Ухвала суду № 47886220, 24.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 248/7262/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ №248/7262/13-к Головуючий в 1 інстанції

Провадж. № 11-кп/778/65/15 Лутай А.М.

Категорія ч.2 ст. 186 Доповідач в 2 інстанції

КК України Тютюник М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Джаваги Г.М., Дадашевої С.В.,

при секретарі Ігнатенко І.В.

розглянула 24 лютого 2015 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013050550002350 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, уродженця м. Тержоло, Грузія, раніше проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на теперішній час проживає у АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Нестерук О.Г.,

адвокат Сметанін Д.В.,

обвинувачений ОСОБА_3

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилається на незаконність вироку суду та необхідність його скасування в частині призначеного покарання у зв'язку із неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати, ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

В запереченнях на апеляцію обвинувачений вказав на позитивні відомості щодо його особистості, інвалідність другої групи, щиросердне каяття та повне відшкодування матеріальної шкоди, відсутність претензій з боку потерпілої та відсутність обтяжуючих обставин. Просить відхилити апеляцію прокурора, оскаржуваний вирок залишити без змін.

Встановлені вироком Харцизького міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року обставини:

15 липня 2013 року, приблизно о 08 год. 02 хв., ОСОБА_3 знаходився в районі «Хлібокомбінату» м. Харцизька, розташованого за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Красіна, 3, де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_6, на шиї якої знаходилися золоті прикраси. У цей час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний намір спрямований на відкрите заволодіння вказаним майном. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_3, діючи умисно, наблизився ззаду до ОСОБА_6 і різким рухом руки шляхом ривка зірвав з шиї золоті прикраси, тобто відкрито, повторно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_6, на загальну суму 2935 гривень. Заволодівши викраденим і отримавши його у своє повне розпорядження, обвинувачений ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення втік, заподіявши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року:

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.

Запобіжний захід у виді застави залишений без змін до набрання вироком законної сили.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав вимоги апеляції та вважав призначене покарання надто м'яким, наполягав на необхідності призначення покарання без застосування положень за ст. 75 КК України, вислухавши позицію обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю визнавав себе винним у скоєнні інкрімінованного йому кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку суду, у зв'язку із чим, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, в судовому засіданні зі згоди підсудного та інших учасників судового процесу суд, з'ясувавши добровільність позиції ОСОБА_3 та інших учасників судового провадження, правильність розуміння ними змісту вказаних обставин, обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які характеризують його особу.

Встановленим обставинам суд дав належну оцінку, кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 394, ч. 1 ст. 404 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються і докази щодо них на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Судове рішення переглянуте апеляційним судом відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги прокурора.

Стосовно доводів апеляції про невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання з застуванням положень ст. 75 КК України тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Висновок суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробувальним максимальним строком прийнято з урахування низки обставин, які впливають на призначення покарання.

Так, судом враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_3 злочину, наявність у останнього судимості.

Разом з тим, суд обґрунтовано, як обставини, що пом'якшують покарання, прийняв до уваги щиросердне каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої шкоди, що підтверджується розпискою та заявою потерпілої, яка не має жодних претензій до ОСОБА_3 (а.п.19,166).

Доводи прокурора про негативну характеристику обвинуваченого внаслідок його не працевлаштованості є безпідставними, оскільки відповідно до медичної документації, повторно оглянутий у 2014-2015 рокахОСОБА_3 виявляє виражені парези кінцівок, йому встановлений безстроковий статус обмеження, потребує доглядальниці (а.п.156-159).

Відомості, викладені в медичному акті № 55 від 2007 року (а.п.36), відповідно до якого раніше ОСОБА_3 за станом здоров'я був встановлений другий ступінь інвалідності, не протирічать наведеним вище оновленим медичним даним при повторних оглядах обвинуваченого, що слугує підтвердженням погіршення стану здоров'я ОСОБА_3

На користь прийнятого судом рішення також слід віднести задовільні характеристики обвинуваченого, наявність сімейних відносин, добровільне звернення ОСОБА_3 у жовтні 2014 року до кримінально-виконавчої інспекції Ковпаківського району м. Суми, куди обвинувачений переселився з тимчасово окупованої території та був взятий на облік (а.п.26, 34, 55, 94, 153, 155).

Відсутність по справі обтяжуючих обставин, а також відомостей щодо негативної поведінки ОСОБА_3 з часу ухвалення оскаржуваного вироку також засвідчують правильність прийнятого судом рішення з питання призначення покарання.

Зазначене, у своїй сукупності, на думку колегії суддів, свідчить про можливість застосування ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання, на думку судової колегії, з урахуванням вище наведених обставин є справедливим, достатнім для перевиховання обвинуваченого і недопущення вчинення ним нових злочинів, тобто досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України та відповідає принципу індивідуалізації покарання.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляцію прокурора без задоволення, оскільки прокурор не навів переконливих даних, які б давали підстави для посилення призначеного покарання, а зазначені доводи прокурора, викладені в апеляції та аналогічні, викладені в касаційній скарзі з приводу неврахування судом певних обставин та неможливості виправлення ОСОБА_3 без реального відбування покарання спростовуються вище наведеним.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня оголошення.

Судді:

М.С. Тютюник Г.М. Джавага С.В. Дадашева