Ухвала суду № 47880034, 24.12.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

643/17317/13-ц

УХВАЛА

Іменем України

24.12.2013 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Марченка О.М.

при секретарі Насировій М.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанови державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 (далі - державний виконавець) про повернення виконавчих документів стягувачу, в якій просив скасувати незаконні постанови про повернення документу стягувачеві від 18.10.2013 року за ВП № 33060012, за ВП № 33060433, за ВП № 35242314, за ВП 35242520, за ВП 37706643, за ВП № 37706670. В обґрунтування вимог зазначив, що на його думку державним виконавцем не було проведено усіх необхідних виконавчих дій, щодо виконання виконавчих листів виданих судом, внаслідок чого було винесено незаконні постанови, згідно з якими виконавчі документи було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

Заявник у судовому засіданні скаргу підтримав та просив ії задовольнити

Представник Московського ВДВС ММУЮ у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, надав письмові заперечення та копії матеріалів виконавчого провадження.

Вислухавши пояснення заявника, представника Московського ВДВС ММУЮ, дослідивши матеріали скарги і оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

15.06.2012 року держаним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 01.03.2009 року у сумі 174720 гривень, держмито 1456 гривень, ІТЗ в розмірі 120 гривень, а всього 176296 гривень ( ВП № 33060012). 15.06.2012 року року держаним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1456 гривень в рахунок судових витрат і 500 гривень в рахунок сплати правової допомоги ( ВП № 33060433) 15.11.2012 року держаним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу у загальному розмірі 77555

гривень 55 копійок ( ВП № 35242314) 15.11.2012 року. 15.11.2012 року держаним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу у загальному розмірі 1163 гривні 33 копійки (ВП№ 35242520).

Вказані вище виконавчі провадженні обєднанні в зведене виконавче провадження № 33540089.

Постановами державного виконавця від 18.10.2013 року за ВП № 33060012, за ВП № 33060433, за ВП № 35242314, за ВП 35242520, за ВП 37706643, за ВП № 37706670 виконавчі листи було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 наведеного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а згідно із вимогами ч. 1ст. 11 цього Закону вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Завершальними стадіями виконавчого провадження є повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом. Водночас відповідно до п. 2 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилося безрезультатними.

Оспорюючи постанову представник скаржника вказував на недотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині не вжиття усіх передбачених цим Законом заходів для виявлення майна боржника.

Пунктом 3.12 Наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» встановлено, що організацію майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Із заперечень державного виконавця та матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем з метою виявлення майна боржника було здійснено запити до КП « Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ДПІ у Московському районі, ВДАІ Московського РВ ХМУ ГУМВС у Харківській області УПФУ у Московському районі м. Харкова, Управління Держкомзему у м. Харкові та здійснено 22.05.2013 року вихід за місцем мешкання боржника за адресою; АДРЕСА_1, про що складено акт, з якого взагалі не вбачається яким

чином проводився огляд майна, оскільки у ньому не має підпису боржника та відомостей щодо його присутності при огляді.

Крім того, державний виконавець зазначив, що він 18.06.2013 року направив подання до суду, щодо вирішення питання про примусове входження до кв. 27 по пр. 50 років ВЛКСМ, б. 42-6 в м. Харкові, однак результати розгляду данного подання у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Відсутні будь які дані про направлення державним виконавцем запитів до Державної реєстраційної служби з приводу реєстрації квартири АДРЕСА_2.

Інших дій відповідно до п. 3.12 Наказу, державним виконавцем здійснено не було. Твердження представника ДВС щодо відсутності необхідності виявлення нерухомого майна боржника, у зв'язку з відсутністю можливості звернути на нього стягнення, безпідставне, оскільки в межах виконавчого провадження державний виконавець має право накласти арешт на нерухоме майно, що може вплинути на подальше виконання рішення суду.

Таким чином, державним виконавцем при поверненні виконавчого документу стягувану не в повній мірі виконано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» в частині вжиття усіх передбачених цим Законом заходів для виявлення майна боржника.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постановляючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ч. 2 ст. 387 ЦПК України відповідно до якої, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права.

Враховуючи не дотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення прав стягувана, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги та її часткового задоволення шляхом визнання постанови про повернення виконавчого документу стягувану неправомірною та її скасуванню.

Керуючись ст. ст. 209-210, 383-389 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанов державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про повернення виконавчого документу стягувану - задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати постанови про повернення виконавчого документу стягувану за ВП № 33060012, за ВП № 33060433, за ВП № 35242314, за ВП 35242520, за ВП 37706643, за ВП № 37706670, винесені державним виконавцем Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 18.10.2013 року.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області на протязі 5 днів.

Суддя О.М. Марченко