Рішення № 47880713, 23.07.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/16442/14-ц

Провадження № 2/643/583/15

23.07.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Славгородської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати, що все майно, перелічене в акті опису та арешту майна від 10.09.2014 року, ВП № 34464830, не належить боржнику ОСОБА_2, та виключити перелічене майно з акту опису і арешту майна; зобовязати ОСОБА_4 ВДВС ХМУЮ звільнити це майно з-під арешту та припинити дію вищевказаного акту опису та арешту майна.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_4 ВДВС ХМУЮ було відкрите виконавче провадження за двома виконавчими листами від 25.11.2011 року, виданими 23.04.2012 року. Перший з виконавчих листів - про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 29.09.2011 року до їх повноліття. Другий виконавчий лист про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 300,00 грн. щомісячно, до досягнення дітьми шестирічного віку. В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_7 10.09.2014 року був проведений опис та арешт майна, яке знаходиться за адресою місця проживання позивача та членів його сімї, а саме дружини позивача ОСОБА_8 та тещі ОСОБА_9, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Квартира). Проте вказане в акті опису та арешту майно перебуває в приватній власності позивача. ОСОБА_2 за вказаною вище адресою зареєстрований, але фактично не проживає. Оскільки перелічене в акті опису та арешту майно не є власністю ОСОБА_2, а належить на праві власності позивачу та членам його родини, які спільно з ним проживають, він звернувся до суду з дійсним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав в повному обсязі. Пояснив, що телевізор Sharp чорного кольору був придбаний на спільні кошти позивача та його дружини ОСОБА_8, підтвердженням чого є гарантійний талон. Стіл компютерний письмовий темно коричневого кольору був придбаний дружиною позивача в 2000 році, проте відповідні документи на підтвердження вказаної обставини не збереглись. Крісло шкіряне офісне чорного кольору було придбано позивачем в 2000 році спільно з дружиною на їх спільні кошти. Диванліжко розкладне бежевого кольору позивачем було придбано в 2013 році на спільні з дружиною кошти. Праска Tefal була придбана в 2012 році на особисті кошти позивача. Телевізор Philips сірого кольору був придбаний на спільні кошти позивача та його дружини. Комплект мяких меблів синього кольору, що складається з двох крісел та одного дивану, був придбаний в 2001 році на спільні кошти позивача та ОСОБА_8 Домашній кінотеатр Pioneer був придбаний позивачем на спільні з дружиною кошти, що підтверджується гарантійним талоном на імя позивача. Телевізор JVC був придбаний позивачем на спільні з дружиною кошти. Полка деревяна коричневого кольору була придбана позивачем та ОСОБА_8 в 2000 році. Ліжко двоспальне коричневого кольору було виготовлено особисто позивачем. Меблевий комплект з двох стільців був придбаний позивачем та його дружиною. Зазначив, що гарантійні талони та інші документи, що підтверджують його право власності на арештоване майно, в момент його опису знаходились на дачі, тому він був позбавлений можливості пред'явити вказані документи державному виконавцю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі. Пояснив, що у Квартирі не проживає та місцем його фактичного проживання є наступна адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме в частині зняття арешту з праски Tefal. В обґрунтування визнання позову в цій частині зазначила, що позивачем надано суду належний та допустимий доказ на підтвердження факту придбання ним вказаної праски, а саме товарний чек. В іншій частині заперечувала проти позову, посилаючись на його безпідставність. Також надала суду письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначила, що з огляду на положення Закону України Про захист прав споживачів належним та допустимим доказом факту придбання позивачем майна є лише товарний чек, а не гарантійні талони, надані позивачем. Також спростувала доводи позивача щодо непроживання ОСОБА_2 у вказаній вище Квартирі. Пояснила, що з листопада 2008 року по вересень 2011 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 та проживала з ним за адресою Квартири. Під час шлюбу в них з ОСОБА_2 народилось двоє дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які після розірвання шлюбу проживають з нею. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року ОСОБА_2 зобовязано сплачувати аліменти на утримання дітей та ОСОБА_3 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою Квартири з 1991 року та постійно там проживає, за виключенням кількох місяців в 2012 році. Свідки, які були допитані судом за клопотанням позивача, надавали суперечливі показання, крім того, не підтвердили факт придбання меблів позивачем та його дружиною, зазначивши, що під час придбання меблів були відсутніми та лише допомагали перевозити їх до Квартири. Позивач та інші члени його родини, крім ОСОБА_2, мають на праві власності значну кількість нерухомого майна, зокрема квартир, в зв'язку з чим не мають підстав для проживання в Квартирі. Факт перебування у власності вказаних осіб інших об'єктів нерухомості підтверджується наданими їй суду відповідями з органів прокуратури та іншими доказами. У вказаній Квартирі фактично проживає ОСОБА_2, що підтверджується наданими їй доказами, зокрема довідками з місця проживання, позовними заявами ОСОБА_2, в яких останній в якості свого місця проживання зазначав адресу Квартири, листами органів прокуратури. Майно, зазначене в акті опису та арешту, крім праски, належить ОСОБА_2, в зв'язку з чим було правомірно арештовано та описано державним виконавцем.

Представник ОСОБА_4 ВДВС ХМУЮ в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що ним під час складання акту опису та арешту майна було дотримано вимоги чинного законодавства України.

Свідок ОСОБА_10, допитана за клопотанням позивача, зазначила, що позивач був другом її чоловіка, який на даний час помер. Вона спілкується із дружиною позивача. Зазначила, що в Квартирі фактично проживали позивач, його дружина. Приблизно в 2000 році дружина позивача зателефонувала їй та попросила позичити гроші на меблі. Вона позичила гроші, після чого дружина позивача показувала їй якісь меблі. В подальшому, коли вона приходила в гості до дружини позивача, то бачила якісь меблі, проте які саме, вона не пам'ятає. Ким саме були придбані меблі, які вона спостерігала у вказаній вище квартирі, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_11, допитаний за клопотанням позивача, показав, що є сусідом останнього та проживає в цьому будинку понад 40 років. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 він не знає. Пояснив, що приблизно у 2001-2002 роках він разом з іншим свідком допомагав позивачу занести в його квартиру комплект меблів, який складався з дивану та двох крісел синього кольору. Крім того, наприкінці 1990 років він допомагав позивачу занести в його квартиру диван темного кольору. Також він допомагав позивачу занести в квартиру журнальний стіл. Допомогти у доставці меблів його просив позивач. В придбанні вказаних меблів він участі не приймав, хто їх придбавав, йому не відомо. Хто є власником майна, яке знаходиться в квартирі позивача, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_12, допитаний за клопотанням позивача, пояснив, що є товаришем останнього. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 він не знає. Пояснив, що наприкінці 1990 на початку 2000 років він допомагав позивачу переносити меблі з вулиці в його квартиру. Серед меблів були синій диван, два крісла коричневого кольору, проте колір він точно не пам'ятає, а також стіл та стільці, які він описати не може. При придбанні вказаних меблів він присутнім не був та хто їх придбавав, йому не відомо. Занести меблі в квартиру його просив позивач.

Свідок ОСОБА_13, допитаний за клопотанням позивача, пояснив, що є товаришем останнього. ОСОБА_3 він не знає, ОСОБА_2 інколи бачив. Наприкінці 1990 на початку 2000 років йому зателефонував позивач та попросив допомогти забрати меблі з магазину. Він допоміг позивачу забрати з магазину набір меблів, який складався із дивану та двох крісел синього кольору. Вони завантажили вказані меблі в автомобіль, після чого він пішов по своїх справах, а позивач з дружиною поїхали на автомобілі. При цьому були присутні позивач, його дружина та він. Він знає, що зараз в квартирі позивача також проживає теща останнього. Чи живе в квартирі молодший син позивача, йому не відомо. Також позивач йому розповідав, що зробив нове ліжко із старого.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

В провадженні ОСОБА_4 ВДВС ХМУЮ знаходиться виконавче провадження, в якому боржником є ОСОБА_2, стягувачем ОСОБА_3

Згідно акту опису та арешту майна від 10.09.2014 року, складеного державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_7, описано та накладено арешт на наступне майно боржника ОСОБА_2, що знаходиться у Квартирі: телевізор Sharp чорного кольору; стіл письмовий комп'ютерний темно-коричневого кольору; крісло шкіряне офісне чорного кольору; диван-ліжко розкладний бежевого кольору; праска Tefal FV 9547; телевізор Philips сірого кольору; комплект м'якої меблі синього кольору, що складається з дивану та двох крісел; домашній кінотеатр Pioneer; телевізор JVC сірого кольору; полка дерев'яна коричневого кольору; ліжко двоспальне коричневого кольору; меблевий комплект з двох стільців.

Вказана вище Квартира належить на праві власності ОСОБА_8, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.01.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13594660 від 16.02.2007 року.

Позивачем надано суду гарантійний талон на телевізор Sharp, в якому в якості покупця зазначена ОСОБА_8; бланк замовлення та товарні чеки від 2013 року на диван Бостон темний горіх, при цьому у бланку замовлення в якості замовника зазначена ОСОБА_8; товарний чек на праску Tefal FV 9547, в якому в якості замовника зазначений позивач; гарантійний талон на телевізор Philips, в якому в якості покупця зазначений позивач; гарантійний талон на домашній кінотеатр Pioneer, в якому в якості покупця зазначений позивач; гарантійний талон на телевізор JVC, в якому в якості покупця зазначений позивач.

Також позивачем надано суду довідку № 90, видану ОСББ Чайка, в якій зазначено, що у квартирі № 51, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Командарма Уборевича, буд. 50-Б, зареєстровані наступні особи: ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_2; фактично проживають наступні особи: ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9; фактично зареєстровані, але постійно не проживають, наступні особи: ОСОБА_14, ОСОБА_2 У вказаній довідці містяться підписи п'яти сусідів, що підтверджують факт проживання (непроживання) вищезазначених осіб. Вказана довідка надана суду позивачем в двох примірниках, на одному з яких зазначено дату її видачі 19.09.2014 року (а.с. 74), на іншому примірнику дата видачі відсутня (а.с. 8).

Оцінюючи надані сторонами докази, суд керується наступним.

Позивачем надано суду товарний чек на праску Tefal FV 9547, в якому він зазначений в якості замовника вказаного товару. За таких обставин суд вважає доведеним, що вказане майно належить позивачу, в зв'язку з чим задовольняє позов в частині зняття арешту із вказаної праски. Крім того, у вказаній частині позов був визнаний відповідачем ОСОБА_3

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог в частині зняття арешту з телевізору Philips, домашнього кінотеатру Pioneer, телевізору JVC, суд керується наступним.

Позивачем надано суду гарантійні талони на вказане майно, в яких в якості покупця зазначений позивач.

Доводи ОСОБА_3, якими вона обґрунтовувала свої заперечення проти визнання вказаних гарантійних талонів в якості належного доказу належності зазначеного майна позивачу, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

В обґрунтування заперечень ОСОБА_3 зазначала, що згідно Закону України Про захист прав споживачів єдиним належним та допустимим доказом, яким може бути підтверджений факт придбання товару, є товарний чек або іншій звітний розрахунковий документ, який позивачем надано лише щодо праски.

Як вбачається із преамбули вказаного Закону, він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Між тим спірні правовідносини, що склались між сторонами, мають іншу правову природу та не регулюються вказаним вище Законом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин, оцінюючи зміст вказаних вище гарантійних талонів у сукупності з поясненнями позивача, суд вважає доведеним, що зазначене майно було придбано позивачем та належить йому на праві власності, в зв'язку з чим задовольняє позов в частині зняття арешту з телевізору Philips, домашнього кінотеатру Pioneer, телевізору JVC.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зняття арешту з комплекту м'яких меблів синього кольору, що складається з двох крісел та одного дивану, суд керується наступним.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердили, що на прохання позивача допомагали останньому забирати з магазину та заносити до квартири позивача вказаний комплект меблів.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності показання свідків та пояснення позивача, суд вважає доведеним, що вказаний комплект меблів був придбаний позивачем, а не його сином ОСОБА_2, в зв'язку з чим задовольняє позов в частині зняття арешту із вказаних меблів.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зняття арешту з телевізору Sharp та дивану Бостон, суд керується наступним.

Як вбачається з наданих позивачем гарантійного талону на телевізор Sharp, а також бланку замовлення та товарних чеків на диван Бостон, у вказаних документах в якості замовника вищенаведених товарів зазначена ОСОБА_8, а не позивач.

Між тим позивачем в якості відповідача по справі ОСОБА_8 зазначена не була, позовні вимоги до неї про поділ майна подружжя ним не заявлялись. ОСОБА_8 позовні вимоги про зняття арешту з вказаного майна не заявляла.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зняття арешту з телевізору Sharp та дивану Бостон.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині зняття арешту з інших меблів, зазначених в акті опису та арешту майна, суд керується наступним.

Будь-яких письмових доказів на підтвердження придбання позивачем вказаних товарів, суду надано не було. Свідки, які були допитані за клопотанням позивача, не змогли описати інші меблі, які вони допомагали позивачу заносити до квартири.

За таких обставин суд позбавлений можливості ідентифікувати інші меблі, які згідно показань свідків останні допомагали позивачу заносити до квартири, та, відповідно, встановити, що вказані інші меблі є саме тим майном, яке зазначено в акті опису та арешту майна.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ним було придбано інші меблі, вказані в акті опису та арешту майна, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в частині зняття арешту з наступного майна: стіл письмовий комп'ютерний темно-коричневого кольору; крісло шкіряне офісне чорного кольору; диван-ліжко розкладний бежевого кольору; полка дерев'яна коричневого кольору; ліжко двоспальне коричневого кольору; меблевий комплект з двох стільців.

Щодо позовних вимог в частині визнання того, що все майно, перераховане в акті опису та арешту майна від 10.09.2014 року ВП № 34464830, не належить боржнику ОСОБА_2, то суд відмовляє у вказаних вимогах, оскільки вони не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законодавством України.

Вимоги позивача щодо зобовязання ОСОБА_4 ВДВС ХМУЮ звільнити майно з-під арешту та припинити дію вищевказаного акту опису та арешту майна, суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судове рішення про зняття арешту з майна є обов'язковим для виконання ОСОБА_4 ВДВС ХМУЮ, в зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача суд вважає ухвалення судового рішення про зняття арешту. Крім того, позивачем ОСОБА_4 ВДВС ХМУЮ зазначено не в якості відповідача по справі, а в якості третьої особи, та станом на час розгляду справи не доведений факт невиконання ОСОБА_4 ВДВС ХМУЮ судового рішення про зняття арешту.

Доводи ОСОБА_3, якими вона обґрунтовувала заперечення проти позову та згідно яких позивач та інші члени його родини, крім ОСОБА_2, мають на праві власності значну кількість нерухомого майна, зокрема квартир, та проживають за іншою адресою, а не в Квартирі, що підтверджується наданими нею письмовими доказами та свідчить про те, що описане майно належить боржнику ОСОБА_2, в якого відсутнє інше місце проживання, ніж вказана вище Квартира № 51, судом не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з паспорту позивача, він зареєстрований за місцем проживання за адресою Квартири. Зазначена інформація щодо місця проживання позивача не суперечить наданим позивачем довідкам з місця проживання. Також згідно ч. 6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

За таких обставин сам по собі факт перебування у власності позивача інших об'єктів нерухомого майна не може бути визнаний судом належним та допустимим доказом на підтвердження того, що вказане вище майно належить саме боржнику ОСОБА_2, а не позивачу.

Посилання ОСОБА_3 на відсутність у позивача та його дружини доходів, які б дозволили позивачу придбати числені квартири, не відноситься до предмету доказування в даній цивільній справі.

Посилання ОСОБА_3 на те, що після придбання квартир у позивача та його дружини не було матеріальної можливості придбавати майно, зазначене в акті опису та арешту, є припущенням, в зв'язку з чим, з огляду на положення ч. 4 ст. 60 ЦПК України, не може бути прийнято судом до уваги.

Посилання ОСОБА_3 на те, що саме боржник ОСОБА_2 мав можливість придбавати описані меблі та побутову техніку, також є припущенням, в зв'язку з чим, з огляду на положення ч. 4 ст. 60 ЦПК України, не може бути прийнято судом до уваги.

Пояснення ОСОБА_3 відносно того, що вона особисто чула від ОСОБА_2 та ОСОБА_8, що вказане в акті опису майно придбавалось саме боржником ОСОБА_2 за особисті кошти останнього, суд також не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

В судовому засіданні судом було роз'яснено особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов'язки, в тому числі роз'яснено положення ст. 10, 11, 60 ЦПК України, згідно яких суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Клопотання про її допит в якості свідка ОСОБА_3 заявлено не було.

За таких обставин її пояснення, з огляду на положення ч. 2 ст. 57, ст. 62 ЦПК України, суд не може визнати належним та допустимим доказом, яким може бути підтверджена вказана обставина.

Крім того, вказані пояснення спростовуються дослідженими судом доказами, а саме гарантійними талонами та показаннями свідків.

Доводи ОСОБА_3 відносно того, що її діти мають ряд захворювань, а ОСОБА_5 має статус дитини-інваліда, та що боржник ОСОБА_2 не виконує належним чином зобов'язання щодо утримання дітей, не відносяться до предмету доказування по даній цивільній справі.

Доводи ОСОБА_3 відносно того, що теща позивача ОСОБА_9 є громадянином ОСОБА_15 Федерації та не зареєстрована за адресою Квартири, не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись 10, 11, 60, 208-209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_16 Степановича задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений головним державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_7 згідно акту опису та арешту майна від 10.09.2014 року, наступного майна: телевізор Philips сірого кольору, домашній кінотеатр Pioneer, телевізор JVC сірого кольору, праска Tefal FV 9547, комплект м'яких меблів синього кольору, що складається з двох крісел та одного дивану, які належать на праві власності ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Крівцов Д.А.