Рішення № 47893205, 28.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/87/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015 справа № 908/3161/15

за позовом комунального підприємства "Міськспецексплуатація" Бердянської міської ради (71101 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 74)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1)

про стягнення 45446,25 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Грибова О.В., довіреність № 115 від 04.06.2015 р., паспорт серії НОМЕР_2 від 11.06.2002 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 14.05.2015 р. звернулося комунальне підприємство "Міськспецексплуатація" Бердянської міської ради з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 45446,25 грн., які складаються з: 40768,95 грн. основного боргу та 4677,30 грн. пені. Позов обґрунтований ст.ст. 15, 16, 526, 527, 610 ЦК України.

Ухвалою суду від 15.05.2015 року порушено провадження у справі № 908/3161/15, присвоєно справі номер провадження 18/87/15, судове засідання призначене на 11 червня 2015 року. Розгляд справи відкладено на 01.07.2015 р.

На електронну адресу суду 30.06.2015 р. позивач надіслав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з помилковим включенням до загальної суми пені 247,89 грн., які сплачені відповідачем 31.10.2014 р.; заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника, в якій просив без участі представника позивача справу не розглядати; супровідний лист із розрахунками суми заявлених позовних вимог та копіями прибуткових касових ордерів. Крім того на електронну адресу суду 01.07.2015 р. позивач надіслав заяву про продовження строку вирішення спору, на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 01.07.2015 р., за клопотанням позивача, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 28.07.2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу; за наявними у справі документальними доказами; закінчений 28.07.2015 р., оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 28.07.2015 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, оригінал якої надісланий до суду 06.07.2015 р., просив позов задовольнити. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди комунального майна № 8 від 12.05.2014 р. щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 40768,95 грн. У зв'язку з наявністю порушень, позивач, керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства, нарахував до стягнення пеню.

Заява про зменшення позовних вимог судом відхилена, у зв'язку з недотриманням позивачем положень ст. 22 ГПК України, а саме відсутністю доказів направлення копії заяви на адресу відповідача.

Враховуючи вищевикладене судом розглядаються первісно заявлені позовні вимоги.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20695592 від 10.06.2015 р. адреса фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : 71100, АДРЕСА_1. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради (орендодавець, позивач у справі) на підставі Рішення постійно діючої конкурсної комісії на право оренди майна комунальної власності від 22.04.2014 р. та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (орендар, відповідач у справі) 12.05.2014 р. уклали договір оренди комунального майна № 8 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення одноповерхової будівлі, яке знаходиться на балансі орендодавця (надалі - майно), площею 60,90 кв.м. розміщене за адресою: АДРЕСА_2, вартість приміщення визначена згідно зі звітом про оцінку майна і становить за оцінкою 87923,00 грн., без урахування ПДВ, виконаною станом на 31 грудня 2013 р. Майно передається в оренду з метою використання за призначенням: під офіс.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та Акта здачі-приймання вказаного майна.

На виконання п.п. 2.1., 2.3. договору сторонами 12.05.2014 р. підписаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_2

Орендна плата установлюється у грошовій формі та перерахується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди (п. 3.1.1. договору).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір діє з 12 травня 2014 р. до 11 квітня 2017 р. строком на 2 роки та 11 місяців.

Відповідач орендні платежи у встановлений договором строк та розмірі не здійснив, чим порушив умови договору.

Внаслідок порушення орендарем зобов'язань за договором на його адресу неодноразово спрямовувалися претензії (№ 140 від 05.08.2014 р., № 13 від 15.01.2015 р.) з вимогою про сплату заборгованості та про застосування господарських санкцій.

У зв'язку з невжиттям відповідачем дій щодо погашення виниклої заборгованості, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 40768,95 грн. підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати орендних платежів, у встановлений строк, не виконав.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 40768,95 грн. заборгованості з орендних платежів за період з 12.05.2014 р. по 31.03.2015 р. задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати орендних платежів, позивач, враховуючи положення п. 3.3. договору, просив стягнути 4677,30 грн. пені за період прострочення з 01.06.2014 р. по 31.03.2015 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 3.3. договору встановлено, що у випадку неперерахування орендної плати або перерахування її після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) з першого числа наступного місяця.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки, не враховано часткову оплату пені; не враховано (у деяких випадках) що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період за який здійснюється стягнення пені. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме - в розмірі 4419,22 грн. за період з 01.06.2014 р. по 31.03.2015 р., в частині стягнення 258,08 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів, які б спростовували позицію позивача повністю або частково суду не надав.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 74, код ЄДРПОУ 24511679, р/р 26009208596097 в БВ ЗРУ «Приватбанк», МФО 313399) 40768,95 грн. (сорок тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 95 коп.) основного боргу, 4419,22 грн. (чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять грн. 22 коп.) пені, 1816,62 грн. (одну тисячу вісімсот шістнадцять грн. 62 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 30 липня 2015 р.