Рішення № 47893528, 29.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015№910/10524/15

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"третя особаОСОБА_1простягнення 50 000,00 грн. Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бузінський А.В. - представ. за довір.;

від третьої особи: не з'явився.

У судовому засіданні 29.07.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, про стягнення 50 000,00 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 порушено провадження у справі №910/10524/15, розгляд справи призначений на 25.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 17.06.2015.

У судовому засіданні 17.06.2015, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 06.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015, в порядку ст.ст. 27, 77 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 20.07.2015.

Ухвалою від 20.07.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 29.07.2015.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що права позивача не порушені.

В судовому засіданні 29.07.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

15.04.2013 між АТ "СК "АХА Страхування" (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_2. (далі - страхувальник) укладений Договір страхування транспортних засобів №93394Га/13х/мск (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль "Toyota land cruser prado" державний номер НОМЕР_1.

18.01.2014 в м. Харкові, по вул. Р. Ролана, 13, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Toyota land cruser prado" державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2., "Toyota Fortuner" державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3., "Range rover" державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5., "Geely" державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4.

22.01.2014 страхувальник звернувся до страховика із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку.

На підставі вищевказаного договору від 15.04.2013, заяви від 22.01.2014, акту виконаних робіт №153023 позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 54 102,80 грн. згідно платіжного доручення №89 070 від 10.02.2014.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток..

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації автомобіля "Toyota Fortuner" державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3., як вбачається з постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 10.02.2014 у справі №638/940/14-П.

Вищезазначеною постановою районного суду ОСОБА_3. визнано винним та притягнуто до відповідності за ст. 124 КпАП України і накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Враховуючи заперечення відповідача у відзиві на позов, суд витребував у сторін поліси АІ6228429 та АЕ1665430 та після їх надання до суду, встановлено наступне.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Fortuner" державний номер НОМЕР_3 була застрахована у позивача на підставі договору (полісу) АІ6228429 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з терміном дії з 09.01.2014 по 08.01.2015 (діючим на дату ДТП).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Fortuner" державний номер НОМЕР_3 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АЕ1665430 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії 09.02.2013 по 08.02.2014 (діючим на дату ДТП).

Таким чином, суд встановив, що вказаний транспортний засіб у період з 09.01.2014 по 08.02.2014 забезпечений за двома договорами.

Стаття 989 ЦК України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Як передбачено частиною 1 ст.989 ЦК України, якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін. (ст.216 ЦК України).

Страхувальник (ОСОБА_1) не повідомив під час укладання договору страхування ПАТ ""СК "АХА Страхування" про наявність іншого діючого полісу № АЕ1665430, а матеріали справи не містять доказів визнання полісу № АІ6228429 дійсним у судовому порядку, що в силу наведених положень законодавства свідчить про нікчемність такого правочину в розумінні згідно ст. 215 ЦК України, і як наслідок неможливість породження ним будь-яких зобов'язань за виключенням тих, що пов'язані з його недійсністю (наприклад, відшкодування збитків, повернення отриманого за недійсним правочином).

Підстави для застосування принципу презумпції правомірності правочину згідно положень ст. 204 ЦК України у зв'язку із відсутністю рішення про визнання його недійсним відсутні, оскільки в даному випадку його недійсність прямо встановлена законом.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 216 ЦК України та те, що правовою підставою позову позивачем визначено відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, застрахована в тому числі позивачем за полісом № АІ6228429, який є нікчемним, тому суд визнає правомірне звернення позивача до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу, а заперечення відповідача з цього приводу визнані не обґрунтованими.

Судом встановлено, що станом на момент настання ДТП, поліс № АЕ/1665430, виданий ПАТ "Просто-страхування" був дійсним, а відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки Toyota, д.н. НОМЕР_1.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Оскільки, відповідач не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) та 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 03.08.2015.

Суддя М.Є. Літвінова