Постанова № 47873463, 24.07.2015, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1281/15-а

Провадження № 2-а/210/52/15

П О С Т А Н О В А

іменем України

"24" липня 2015 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: Чайкіної О.В., за участі секретаря Куксенко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_2 до старшого прапорщика ІДПС РДПС ВДАІ м. Кривого Рогу ОСОБА_3, про оскарження та скасування постанови серії ПС2 №371253 від 25.03.2015,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що 25 березня 2015 року інспектором РДПС ВДАІ з обслуговування м. Кривий Ріг ОСОБА_3 винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення та притягнуто позивача до адміністративно відповідальності передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладений штраф у розмірі 255 гривень. Вважає дану постанову необґрунтованою, такою що не відповідає нормам чинного законодавства посилаючись на те, що інспектором ДАІ було перевищено свої повноваження, оскільки притягнувши його до адміністративної відповідальності не переконався в тому, що він дійсно порушив ПДР України. Позивач не згоден з доказами своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, вважає постанову незаконною, тому вимушений звернутися до суду з позовом про визнання дій інспектора ДАІ ОСОБА_3 протиправними, скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Позивач у судове засідання не зявився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач до судового засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

На підставі ч.4 ст. 128 КАС України, у разі не прибуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Оскільки справу розглянуто без участі сторін, відповідно до ст. 41 КАСУ фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює та розглядає справу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

В п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що строк на оскарження постанови не пропущено.

Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №371253 від 25.03.2015 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень (а.с.12).

Відповідачем при винесені постанови було встановлено, що 25 березня 2015 року о 13 год. 20 хв. водій ОСОБА_2 керував автомобілем Опель д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Світлогорська в м. Кривий Ріг, здійснив обгін транспортного засобу ближче ніж за 50 метрів від пішохідного переходу, порушуючи при цьому п.п. 5.35.1, 5.35.2 ПДР

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Згідно з ч.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій субєкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у інспектора ДАІ підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.

Свою незгоду з обставинами, зафіксованими в протоколі, позивач обґрунтовує тим, що він не порушував правил дорожнього руху, а саме не створював перешкод для пішоходів. Також позивач зазначив, що працівником ДАІ не надано доказів порушення позивачем ПДР.

Суд зазначає, що згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Реалізовуючи свої повноваження, субєкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення субєкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками .

Відповідно дост.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та інше. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності (ч. 1 ст. 254 КУпАП).

Відповідно до приписів ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається доадміністративної відповідальності.

Так, позивач скориставшись своїм правом щодо надання пояснень, заперечував щодо встановлення відносно нього адміністративного порушення щодо порушення правил проїзду нерегульованого пішохідного переходу, з огляду на відсутність доказів протилежного.

Згідно з п. 3.5 глави 3 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 р. №111 до завдань та функцій підрозділів ДПС віднесено, зокрема, забезпечення ефективного використання технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (п. 3.5 глави 3 Інструкції №111). До обов'язків працівників підрозділів ДПС входить кваліфіковано з'ясовувати обставини, які призводять до скоєння ДТП (п. 6.16 Інструкції №111).

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, а також ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із п.п.1.11 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, дані Правила у відповідності до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до п.п. 1.3 Правил учасники дорожнього руху повинні знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил. Підпунктом 1.9 Правил визначено, що особи, які порушують Правила несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч; нерегульованим вважається пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

Відповідач по справі, не зявившись у судові засідання, на виконання вимог ст. 71 КАС України, не надав суду доказів у підтвердження правомірності своїх дій.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у звязку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення є докази. Відповідно до вимог процесуального закону докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.

Натомість, Відповідач, як суб"єкт владних повноважень не надав до суду доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При винесені рішення, суд адміністративної юрисдикції може вийти за межі позовних вимог, та застосувати ч. 2 ст. 11 КАС України.

Так, порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення передбачено також ст. 288 КУпАП, за правилами п. 3 ч. 1, якої постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, за змістом указаних правових норм, постанови про адміністративні правопорушення, прийняті іншими органами (посадовими особами), аніж судом, встановлено альтернативний порядок оскарження: або до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), або до місцевого адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав - звернення до суду з відповідним адміністративним позовом є належним.

За правилами ст. 293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно дост. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали, додані до позовної заяви свідчать про те, що при винесені оскаржуваної постанови Відповідачем не з"ясовані усі обставини, що мають значення у справі, та Відповідачем не доведено факт вчинення адміністративного правопорушення.

З огляду на обставини, викладені вище, суд визнає, що постанова від 25 березня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача винесена незаконно та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що таке рішення суду спрямоване на захист прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11,71, 86, 99, 100, 158-163, 171-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до старшого прапорщика ІДПС РДПС ВДАІ м. Кривого Рогу ОСОБА_3, про оскарження та скасування постанови серії ПС2 №371253 від 25.03.2015 задовольнити.

Скасувати постанову від 25 березня 2015 року серії ПС2 № 371253 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, старшим прапорщиком ІДПС РДПС ВДАІ м. Кривого Рогу ОСОБА_3 із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: м. Кривий Ріг, пр.-т. Миру, б. 28, кв. 77, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, судові витрати у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. В. Чайкіна