Рішення № 47892988, 21.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.2015 Справа № 905/257/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сковира Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ Енергія"

до Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькекологія"

про стягнення 61 904, 08 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Церковна О.Ю. довір. від 15.01.2015р.,

від відповідача: Жикаляк М.В. службове посвідчення №223 від 18.05.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівськ Енергія", звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькекологія" суми боргу у розмірі 70145,47 грн., 3 проценти річних в розмірі 479,04 грн., пені у розмірі 8 768,82 грн., інфляційні нарахування у розмірі 18 878,67 грн.

Правовою підставою позову представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 11, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та 193, 265, 232, 343 Господарського кодексу України, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил з надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. №630.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15 жовтня 2012 року № 323 в частині своєчасності та повної оплати одержаної теплової енергії за період з грудня 2014р. по березень 2015р. Внаслідок чого, з урахуванням часткової сплати основна сума заборгованості відповідача за надані послуги з теплопостачання становить 70145,47 грн.

Розпорядженням від 10 липня 2015 року справу №905/257/15 передано на повторний автоматичний розподіл. Ухвалою суду від 13 липня 2015 року справу №905/257/15 прийнято до провадження.

Позивачем через канцелярію суду надана заява про уточнення позовних вимог в якій останній просив стягнути заборгованість в розмірі 61 904, 08 грн., з яких сума основного боргу 33777,55 грн., 3 проценти річних у розмірі 479,04 грн., пеня у розмірі 8768,82 грн., інфляційні витрати в розмірі 18878, 67 грн.

Враховуючи приписи пункту 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, суд розцінює надане представником позивача клопотання як зменшення позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Підстави для неприйняття заяви про зменшення розміру позовних вимог у суду відсутні.

Представник позивача, в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги в частині суми основного боргу та пені визнав, про що зазначив у письмових поясненнях наданих через канцелярію суду 21.07.2015р. Стосовно іншої частини позовних вимог, а саме щодо 3 % річних у розмірі 479,04 грн. та інфляційних витрат в розмірі 18878, 67 грн. заперечував в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість.

Окрім того, останнім надано клопотання про відстрочення виконання судового рішення до 01.10.2015р. яке долучено до матеріалів справи.

Представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання про відстрочення виконання судового рішення.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія", як виконавцем (виконавець) та Державним регіональним геологічного підприємством "Донецькекологія" (споживач) укладений договір про постачання теплової енергії №323 (надалі по тексту - договір).

Сторони керуються Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", "Правилами надання послуг з централізованого опалення...", затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р., "Правилами користування тепловою енергією", затверджених Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., цивільним та Господарським Кодексами України, "Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України" із змінами і доповненнями, внесеними наказом Держитлокомунгосподарства від 29.12.2004 р. № 234 "Про внесення змін до "Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України", "Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду", затверджені наказом МПЕ України 10.12.2008 р. № 620/378, зареєстрованих в МЮУ 31.12.2008 р. за № 1310/16001, іншими діючими законодавчими актами України (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору виконавець приймає на себе зобов'язання поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води у необхідних споживачу обсягах для об'єктів, що перелічені у Додатку №1 до Договору, опалювальної площі 1411,98 кв.м та опалювальним об'ємом 9098 куб.м, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію згідно встановлених тарифів та у строки і в порядку, що передбачені даним Договором.

Відповідно до умов визначених сторонами при підписанні додатку до договору, Виконавець зобов'язується постачати Споживачу теплову енергію на об'єкт за адресою: м. Артемівськ, вул. Леніна, 10, центральна лабораторія.

Сторонами під час підписання договору узгоджено всі його істотні умови. Зокрема, у розділі першому договору сторонами визначено та погоджено предмет цього договору, у розділі другому - умови і порядок постачання теплової енергії, у розділах третьому-четвертому - права та обов'язки сторін, у розділі шостому - порядок розрахунків, у розділі сьомому - відповідальність сторін, а у розділі десятому - строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказані договори є чинним.

За умовами п. 2.1 договору теплова енергія, що постачається згідно договору використовується Споживачем у вигляді гарячої води виключно для потреб гарячого водопостачання, в обсягах зазначених у Додатку №2.

Сторонами неодноразово підписувались додаткові угоди до Договору, якими вносились зміни до Договору.

Відповідно до п.1.3 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 25.12.2014) тариф на теплову енергію складає: опалення за 1Гкал - 1408,57 грн. з ПДВ; гаряча вода за 1Гкал - 1408,57 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.2.3 Договору споживач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в строки, що передбачені даним Договором.

У відповідності з п. 5.1 Договору облік теплової енергії, поставленої споживачу, визначається виконавцем розрахунковим способом (додаток №2), при цьому розрахункова кількість тепла не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1 оплата за спожиту теплову енергію здійснюється в грошовій формі у відповідності з встановленими тарифами (цінами), згідно діючого законодавства України. У випадку зміни тарифів (цін) на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами (цінами) з дати їх вступу в законну силу.

Згідно п.6.3 договору оплату за спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно згідно платіжних документів, що пред'являються виконавцем протягом 3 банківських днів після їх пред'явлення при наявності бюджетних коштів на рахунку установи. Інформація про наявність фінансування на бюджетний рік надається споживачем виконавцю.

Відповідно до п. 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 15.10.2012р. даний Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2012р.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення (п. 11.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

На виконання умов договору, позивачем у період з грудня 2014 року по квітень 2015 року подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом на включення та відключення опалення, копії яких міститься в матеріалах справи (а.с.18-19).

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Позивач виставив відповідачу рахунки №3231214 від 31.12.2014 на суму 15959,12 грн.; №3230115 від 31.01.2015 на суму 27931,98 грн.; №3230215 від 28.02.2015 р. на суму 5845,57 грн.; №3230315 від 31.03.2015 р. на суму 20408,80 грн.; за надані послуги з теплопостачання за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року, всього на загальну суму 70145,47грн. Копії зазначених рахунків наявні в матеріалах справи.

На вказаних рахунках міститься підпис представника відповідача про їх отримання.

Як встановлено з матеріалів справи, сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків на суму 33 777,55 грн.

З урахуванням часткової сплати, сума боргу відповідача, за договором поставки теплової енергії, складає 33 777,55 грн.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про теплопостачання ", відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

В свою чергу, ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України закріплює, що відпуск теплової енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(дату).

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як встановлено з матеріалів справи, сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків на суму 39777,55 грн.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 3377,55 грн. підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 проценти річних у сумі 479,04 грн. та інфляційні втрати згідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.9. договору визначено, що у разі несвоєчасних розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, при вступі платежів від Споживача платежу за кожен день прострочення платежу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заявлені до стягнення розміри 3 проценти річних суд перевірив на правильність розрахунку, визнає його вірним, згідно з його розрахунком.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за період з 31.12.2014 р. по 26.06.2015 р. на суму 18878,67 грн. суд визнає його арифметично не вірним.

За розрахунком суду розмір інфляційних витрат більший ніж заявлений позивачем, але суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 18878,67 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за період з 31.12.2014 р. по 26.06.2015 р., суд визнає його вірним, тому пеня в розмірі 8768,82 грн. підлягає задоволено за розрахунком позивача.

Щодо заявленої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості в термін до 01.10.2015р., суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити виконання рішення.

В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" вказується на те, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи надану відповідачем заяву про відстрочення суми боргу, підписану обома сторонами, господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву сторін та відстрочити виконання судового рішення строком до 01 жовтня 2015 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, стягується з відповідача на користь позивача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ Енергія" до Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькекологія" про стягнення 61 904, 08 грн., з яких сума основного боргу 33777,55 грн., 3 проценти річних у розмірі 479,04 грн., пеня у розмірі 8768,82 грн., інфляційні витрати в розмірі 18878, 67 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькекологія" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Сибірцева, буд.17, код 25119860, р/р 26004051805410 в АВ ДРУ «ПриватБанк» м. Артемівська МФО 335496, № св-ва платника ПДВ 05949807, інд 251198605022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ Енергія" (84502, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Зелена, 41, р/рахунок 26000000100189 в ПАО «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 34776960) суму заборгованості в розмірі 61904 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот чотири тисячі) грн. 08 коп., з яких сума основного боргу 33 777 ( тридцять три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 55 коп., 3 % річних у розмірі 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 04 коп., пеня у розмірі 8768 (вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 82 коп., інфляційні витрати в розмірі 18878 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 67 коп.

Відстрочити виконання рішення господарського суду по справі № 905/257/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ Енергія" до Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькекологія" в частнині стягнення суми заборгованості в розмірі 61 904 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот чотири тисячі) грн. 08 коп., з яких сума основного боргу 33 777 ( тридцять три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 55 коп., 3 % річних у розмірі 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 04 коп., пеня у розмірі 8768 (вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 82 коп., інфляційні витрати в розмірі 18878 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 67 коп. строком до 01 жовтня 2015 року.

Стягнути з Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькекологія" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Сибірцева, буд.17, код 25119860, р/р 26004051805410 в АВ ДРУ «ПриватБанк» м. Артемівська МФО 335496, №св-ва платника ПДВ 05949807, інд 251198605022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ Енергія" (84502, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Зелена, 41, р/рахунок 26000000100189 в ПАО «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 34776960) суму судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча двадцять сім) грн. 00 коп.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ Енергія" (84502, Донецька область, м.Артемівськ, вул. Зелена, 41, р/рахунок 26000000100189 в ПАО «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 34776960) суму судового збору в розмірі 138 (сто тридцять вісім) грн. 44 коп.

У судовому засіданні 21 липня 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27 липня 2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява