Рішення № 47892683, 31.07.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2015 р. Справа № 903/734/15

за позовом публічне акціонерне товариство "Волинь-Авто"

до відповідача: приватне підприємство "ФАСАД"

про стягнення 37 654,98 грн.

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Панасюк І.Л., довіреність №3 від 02.01.2015р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 29.07.2015р. оголошено вступну та резолятивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство "Волинь - АВТО" звернулося з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з приватного підприємства "ФАСАД" 45 175,06 грн. заборгованості, з яких: 34 803,26 грн. - основного боргу, 3 286,36 грн. - пені, 6 814,54 грн. - інфляційних втрат та 270,90 - 3% річних .

Ухвалою суду від 01.07.2015р. розгляд справи було призначено на 15.07.2015р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 15.07.2015р. представник позивача просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.07.2015р. заявлені позовні вимоги визнав, водночас вимог ухвали суду від 01.07.2015р. не виконав. Додатково повідомив суд про проведену часткову проплату боргу 15.07.2015р. на суму 8 000,00 грн. У зв`язку з заявою представника відповідача про часткову проплату боргу, суд відклав розгляд справи на 29.07.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2015р. заявлені позовні вимоги підтримала, водночас листом від 29.07.2015р. за №01-65/223/15 подала суду заяву про зменшення позовних вимог на 8 876,36 грн. у зв`язку з частковою проплатою відповідачем основної суми боргу (а.с. 44-46).

Крім заяви про змешення розміру позовних вимог, представник позивача в судовому засіданні подала заяву вх. №01-65/222/15 про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій, а саме: 6 984,07 грн. - інфляційних, 360,80 грн. - 3%річних та 4 383,21 грн. - пені.

Вказані заяви, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечать законодавству України, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому прийняті судом до розгляду та має місце нова ціна позову - 37 654,98 грн., 25 926,90 грн. - основного боргу, 4 383,21 грн. - пені, 360,80 грн. - 3% річних та 6 984,07 грн. - інфляційних . Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зміни (зменшення, збільшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

Відповідач в судове засідання 29.07.2015р. уповноваженого представника не направив, вимог ухвали суду від 15.07.2015р. не виконав.

Ухвала суду від 15.07.2015р., що направлялась рекомендованим листом - повідомленням за №4301033330817 на адресу ПП "Фасад" вручена - за довіреністю 20.07.2015р. (а.с.52).

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, заслухавши представника позивача

встановив:

01.11.2012р. між публічним акціонерним товариством "ВОЛИНЬ - АВТО" (Орендодавцем, позивач) та приватним підприємством "ФАСАД" (Орендар, відповідач) укладено договір оренди за №126 (Договір) (а.с.16 - 22).

Відповідно до умов Договору, додатку №1 до Договору та акту приймання - передачі орендодавець передав, а орендар, прийняв частину нежитлового приміщення, площею 224,80 кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Рівненській, 145. (а.с.23,26).

Відповідно до п. 5.1. Договору за користування орендованим майном, орендар сплачує орендодавцю орендні платежі, визначені в Додатку №2 до Договору, де місячний розмір орендної плати складає - 4 496,00 грн.

Відповідно п.п.5.2., 5.3., 5.6. Договору орендна плата є фіксованим платежем в який включено плату за користування майном, земельною ділянкою, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендна плата вноситься в грошовій формі до останнього числа розрахункового місяця у відповідності з отриманими рахунками.

Водночас, орендар взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, яка станом на 31.05.2015р. становить 34 803,26грн. Вищезазначена заборгованість підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, скріпленим підписами та печаттями сторін. (а.с.30).

Листом - претензією від 14.05.2015р. за №202 позивач повідомляв відповідача про існування боргу по сплаті орендної плати за договором №126 від 01.11.2012р. , а також про наслідки несплати вказаного боргу (а.с.31).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку відносини між сторонами носять договірний характер. Укладений договір оренди №126 від 01.11.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами достроково розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 25 926,90 грн. обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 383,21 грн. загальної суми пені, за періоди прострочення, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 12.4 Договору, у разі прострочення платежу орендар сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми вчасно не перерахованих платежів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок пені (неустойки) зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 4 366,17 грн. Відтак вимога про стягнення пені в розмірі 4 383,21 грн. підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 360,80 грн. суми 3% річних, за періоди прострочення оплати, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних за періоди прострочення оплати встановив, що вимога про стягнення загальної суми 3% річних в розмірі 360,80 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 6 984,07 грн. інфляційних втрат, за періоди прострочення оплати, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок суми інфляційних втрат зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 6 982,75 грн.. Відтак вимога про стягнення інфляційних в розмірі 6 984,07 грн. підлягає частковому задоволенню.

При цьому судом було застосовано розрахунки інфляційних, пені та 3% річних, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37 654,98 грн. підлягають частковому задоволеню в сумі 37 636,62 грн. , з них: 25 926,90 - основного боргу, 4 366,17 грн. - пені, 360,80 грн. - 3% річних та 6 982,75 грн. - інфляційних, а в частині стягнення 1, 32 грн. інфляційних та 17,04 грн. пені - відмовленню.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 826,11 грн. судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "ФАСАД" (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 145, код ЄДРПОУ 30733478) на користь публічного акціонерного товариства "Волинь - Авто" (43020, м. Луцьк вул. Рівненська, 145, код ЄДРПОУ 03120584) 37 636,62 грн. заборгованості , з них: 25 926,90 - основного боргу, 4 366,17 грн. - пені, 360,80 грн. - 3% річних, 6 982,75 грн. - інфляційних та 1 826,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 1,32 грн. інфляційних та 17,04 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили

Повний текст рішення складено

31.07.2015

Суддя В. О. Кравчук