Рішення № 47893063, 05.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/107/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2015 Справа № 908/2754/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносенс" (69098, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 92, кв. 96; адр. для лист.: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 68-А/72)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1)

про стягнення суми 211759,34 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників:

Від позивача: Єрмократьєва М.Д. (дов. № 26 від 16.04.15)

Від відповідача: Мороз Є.О. (дов. № 09-18/4200/12 від 31.12.14)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суму 198177,87 грн., з якої: сума 138259,30 грн. - основний борг, сума 24914,31 грн. - пеня, сума 1960,29 грн. - 3% річних, сума 33043,97 грн. - інфляційні витрати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2754/15, судове засідання призначено на 26.05.2015р. Ухвалою суду від 26.05.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.06.2015р.

05.06.2015р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Слід зазначити, що позивач у позовній заяві зазначав найменування відповідача - Публічне акціонерне товариство "Металургійний завод "Азовсталь". В той же час, згідно установчих документів відповідача, правильною його назвою є - Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь". Таким чином, відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь".

22.05.2015р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму 211759,34 грн., з якої: сума 138259,30 грн. - основний борг, сума 10480,27 грн. - пеня, сума 2323,94 грн. - 3% річних, сума 60695,83 грн. - інфляційні витрат.

05.06.2015р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (виправлення помилки), в якій зазначено, що у зв'язку з допущенням арифметичної помилки в таблиці розрахунку пені, 3% річних та індексу інфляції позивач уточнює позовні вимоги. В даній заяві позивач здійснив нові розрахунки пені, 3% річних та інфляційних, нарахування за якими збільшились.

Однак, дослідивши заяву позивача, суд встановив, що в її прохальній частині позивач залишив незмінними суми, які просить стягнути з відповідача згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 22.05.2015р.

Заяви позивача не суперечать приписам ст. 22 ГПК України та прийняті судом до розгляду.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача суми 211759,34 грн., з якої: сума 138259,30 грн. - основний борг, сума 10480,27 грн. - пеня, сума 2323,94 грн. - 3% річних, сума 60695,83 грн. - інфляційні витрати.

Позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору № 088ел/126 від 14.06.2013р. та Специфікації № 4 від 20.06.2014р. позивач поставив відповідачу обладнання на суму 281874,60 грн. Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий ним товар не здійснив. У зв'язку з чим, на підставі ст. 174, 193 ГК України просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який надійшов до суду 05.06.2015р., зазначивши, зокрема, наступне. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не надав доказів, підтверджуючих надання відповідачу повного пакету документів згідно п. 6.3 договору та його отримання останнім. Отже, строк оплати встановлений п. 5.2 договору ще не настав. Крім того, позивачем неправильно здійснені розрахунки пені та 3% річних, свої контррозрахунки відповідач виклав у відзиві. Просить в позові відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.2013р. між ТОВ "Техносенс" (постачальник, позивач у справі) та ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець, відповідач у справі) був укладений типовий договір № 088эл/126, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених даним договором (п.1.1).

Згідно з п. 2.1 договору кількість, номенклатура обладнання зазначаються в Специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору постачальник зобов'язаний поставити обладнання на умовах поставки, зазначених в Специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. Строки поставки зазначаються в Специфікації.

У пункті 4.1 договору зазначено, що поставка обладнання здійснюється по цінам, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в Специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з поставкою обладнання.

Умовами п.п. 5.1, 5.2 договору визначено, що оплата покупцем обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися на протязі строку, зазначеного в Специфікації, який розраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених в п. 6.3 даного договору.

Так, п. 6.3 договору визначено, що постачальник зобов'язаний представити покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату обладнання; транспортні та супровідні документі; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі обладнання (в 2-х екземплярах), оформлений зі сторони постачальника; інші документи, зазначені в Специфікації.

Відповідно до п. 10.5 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 15.06.2014р., договір діє до 15.06.2015р.

20.06.2014р. сторонами було складено та погоджено Специфікацію № 4, згідно якої позивач зобов'язався передати відповідачу обладнання: датчик лінійний RHV0300МР101S1G1100, у кількості 14 шт., загальною вартістю 281874,60 грн. Строк поставки визначений: 29.10.2014р., з правом дострокової поставки. Також даною Специфікацією визначено, що оплата здійснюється у розмірі 100% по факту поставки, на протязі 15 календарних днів з моменту поставки обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікації № 4, позивач 20.10.2014р. поставив відповідачу обладнання на загальну суму 281874,60 грн. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № 667 від 20.10.2014р., які підписана та скріплена печатками обох сторін, товарно-транспортною накладною від 20.01.2014р., підписаною уповноваженою особою відповідача, а також довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 01844 від 13.10.2014р. Також в матеріалах справи міститься копія податкової накладної на суму 281874,60 грн.

Відповідач, в свою чергу, свої договірні зобов'язання не виконав, оплату за отримане обладнання здійснив частково в розмірі 143615,30 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 12.11.2014р. на суму 20133,90 грн., від 13.11.2014р. на суму 61740,70 грн., від 19.11.2014р. на суму 61740,70 грн. Несплаченою залишилась сума 138259,30 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлене обладнання в розмірі 138259,30 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 138259,30 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 2323,94 грн. - 3% річних за період з 05.11.2014р. по 19.05.2015р. та суму 60695,83 грн. інфляційних витрат за період з листопада 2014р. по квітень 2015р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунок 3% річних (зазначений в заяві від 03.06.2015р.), суд вважає за необхідне скорегувати його в частині визначення періоду, оскільки нарахування річних на суму 138259,30 грн. повинні здійснюватися з 19.11.2014р., а не з 05.11.2014р.- як зазначено в розрахунку. При цьому, суд не виходить за межі визначеного позивачем загального періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені (п. 1.9., п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14). Так, за період з 05.11.2014р. по 19.05.2015р. 3 % річних залишаються у визначеному позивачем розмірі - 2323,94 грн.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду нарахування інфляційних втрат з урахуванням приписів п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Не виходячи при цьому за межі зазначеного позивачем максимального розміру інфляційних нарахувань.

Так, інфляційні на суму 138259,30 грн. повинні нараховуватися з грудня 2014р. по травень 2015р. Загальна ж сума інфляційних втрат, при цьому, також залишається у визначеному позивачем максимальному розмірі - 60695,83 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення суми 2323,94 грн. - 3% річних та суми 60695,83 грн. - інфляційних витрат підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 10480,27 грн. за загальний період з 05.11.2014р. по 04.05.2015р.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у відповідний період.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки часткові сплати були здійснені відповідачем 12.11.2014р, 13.11.2014р. та 19.11.2014р., тобто у строк, що не перевищував 30 календарних днів, то нарахування позивачем пені на суму 143615,30 грн. та на суму 61740,70 грн. є необґрунтованим. Нарахування ж пені на суму 138259,30 грн. починаючи з 05.11.2014р. здійснено позивачем вірно. Таким чином, сума пені нарахована на суму 138259,30 грн. боргу підлягає задоволенню.

Отже з відповідача слід стягнути суму 9954,67 грн. пені за період з 05.11.2014р. по 04.05.2015р.

За таких обставин, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовується наведеним вище. Крім того, слід зазначити, що п. 6.4 договору передбачено право відповідача відмовитися від приймання поставленого товару до надання позивачем документів, зазначених в п. 6.3 договору. Із змісту ж п 6.5 договору слідує, що у випадку поставки обладнання, яке не відповідає умовам договору (за якістю, комплектністю, номенклатурою, пакуванням) відповідач має право відправити відповідне повідомлення позивачу, яке, в свою чергу, повинно бути виконано останнім на протязі 3 календарних днів. Однак, як свідчать матеріали справи, обладнання було прийнято відповідачем без зауважень, подібних повідомлень відповідач позивачу не направляв. Крім того, здійснення відповідачем часткової оплати за отримане обладнання свідчить про визнання ним факту поставки товару та боргу.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносенс" (69098, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 92, кв. 96; код ЄДРПОУ 33527903) суму 138259 (сто тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 30 коп. основного боргу, суму 2323 (дві тисячі триста двадцять три) грн. 94 коп. - 3% річних, суму 60695 (шістдесят тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 83 коп. інфляційних витрат, суму 9954 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 67 коп. пені, суму 4224 (чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 68 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 25.06.2015р.