Рішення № 47893030, 04.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.2015 Справа № 905/131/15

Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Табачнік В.Г., розглянувши матеріали

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпласт-Трейд» м.Суми

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Донукрторг» м.Маріуполь

про стягнення 126 106,81грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Муйдінов Р.М. - довіреність від 20.05.15р.,

від відповідача - не явився,

ВСТАНОВИВ:

Предметом заявленого позову є стягнення з відповідача 126 106,81грн., з яких: 88969,19грн. заборгованість за поставлений товар в сумі 35 668,82грн. - інфляційні витрати і 3% річних в сумі 1 468,80грн., обґрунтовуючи неналежним виконанням відповідачем грошових зобов»язань за договором № 925 від 16.01.13року.

В підтвердження вимог посилається на договір з протоколом розбіжностей, копії рахунків на оплату і копії видаткових накладних.

25.05.2015р. позивачем заявлено клопотання про витребування від відповідача оригіналів видаткових накладних № 153 від 10.07.14р. в № 172 від 29.07.14р. і дані бухгалтерського обліку, зокрема, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 та данні складського обліку, які підтверджують факт оприбуткування отриманого товару на суму 20 977,60грн. та на суму 11748,00грн. за договором № 925 від 16.01.13р.

17.06.2015р. позивачем заявлено клопотання про витребування від Орджонікідзевського відділення Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області витяг з реєстру отриманих податкових накладних за період з липня 2014року по червень 2015року, який містить інформацію про наявність зареєстрованої відповідачем податкової накладної від 10.07.14р. № 13 на суму 20 977,60грн. і податкової накладної від 29.07.14р. на суму 11 748,00грн., виписаних позивачем.

Клопотання позивача господарський суд залишає без задоволення, оскільки відповідно до ст.33Господарського процесуального кодексу України кожна сторонами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідач не виконав дії, передбачені судом ухвалою про порушення справи, представник не явився на виклик суду в судове засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений.

При розгляді справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає достатніми документи для вирішення спору по суті.

Після аналізу наданих позивачем документів,заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного позову є стягнення заборгованості за поставлений товар і нарахованих інфляційних витрат і річних процентів у відповідності з стю.625 Цивільного кодексу України. Підставою позову, на яку посилається позивач є невиконання відповідачем грошового зобов»язання за договором № 925 від 16.01.2013р.

Проаналізувавши надані документи, суд дійшов наступного: Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпласт-Трейд» м.Суми (в подальшому за текстом Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Донукрторг» м.Маріуполь (в подальшому за текстом - Покупець) підписаний 16 січня 2013року договір купівлі-продажу товару в мережі магазинів Покупця з протоколом розбіжностей, узгодженої 16.01.2013року..

Договір купівлі-продажу - це правочин, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати за встановлену плату майно (товар) іншій стороні, а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього визначену грошову суму.

Однією з істотних умов договору купівлі-продажу є умова про його предмет. Ст.656 Цивільного кодексу України (в подальшому за текстом - ЦК) визначає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар,який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За договором сторони визначилися, що предмет поставки (товар) вказується у специфікації.

Наступною істотною умовою договору купівлі-продажу є ціна товару. Відповідно до ст..632 ЦК ціна в договорі визначається за домовленістю сторін.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що асортимент і ціни на товар, який поставляється продавцем визначається Специфікацією,затвердженою сторонами і яка являється невід»ємною частиною договору (додаток №1 «Специфікація»). За пунктом 1.1 договору продавець поставляє товар згідно Замовленню на поставку, товаророзпорядчим документам, ціни в яких не можуть перебільшувати затверджених в Специфікації, що являється невід»ємною частиною договору. Кількість товару, який поставляється визначається в Замовленні покупця (п.2.2 договору). За пунктом 6.1.2 «продавець зобов»язаний поставляти товари у всі магазини мережі покупця за цінами, вказаними у Специфікації.». Пунктом 6.1.10 визначено, що у випадку якщо продавець надасть товар за ціною вище зазначеної у Специфікації, покупець приймає товар за цінами, які приведені в узгодженої сторонами Специфікації.

Позивачем не надано Специфікації, яка би визначала асортимент і ціни на товари відповідно до п.2.1 договору, але позивач обґрунтовує факт поставки видатковими накладними:

- від 12.08.2014року № 181 на суму 19560,00грн.,

- № 205 від 15.09.2014р. на суму 16884,00грн.,

- № 225 від 08.10.2014р. на суму 22800,00грн.,

- № 245 і від 03.11.2014р.на суму 15900,00грн. на загальну суму 75144,00грн.

Оцінюючи ці документи,суд встановив, що всі вони підписані і скріплені від імені відповідача печаткою центрального складу «Донукрторг», довіреності на отримання товару не надані.

Відповідно узгодженого протоколом розбіжностей пункту 6.1.4 Покупець зобов»язаний сплачувати кожну товарну накладну переданого продавцем товару не пізніше 60 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

З банківських виписок, вбачається, що покупець перерахував позивачу 20000,00грн. платіжним дорученням № 20549 від 23.10.2014року і платіжним дорученням № 20986 від 20.11.2014року в сумі 15000,00грн.. Загалом перераховано 35000,00грн.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлений факт отримання товару відповідачем по видатковим накладним, які є в матеріалах справи, на загальну суму 75144,00грн., але отриманий товар залишився не сплаченим на суму 35000,00грн., таким чином на час звернення з позовом сума заборгованості складає 40144,00грн.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п. 6.1.4 договору товар не сплачений на суму 40144,00грн., а тому господарський суд задовольняє вимогу позову в частині стягнення боргу в цій сумі.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, позивач просить суд стягнути з боржника за прострочку виконання грошових зобов»язань 3% річних процентів в сумі 1468,80грн. за прострочку по кожній накладній і інфляційні витрати в сумі 35668,82грн. за весь період 2014ріку та з січня по 19 травня 2015року.

Вирішуючи цю частину спору, господарський суд виходить з наступного:

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов»язання, за вимогою кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов»язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 27037,81грн. і 3% річних в сумі 310,98грн., враховуючи часткову оплату боржником отриманого товару.

Приймаючи до уваги, що звини відповідача виник спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі пропорційно стягнутої суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпласт-Трейд» м.Суми про стягнення 126106,81грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донукрторг» м.Маріуполь задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донукрторг» м.Маріупольм на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпласт-Трейд» м.Суми заборгованість в сумі 40144,00грн., 3%річних в сумі 310,98грн., інфляційні витрати в сумі 27037,81грн., судові витрати в сумі 1349,86грн.

Відмовити в решті заявленого позову за недоведеністю підстав.

Суддя С.Ю. Гринько