Рішення № 478794, 01.03.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" березня 2007 р.

справа № 20-2/019

За позовом відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

до відповідача комунального підприємства „Житлосервіс-5”

(99045, м. Севастополь, вул. Дм. Ульянова, 16)

про стягнення 6241,83 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

від позивача – Ірхін М.Ю., довіреність № 207/0/2-07 від 04.01.2007;

від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (далі –ВАТ ЕК “Севастопольенерго”) звернулось у господарський суд міста Севастополя з позовом до комунального підприємства “Житлосервіс №5” (далі –КП “Житлосервіс № 5”) про стягнення 31510,15 грн., з яких заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 48945,54 грн., за активну електроенергію нараховану за актами –4118,56 грн., за перебір ліміту активного споживання –8262,20 грн., пеня –6,59 грн., 3% річних –1,89 грн., сума заборгованості з урахуванням інфляції –175,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на наявність укладеного між сторонами договору № 4124 від 01.10.2003, відповідно до умов якого сторони прийняли на себе зобов’язання додержуватись вимог законодавчих та директивних актів, які регламентують питання енергопостачання та взаємовідносини сторін.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та просить провести залік заборгованості ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” перед КП „Житлосервіс № 5” у сумі 33 763,79 грн. за договором № 157-19/04 від 01.06.2003 про відшкодування витрат на обслуговування мереж енергопостачання (арк. 127-138).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2003 між ВАТ ЕК “Севастопольенерго” та КП “Житлосервіс № 5” укладений Договір № 4124 про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 31.12.2004. Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору (арк. с.9-13).

Цей договір не був розірваний. Натомість, сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, після 31.12.2004 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд ВАТ ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало КП “Житлосервіс № 5” електроенергією, а КП “Житлосервіс № 5” користувалося нею і частково оплачувало спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго” поставляло, а КП “Житлосервіс № 5” користувалось електроенергією на підставі Договору № 4124-Л від 01.06.2003 (далі –Договору).

Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов’язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 та № 4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 Договору.

Відповідач здійснює оплату спожитої електроенергії у строк остаточного розрахунку –20 числа календарного місяця (пункт 8.4 Договору).

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 (далі - Правила) встановлено, що договір на поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за врегульованими тарифами та споживачем, та встановлює зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Відповідно до показань розрахункових приладів, які надавались щомісячно відповідачем, позивач здійснював нарахування електричної енергії за період з з 12.07.2005 по 30.11.2006 та виставляв відповідні рахунки. Рахунки виставлялися своєчасно та належним чином.

Але відповідачем зобов’язання щодо оплати виставлених рахунків належним чином не виконувались, в результаті чого за період з 12.07.2005 по 30.11.2006 утворилася заборгованість по оплаті за активну електричну енергію перед позивачем у розмірі 48945,54 грн.

Додатком № 1 до Договору відповідачем узгоджений об’єм відпуску електричної енергії у 2005 та 2006 роках, але, відповідно до звітів відповідача про витрати електроенергії об’єм використаної електроенергії перевищив у листопаді 2005 року - на 1344 кВт/г. на суму 181,86 грн., у грудні 2005 року –на 1657 кВт/г. на суму 224,73 грн., у січні 2006 році - на 995 кВт/г. на суму 134,27 грн., у лютому 2006 року – на 3183 кВт/г. на суму 432,04 грн., у березні 2006 року –на 1426 кВт/г. на суму 193,31 грн., у квітні 2006 року – на 698 кВт/г. на суму 95,08 грн., у травні 2006 року –на 23481 кВт/г. на суму 3321,32 грн., у червні 2006 року - на 395 кВт/г. на суму 65,21 грн., у липні 2006 року –на 671 кВт/г. на суму 110,65 грн., у серпні 2006 році - на 464 кВт/г. на суму 76,65 грн., у вересні 2006 року – на 531 кВт/г. на суму 97,79 грн., у жовтні 2006 року –на 3063 кВт/г. на суму 629,33 грн., у листопаді 2006 року –на 4400 кВт/г. на суму 904,01 грн., всього на 42308 кВт/г.

На підставі викладеного позивачем здійснено нарахування за перевищення договірної величини спожитої електроенергії та виставлені рахунки всього на суму 8262,20 грн.

Частина 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини..

Відповідачем вказані рахунки на день прийняття рішення не оплачені, заборгованість відповідача перед позивачем за перевищення ліміту споживання електричної енергії складає 8262,20 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем належним чином не виконані зобов’язань за договором № 4124 від 01.10.2003, заборгованість на день прийняття рішення не погашена у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за активну енергію в розмірі 48945,54 грн., та за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 8262,20 грн. такими, що підлягають задоволенню.

06 липня 2005 року представниками позивача проведені перевірки стану розрахункових приладів обліку по об’єктах відповідача, розташованих за адресами: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 10, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24 та м. Севастополь, вул. Шостака, 1.

В ході перевірки встановлено порушення Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила), шляхом самовільного підключення до мережі електроенергії.

Згідно підпунктів 13, 16 пункту 8.1. Правил позивач має право складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці та припиняти постачання, обмежувати обсяг постачання електричної енергії споживачу у випадках та порядку, передбачених положеннями законодавства України та цих Правил.

Пунктом 6.41. Правил встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.

Згідно пункту 7.6 Правил, у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку або порушення розрахункового обліку електричної енергії, зриву чи пошкодження пломб, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

За результатами перевірки позивачем складені акти про порушення Правил № 0082270, №0082271 та № 0082272 (арк. с. 106-111).

На підставі цих актів про порушення Правил користування електричною енергією уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом визначений обсяг недоврахованої електроенергії всього на суму 4118 грн.56 коп.

Відповідно до положень статі 277 Господарського кодексу України відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Згідно частини другої статті 27 Закону України „Про електроенергетику” правопорушеннями в електроенергетиці є порушення правил користування енергією.

У зв’язку з викладеним сума 4118,56 грн., яку позивач просить стягнути на підставі актів про порушення Правил користування електричною енергією, підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування в сумі 175,37 грн., та 3% річних в сумі 1,89 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, нараховані позивачем на суму простроченої заборгованості збитки внаслідок інфляції з у сумі 175,37 грн. та 3 % річних у сумі 1,89 грн. перевірені судом та визнані такими, що підлягають стягненню.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем з посиланням на пункти 4.2.1 та 8.6 договору за неналежне виконання зобов’язань за договором нарахована пеня у розмірі 6,59 грн.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Пеня згідно розрахунку позивача складає 6,59 грн. Розрахунок перевірений судом, здійснений з урахуванням вищезазначених норм, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на наявність заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 33763,79 грн., яку він просить зарахувати за рахунок заборгованості за позовною заявою, судом не приймаються до уваги у зв’язку з тим, що докази наявності вказаної заборгованості відсутні. Акт звірення взаєморозрахунків, на який відповідач посилається в підтвердження наявності заборгованості, складений станом на 31.12.2005 та докази існування вказаної заборгованості на день прийняття рішення відсутні.

Викладене є підставою для визнання позовних вимог у сумі 61510 грн. 15 коп. обґрунтованими, у зв’язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства “Житлосервіс №5” (99045, м. Севастополь, вул. Дм. Ульянова, 16, код в ЄДРПОУ 32296972, р/р 26004945157701 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код в ЄДРПОУ 05471081, рахунок зі спеціальним режимом використання № 2603830131168 у Севастопольському міському відділенні Ощадбанку 4548, МФО 384027) заборгованість у сумі 61326 грн. 30 коп. (шістдесят одна тисяча триста двадцять шість грн. 30 коп.) з яких: активна електроенергія –48945 грн. 54 коп., перевищення ліміту - 8262 грн. 20 коп., вартість недоврахованої електроенергії –4118 грн. 56 коп.

3. Стягнути з комунального підприємства “Житлосервіс №5” (99045, м. Севастополь, вул. Дм. Ульянова, 16, код в ЄДРПОУ 32296972, р/р 26004945157701 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код у ЄДРПОУ 05471081, п/р № 260073537 у АБ ПІБ м. Києва, МФО 300506) заборгованість у сумі 183,85 грн. (сто вісімдесят три грн. 85 коп.) з яких: пеня –6,59 грн., 3% річних –1,89 грн., витрати з урахуванням інфляції –175,37 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 615 грн. 10 коп. (шістсот п’ятнадцять грн. 10 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального кодексу України

і підписано 06.03.2007.