Рішення № 47892977, 21.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.2015 Справа № 905/202/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сковира Л.Ю.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Донгосппром»

про стягнення 15 495,73грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Пінтійська Н.І. за довір. від 24.11.2014р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КреМікс», звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Донгосппром» суми заборгованості у розмірі 8 500,00 грн. на підставі договору поставки №34 від 30.12.2011р., пені в розмірі 623,64грн., 18% річних в розмірі 2045,59грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 326,50грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №34 від 30.12.2011р. Зазначив, що відповідачем не сплачена в повному обсязі вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладними. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 8 500,00 грн.

Згідно із пунктом 8.4 та 8.5 договору позивачем нарахована пеня у розмірі 623, 64 грн. та 18% річних в розмірі 2045, 59 грн.

Відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 4 326,50грн.

Розпорядженням від 10 липня 2015 року справу №905/202/15 передано на повторний автоматичний розподіл. Ухвалою суду від 13 липня 2015 року справу №905/202/15 прийнято до провадження.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень на позов не надходило.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КреМікс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Донгосппром" був укладений договір поставки № 34 (далі-договір), за умовами якого позивач зобов'язувався виготовити та поставити, а відповідач прийняти та оплатити замінники молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші (премікси), білково-вітамінні добавки, комбікорма (далі - товар).

Пунктом 3.1. договору Сторони погодили, що асортимент товару вказується у видаткових накладних .

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом окремими партіями на умовах СРТ- фрахт/перевезення оплачено до місяця призначення, вказаного Покупцем в заявці на поставку Товару (п.4.1 договору).

Згідно з п.12.9 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31.12.2012 р. У разі, якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення строку дії не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити його, строк дії договору автоматично продовжується на 1(один) календарний рік.

На виконання умов договору, позивачем виставлено рахунок на оплату товару №3898 від 28.11.2013 р. та поставлено відповідачу товар на суму 18 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4290 від 29.11.2013р.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом особи, відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме Образцова Володимира Олександровича, який діяв на підставі довіреності №58 від 29.11.2013 року (а.с.19).

Транспортування товару на адресу Покупця здійснювалося відповідно умов договору, що підтверджено товарно-транспортною накладною № Р4290 від 29.11.2013р. (а.с. 22-23).

Також, факт поставки товару позивачем підтверджується податковою накладною №342 від 29.12.2013р., яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

За п. 7.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання з дати отримання товару, протягом 5 (п'яти) календарних днів шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

З наявної в матеріалах справи банківської виписки від 24.01.2014р. вбачається, що відповідачем здійснено часткове перерахування грошових коштів за поставлений товар у сумі 10 000 грн.

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати за поставлений товар, сума боргу відповідача станом на час розгляду справи становить 8 500 грн.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 623, 64 грн. необхідно зазначити наступне.

Пунктом 8.4 договору за кожен день прострочення платежу понад строк, передбачений п. 7.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу, яка діяла в період прострочення, за весь період такого прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за період з 06.12.2013 р. по 05.06. 2014 року на суму заборгованості 8 500 грн., суд визнає його вірним, тому пеня в розмірі 623,64 грн. підлягає задоволено за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 8.5. Договору зазначено, що якщо Покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 18% річних від простроченої суми за весь період прострочення по оплаті.

Отже з урахуванням наведеного пункту договору, суд перевіривши арифметичний розрахунок правильності нарахування 18 % річних, суд визнає його вірним, тому вимоги позивача про стягнення вісімнадцяти відсотків річних у розмірі 2 045,59 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за період 06.12.2013 р. по 07.04.2015 р. на суму 4 335,00 грн., суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущенні арифметичні помилки в розрахунку.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

За розрахунком суду інфляційні витрати за період 06.12.2013р. по 07.04.2015р. складають - 4 331,23 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати продукції не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Донгосппром» про стягнення суми заборгованості в розмірі 15495,73грн., з яких сума основного боргу - 8500,00грн., пені в розмірі 623,64грн., 18 процентів річних в розмірі 2 045,59грн. та інфляційні втрати в розмірі 4331,23 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Донгосппром» (83117, м. Донецьк, Кіровський район, вул. Висоцького, буд. 6, кв.52, п/р 26000000101 в ПАТ «УНІКОМБАНК» м. Донецьк, МФО 394341, код ЄДРПОУ 33703121, свідоцтво платника податків ПДВ №200128689, ІПН №337031205654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс» (39701, Полтавська область, Кременчуцький р-н, с. Піщане, вул. Польовий стан, буд.1, п/р 26006219407549 в Регіональному відділені АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 30748505) основну суму заборгованості в розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн., пеню в розмірі 623 (шістсот двадцять три) грн. 64 коп., 18 процентів річних в розмірі 2 045 (дві тисячі сорок п'ять) грн. 59 коп., інфляційні втрати в розмірі 4331 (чотири тисячі триста тридцять одна) грн. 23 коп.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Донгосппром» (83117, м. Донецьк, Кіровський район, вул. Висоцького, буд. 6, кв.52, п/р 26000000101 в ПАТ «УНІКОМБАНК» м. Донецьк, МФО 394341, код ЄДРПОУ 33703121, свідоцтво платника податків ПДВ №200128689, ІПН №337031205654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс» (39701, Полтавська область, Кременчуцький р-н, с. Піщане, вул. Польовий стан, буд.1, п/р 26006219407549 в Регіональному відділені АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 30748505) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 829 (одна вісімсот двадцять дев'ять) грн., 44 коп.

У судовому засіданні 21 липня 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27 липня 2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява