору сплачено 333,20 доларів США та 20.04.2015 - 654,12 грн., дані кошти в повній мірі враховані при визначенні заборгованості за Кредитним договором; проте станом на 27.04.2015 внаслідок неналежного виконання позивачем умов Кредитного договору у позивача наявна заборгованість за основним боргом та процентами у сумі 386 644,58 доларів США та неустойки у сумі 7 074,59 грн.; навіть якщо припустити, що позивачем в рахунок виконання умов Кредитного договору сплачено 371 640,13 доларів США, 333,20 доларів США та 654,12 грн., то заборгованість позивача перед відповідачем в будь-якому разі наявна, так як її розмір є значно більшим, ніж зазначено позивачем у позовній заяві; оскільки Договором поруки ОСОБА_2 поручився за виконання зобов'язань позивача у сумі 370 000 доларів США, то списання коштів з рахунку ОСОБА_2 у сумі 371 640,13 доларів США, а не в сумі 370 000 доларів США, було здійснено відповідачем неправомірно (помилково), з перевищенням повноважень його посадовими особами; оскільки договірне списання коштів є правом відповідача, а не обов'язком, а тому негайно після виявлення даної помилки відповідач повернув кошти у сумі 371 640,13 доларів США на рахунок поручителя - ОСОБА_2; враховуючи, що основне зобов'язання позивача не є припиненим, у позивача наявна заборгованість за Кредитним договором,а отже Договір іпотеки та Договір застави не є припиненими.

Позивач 02.07.2015 подав суду пояснення, в яких зазначив таке:

- відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 та 5.2 Договору поруки порукою забезпечені не лише вимоги відповідача щодо повернення основної суми кредиту з лімітом заборгованості 370 000 доларів США, а і сплата процентів за користування кредитом, а також сплата неустойки, суми, на яку може бути збільшено суму кредиту, процентів тощо;

- за наявною у позивача інформацією 12.02.2015 відбулося засідання кредитного комітету відповідача, на якому розглядалося питання виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором за рахунок коштів поручителя; кредитним комітетом було ухвалено відповідне рішення, яке було виконано 13.02.2015 шляхом ініціювання відповідачем в договірному порядку списання коштів з рахунку ОСОБА_2.в рахунок погашення заборгованості позивача за Кредитним договором;

- після проведення договірного списання коштів 17.03.2015 на адресу позивача надіслано лист-попередження, відповідно до якого позивача повідомлялося про наявність у нього заборгованості за Кредитним договором, яка складалася з: несплачених процентів за фактичне користування кредитом у сумі 333,20 доларів США; неустойки у вигляді пені (відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору), розмір якої встановлюється на дату сплати;

- у позивача є всі підстави вважати, що списання коштів з рахунку, на якому обліковується заборгованість позивача, і зарахування цих коштів на рахунок ОСОБА_2 було вчинено не внаслідок виявлення припущеної помилки, як стверджує відповідач, а внаслідок застосування наслідків нікчемності Договору поруки; про це свідчить також та обставина, що повернуто було всю списану з рахунку ОСОБА_2 суму коштів, в той час коли поверненню підлягала б лише зайво сплачена сума - 1 640,13 доларів США.

Товариство 03.06.2015 та ТОВ «Вассма Кемікал» 23.06.2015 подали суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, в яких просять суд заборонити Банку вчиняти дії щодо позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Заяви мотивовано тим, що:

- позивачем та ТОВ «Вассма Кемікал» були отримані від відповідача вимоги про виконання порушеного зобов'язання, згідно з якими відповідач вимагає у позивача та ТОВ «Вассма Кемікал» сплатити в якості виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором кошти у сумі 383 644,58 доларів США, а також неустойку у сумі 7 074,59 грн.; у разі несплати вказаних сум у строк не більше ніж 30 днів з моменту отримання вимог, відповідачем буде розпочато процедуру примусового стягнення заборгованості, в тому числі, шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто на нерухоме майно, яке належить ТОВ «Вассма Кемікал»;

- у випадку звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки виконання рішення суду щодо відповідача, яким повністю або частково будуть задоволені позовні вимоги позивача, буде неможливим, оскільки на той момент прав кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором набуде ТОВ «Вассма Кемікал» як власник предмета іпотеки та майновий поручитель, який задовольнив вимоги іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 відмовлено у задоволенні заяв позивача та ТОВ «Вассма Кемікал» про забезпечення позову.

15.07.2015 Товариство подало суду пояснення, в яких вказало таке:

- неправомірні дії Банку зі списання коштів з рахунку, на якому обліковується заборгованість позивача за Кредитним договором, і зарахування вказаних коштів на рахунок ОСОБА_2 не мають жодного відношення до порядку та способу виконання зобов'язань Товариства за Кредитним договором, а тому не мають своїм наслідком відновлення таких кредитних зобов'язань;

- будь-які дії відповідача, пов'язані з відображенням у своєму бухгалтерському обліку операцій щодо погашення кредитної заборгованості позивача, не є підставою для виникнення зобов'язань у Товариства, оскільки це не передбачено чинним законодавством України;

- взаємовідносини Банку та ОСОБА_2, які виникли внаслідок неправомірного перерахування на рахунок останнього раніше помилково списаних коштів, також не мають жодного відношення до порядку та способу виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором та мають бути врегульовані на підставі чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;

- Банк не дотримався процедури повернення помилково перерахованих коштів, яка чітко визначена у вказаному законі.

27.07.2015 позивач подав суду письмові пояснення, в яких вказав таке:

- відповідачем було прийнято рішення про дострокове виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором, про що свідчить рішення кредитного комітету Банку, оформлене протоколом засідання кредитного комітету від 12.02.2015;

- відповідач, обґрунтовуючи свої дії 22.04.2015 зі списання коштів з рахунку, на якому обліковується заборгованість позивача за Кредитним договором, і зарахування їх на рахунок ОСОБА_2 двічі змінював правові підстави такого переказу;

- згідно з повідомленням про нікчемність Договору поруки кошти були списані з рахунку, на якому обліковується заборгованість позивача за Кредитним договором, і зараховані на рахунок ОСОБА_2 у зв'язку із застосуванням наслідків нікчемності правочину;

- згідно з запереченнями від 15.06.2015 Банку на позовну заяву кошти були списані з рахунку, на якому обліковується заборгованість позивача за Кредитним договором, і зараховані на рахунок ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що не було правових підстав для списання коштів з рахунку поручителя (ОСОБА_2), оскільки обсяг поруки обмежувався сумою 370 000 доларів США;

- згідно з поясненнями від 13.07.2015 відповідача на позовну заяву кошти були списані і зараховані у зв'язку із тим, що не було правових підстав для списання коштів з рахунку поручителя (ОСОБА_2), оскільки строк повернення кредитних коштів ще не настав;

- у повідомленні про нікчемність було вказано те, що Договір поруки відповідає критерію нікчемності правочинів, визначеному у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), оскільки його умовами передбачено платіж, що надає окремому кредитору - ОСОБА_2 - переваги (пільги) перед іншими кредиторами - вкладниками;

- Товариство не погоджується з таким висновком з огляду на те, що: внаслідок вчиненого правочину (Договору поруки) було проведено платіж на виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором, при якому ОСОБА_2 виступав як боржник; отже, третя особа на стороні позивача при вчиненні такого правочину не була кредитором, а тому не могла отримати жодних пільг (переваг) перед іншими кредиторами - вкладниками, як того вимагають положення пункту 7 частини третьої статті 38 Закону;

- очевидна невідповідність Договору поруки критеріям, визначеним у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону, не дозволяє відповідачу посилатися на нікчемність Договору поруки як на підставу списання коштів з рахунку, на якому обліковується заборгованість позивача за Кредитним договором, і зарахування таких коштів на рахунок ОСОБА_2;

- однак, сам факт надіслання позивачу повідомлення про нікчемність пояснює дійсні підстави повернення відповідачем раніше списаних коштів на рахунок ОСОБА_2 (застосування наслідків нікчемності правочину) і спростовує пояснення Банку щодо помилкового списання коштів з рахунку третьої особи на стороні позивача;

- позивач станом на 21.04.2015 виконав свої зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі;

- згідно з приписом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

- отже, в результаті виконання зобов'язань позивача щодо погашення його кредитної заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі, зобов'язання Товариства за Кредитним договором є припиненими починаючи з 21.04.2015;

- відповідач стверджує, що заборгованість позивача за Кредитним договором в будь-якому випадку не є погашеною, оскільки ще існує заборгованість щодо сплати штрафу у сумі 5 000 грн.;

- разом з тим, Банк не зазначав про вказаний штраф у розрахунках станом на 23.04.2015 та станом на 27.04.2015;

- стягнення неустойки після припинення зобов'язань Товариства за Кредитним договором є безпідставним.

27.07.2015 Товариство подало суду копію протоколу засідання кредитного комітету Банку від 12.02.2015 для долучення до матеріалів справи.

Представники ТОВ «Вассма Кемікал» у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили; були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою від 13.07.2015.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.07.2015 без участі представників третьої особи на стороні відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи на стороні позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.12.2013 Банком (кредитодавець) і Товариством (позичальник) укладено Кредитний договір (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього), за умовами якого:

- Банк надав кредитні кошти у формі відкличної кредитної лінії у гривні та доларах США з максимальним лімітом заборгованості у сумі 370 000 доларів США (пункти 1.2 та 1.3 Кредитного договору);

- строк повернення кредитних коштів встановлювався до 16.01.2017 (пункт 1.4 Кредитного договору);

- встановлена плата за користування кредитними коштами у вигляді фіксованої процентної ставки в розмірі 28% річних за користування кредитними коштами у гривні, 16% річних за користування кредитними коштами у доларах США (пункт 1.5 Кредитного договору);

- надання позичальнику кредитних коштів в межах максимального ліміту за кредитною лінією здійснюється Банком після набуття чинності Кредитним договором у разі дотримання та наявності сукупності умов, зокрема, укладення договорів забезпечення з позичальником та/або будь-якими третіми особами, а саме: договору поруки з ОСОБА_9; договору застави товарів в обороті (насіння та засоби захисту рослин) з позичальником; договору іпотеки нежитлових приміщень з ТОВ «Вассма-Кемікал». В забезпечення виконання позичальником в повному обсязі боргових зобов'язань перед Банком можуть укладатись інші договори забезпечення, які не зазначені вище (пункт 2.1 Кредитного договору).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та другої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

На виконання умов Кредитного договору були укладені такі правочини для забезпечення зобов'язання:

- 23.12.2013 Договір іпотеки, укладений Банком (іпотекодержатель) та ТОВ «Вассма Кемікал» (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко K.M. та за реєстрованим за № 679;

- 23.12.2013 Договір застави, укладений Банком (заставодержатель) та Товариством (заставодавець);

- 23.12.2013 договір поруки № 317/1/13-KLMV/P-1, укладений Банком і ОСОБА_9 (поручитель);

- 05.02.2015 Договір поруки, укладений Банком і ОСОБА_2 (поручитель).

Товариство вважає, що зобов'язання за Кредитним договором, Договором застави та Договором іпотеки припинені, виходячи з такого.

13.02.2015 відповідач як банк-кредитодавець за Кредитним договором скористався своїми правами, передбаченими підпунктами 3.1.4 та 3.1.10 пункту 3.1 Кредитного договору, а саме: відмовився в повному обсязі від подальшого кредитування позивача за Кредитним договором та з метою виконання зобов'язань позивача щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та сплати процентів за користування кредитними коштами ініціював договірне списання з рахунку поручителя - ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості позивача за Кредитним договором 371 640,13 дол. США, що у гривневому еквіваленті на дату проведення платежу становило 9 401 592,69 грн.

В результаті часткового виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором згідно зі статтями 512 та 556 ЦК України ОСОБА_2 набув прав кредитора за Кредитним договором в межах суми, яка була ним фактично сплачена на погашення кредитної заборгованості позивача.

В подальшому зобов'язання позивача щодо задоволення вимог ОСОБА_2 були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог Товариства та третьої особи на стороні позивача згідно з актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.04.2015 №б/н.

Зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося у зв'язку з наявністю зустрічного обов'язку ОСОБА_2 зі сплати грошових коштів за куплений товар за договором купівлі-продажу від 16.03.2015 № ЗК16/03-1 (далі - Договір купівлі-продажу), укладеного Товариством (продавець) та ОСОБА_2 (покупець).

В підтвердження виконання Договору купівлі-продажу позивач подав суду такі видаткові накладні:

- від 06.04.2015 № 99 на суму 1 890 000 грн.;

- від 07.04.2015 № 100 на суму 2 089 500 грн.;

- від 08.04.2015 № 101 на суму 2 086 000 грн.;

- від 09.04.2015 № 102 на суму 1 627 500 грн.;

- від 10.04.2015 № 103 на суму 1 722 000 грн.

Товариство вказує про те, що ним повністю було виконано зобов'язання за Кредитним договором:

- 13.02.2015 Банком було списано 371 640,13 доларів США за Договором поруки;

- 17.04.2015 Товариство перерахувало відповідачу 333,20 доларів США;

- 20.04.2015 позивач перерахував Банку 654,12 грн.

З огляду на викладене, Товариство вважає, що зобов'язання за Кредитним договором виконані належним чином та припинені.

Після виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором у повному обсязі відповідач в порушення положень частини першої статті 545 ЦК України не надав позивачу документа, який би підтверджував факт такого виконання.

Станом на 08.05.2015 відомості про припинення/виключення обтяжень, якими забезпечувалися зобов'язання позивача за Кредитним договором, не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Банк заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на повернення ОСОБА_2 грошових коштів і наявності заборгованості за Кредитним договором у позивача.

Відповідач у своїх поясненнях і запереченнях посилався на помилковість списання грошових коштів з рахунку третьої особи на стороні позивача, на відсутність підстав для такого списання та вчинення Банком дій щодо усунення виявленої помилки шляхом повернення грошових коштів на рахунок ОСОБА_2

Твердження Банку є необґрунтованими та не підтверджені документально, проте у позові слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 575 іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з третім абзацом статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У свою чергу, іпотека, застава та порука припиняються у разі припинення основного зобов'язання (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»; статті 28 Закону України «Про заставу»; статті 559 та 593 ЦК України).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 №105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ЗЛАТОБАНК», згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Славінського Валерія Івановича.

22.04.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку Славінським В.І. було надіслано Товариству та ОСОБА_2 повідомлення № 1391 про нікчемність Договору поруки.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьою статті 38 Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Нікчемність Договору поруки у вказаному повідомленні мотивована таким:

- за Договором поруки у випадку невиконання боржником Товариством боргових зобов'язань перед кредитором (Банком) за Кредитним договором Банк має право вимагати від поручителя ОСОБА_2 виконання боргових зобов'язань у розмірі поруки - 370 000 доларів США;

- підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Договору поруки ОСОБА_2 надав Банку право на договірне списання коштів з його рахунку для виконання боргових зобов'язань та зобов'язань поручителя за Договором поруки у зазначеному розмірі поруки;

- згідно з підпунктом 3.1.2.5 пункту 3.1 Договору поруки Банк має право використовувати право договірного списання з будь-якого рахунку (-ів) ОСОБА_2 у Банку та/або інших відомих рахунків будь-яку кількість разів протягом строку дії Договору поруки;

- таким чином, за тиждень до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних було штучно створено передумови для списання коштів у 370 000 доларів США з рахунку ОСОБА_2;

- Договір поруки відповідає критерію нікчемності правочинів, визначеному у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону, оскільки його умовами передбачено платіж, що надає окремому кредитору - ОСОБА_2 - переваги (пільги) перед іншими кредиторами - вкладниками;

- так, протягом дії тимчасової адміністрації у Банку вкладники можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку. Виплати за зазначеними договорами здійснюються в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 000 грн.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вказане рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку не було оскаржено.

На день розгляду даного господарського спору рішення з визнання нікчемним Договору поруки не скасовано, є чинним і обов'язковим для виконання в порядку Закону; доказів протилежного суду не подано.

Разом з тим, суд погоджується з доводами уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку, які були покладені в основу рішення про визнання нікчемним вказаного правочину, оскільки дійсно шляхом його укладення були надані переваги в розумінні Закону перед іншими вкладниками Банку.

Судом встановлено те, що Банк 22.04.2015 повністю повернув ОСОБА_10 раніше списані грошові кошти у сумі 371 640,13 доларів США, що у гривневому еквіваленті на дату проведення платежу (13.02.2015) становило 9 401 592,69 грн.

Таким чином, зобов'язання за Кредитним договором не припинені шляхом повного виконання.

Отже, підстав для припинення кредитних зобов'язань, іпотеки, застави немає, оскільки ОСОБА_10 не виконав зобов'язання з погашення кредиту за Товариство, а основне зобов'язання не припинено.

Похідні вимоги щодо заняття заборон та внесення відповідних записів у державні реєстри також не підлягають задоволенню.

Разом з тим, слід звернути увагу на такі обставини:

- 05.02.2015 було укладено Договір поруки за тиждень до введення тимчасової адміністрації;

- 12.02.2015 на засіданні кредитного комітету Банку у складі: голови (Штелик В.М.); заступника голови (Солнцев І.М.); членів (ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18) було прийнято рішення про задоволення клопотання Товариства щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором за рахунок поручителя ОСОБА_2; вказане рішення оформлено протоколом від 12.02.2015 без зазначення порядкового номеру; у протоколі вказано наявність ще однієї поруки, яка була надана ОСОБА_9, проте жодного пояснення, чому виконання зобов'язання за Кредитним договором має відбутися за Договором поруки, а не за правочином, укладеним з ОСОБА_9, у рішенні не наведено;

- 13.02.2015 було запроваджено тимчасову адміністрацію;

- 13.02.2015 було здійснено списання грошових коштів у сумі 9 401 592,69 грн. з рахунку ОСОБА_10 в рахунок погашення кредитних зобов'язань за Кредитним договором;

- 16.02.2015 ОСОБА_10 надіслав позивачу листа, з вимогою сплатити 9 401 592,69 грн. до 01.04.2015 включно;

- 16.03.2015 було укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого товар поставляється на умовах його оплати протягом двох робочих днів з моменту фактичної поставки (відвантаження) товару (пункту 4.1 Договору);

- з 06.04.2015 по 10.04.2015 позивач поставив ОСОБА_10 2 690 мішків кукурудзи на суму 9 415 000 грн.;

- 14.04.2015 третя особа на стороні позивача та Товариство оформили та підписали акт про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9 401 592,69 грн.; що ж до вартості проданого та поставленого товару на суму 13 407,31 грн., то зобов'язання ОСОБА_10 з оплати вказаних коштів буде виконано в строк, який окремо погоджений сторонами;

- 15.04.2015 ОСОБА_10 у заяві повідомив про те, що станом на 15.04.2015 регресні вимоги задоволені Товариством в повному обсязі та належним чином;

- позивач не подав суду доказів отримання від ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 13 407,31 грн. ні в погоджений Договором купівлі-продажу строк (два робочих дні після поставки), ані в інший строк, погоджений окремо; доказів узгодження іншого строку Товариство суду не подало.

Отже, вказані дії позивача і третьої особи свідчать про укладення правочину (Договору купівлі-продажу), який фактично не виконувався, оскільки відсутні докази здійснення оплати на суму 13 407,31 грн.; з видаткових накладних не вбачається фактична передача товару; є незрозумілим, для яких цілей фізична особа придбала 2 690 мішків кукурудзи (приблизно 67 тон); куди позивач поставив вказану кількість товару; чи було внесено вказану операцію з продажу на значну суму у податкову звітність Товариства та чи сплачено позивачем відповідні податки до державного бюджету України.

Що ж до укладення Договору поруки за тиждень до введення тимчасової адміністрації у Банку та списання грошових коштів у день введення, то вказані обставини можуть свідчити про наявність узгоджених дій, спрямованих на виведення грошових коштів з проблемного банку.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Позивач не надав суду доказів у розумінні статті 32 ГПК України, які б підтверджували наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.2015.

Суддя О. Марченко