Ухвала суду № 478703, 01.03.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2007 Справа № А17/121

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кузнецової І.Л.,

суддів: Чимбар Л.О. - доповідач, Швеця В.В.,

при секретарі: Гайдука Ю.А.,

за участю представників:

від позивача- Базилевич Ю.О., дов. № 19/21 від 10.01.07,

представник відповідача в судове засідання не з”явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.06 р. у справі № А17/121,

за позовом дочірнього підприємства "Ера-1”, м. Нікополь Дніпропетровської області,

до Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області,

про визнання протиправними рішень,

ВСТАНОВИВ :

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.06р. по справі № А17/121 позов дочірнього підприємства “Ера-1” (далі-позивач) задоволено: визнано протиправними повністю податкові повідомлення-рішення Нікопольської об”єднаної державної податкової інспекції (далі- відповідач) про донарахування фіксованого сільськогосподарського податку та штрафних санкцій № 0002312342/0/40924 від 18.10.2005 р., № 0002312342/1/44492 від 14.11.2005 р., № 0002312342/2/2171 від 24.01.2006 р., № 0002312342/3/13639 від 06.04.2006 р .

Не погодившись з постановою суду, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було призначено до розгляду на 05.12.06р., оголошено перерву до 19.12.06р., зупинено до 20.02.2007 р., відкладено до 01.03.2007 р.

Позивач в запереченні на апеляційну скаргу вважає, що постанова господарського суду Дніпропетровської області винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову - без змін.

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) відповідно до п.6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

За результатами проведення комплексної планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004р. по 30.06.2005р., відповідачем був складений акт від 10.10.2005р. №152/23-1-24444090.

Згідно акту перевірки було встановлено, зокрема, порушення ст. 3 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998р. № 320-ХІV (у подальшому —Закон “Про фіксований податок”), в результаті чого було занижено податкове зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку на суму 1012,97 грн., у тому числі 976,36 грн. у ІІ півріччі 2004 р. і 36,61 грн. у І кварталі 2005 р.

Відповідачем на підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002312342/0/40924 від 18.10.2005 р., яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з фіксованого податку у розмірі 1645,52 грн., у тому числі 1012,97 грн. —основний платіж, 632,55 грн. —штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, керуючись ст. 5 Закону № 2181, позивач подав на адресу відповідача скаргу від 26.10.2005р., у задоволенні якої було відмовлено рішенням відповідача від 14.11.2005р.

Також за результати розгляду первинної скарги позивача відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0002312342/1/44492 від 14.11.2005 р., яким сума донарахованого фіксованого сільськогосподарського податку була залишена без змін.

Не погодившись з вказаним рішенням про результати розгляду первинної скарги, позивач подав до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області скаргу від 24.11.2005р., у задоволенні якої було відмовлено рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 17.01.2006 р.

Також відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0002312342/2/2170 від 24.01.2006р., яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з фіксованого податку у розмірі 1868,85 грн., у тому числі 1135,01 грн. —основний платіж, 733,84 грн. —штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із зазначеними рішеннями про результати розгляду скарг, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарги позивача ДПА України відповідач виніс нове податкове повідомлення-рішення № 0002312342/3/13639 від 06.04.2006 р., яким визначив позивачеві податкове зобов’язання з фіксованого податку у розмірі 1689,45 грн., у тому числі 1012,97 грн. —основний платіж, 676,48 грн. —штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки (арк. 16) зазначено, що позивачем було невірно визначено об’єкт оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, а саме в розрахунку цього податку за ІІ півріччя 2004р. і 1 квартал 2005р. не включено площу орендованої земельної ділянки у розмірі 79,07 га, уточнюючий розрахунок до відповідача не подавався; у відповідності з Довідкою Нікопольського районного відділу земельних ресурсів від 22.01.2004р. станом на 01.01.2004р. у користуванні позивача на території Шевченківської сільської ради знаходяться землі загальною площею 3628,7 га, у тому числі, зокрема, 79,07 га ріллі (оренда не витребуваних паїв); у відповідності з Довідкою Нікопольського районного відділу земельних ресурсів від 04.04.2005р. станом на 01.04.2005р. у користуванні позивача на території Шевченківської сільської ради знаходяться землі загальною площею 932,99 га, у тому числі, зокрема, 79,07 га ріллі (оренда не витребуваних паїв); згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним між позивачем (орендар) і Нікопольською районною державною адміністрацією (орендодавець), орендодавець на підставі розпорядження голови Нікопольської державної адміністрації від 16.04.2004р. № 252-р надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 79,07 га (не витребувані земельні паї); довідкою Нікопольського районного відділу земельних ресурсів від 05.10.2005р. № 2709/4 підтверджено, що у користуванні позивача знаходиться орендована земельна ділянка площею 79,07 га згідно договору земельної ділянки, зареєстрованого 08.07.2004р. № 8. Термін дії договору з 01.01.2003р. по 31.12.2004р. Згідно п. 3.2 вказаного договору договір вважається продовженим до 31.12.2005р.; позивачем надано у матеріали справи докази сплати фіксованого сільськогосподарського податку протягом червня 2004р. –травня 2005р. (платіжні доручення).

20.04.2006 року дочірнє підприємство "Ера-1” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про про визнання протиправними актів ненормативного характеру —рішень Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про донарахування фіксованого сільськогосподарського податку і штрафних санкцій № 0002312342/0/40924 від 18.10.2005р., № 0002312342/1/44492 від 14.11.2005р., № 0002312342/2/2171 від 24.01.2006р., № 0002312342/3/13639 від 06.04.2006р.

Постановою господарського суду позов задоволено.

Апеляційний господарський суд вважає постанову суду першої інстанції правильною та обґрунтованою з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про фіксований податок” об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про фіксований податок” платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Господарським судом правильно зроблено висновок про те, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що площа земельної ділянки у розмірі 79,07 га не була включена позивачем у розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку, а тому неправомірними є посилання відповідача на те, що позивачем невірно визначений об’єкт оподаткування у розрахунках за ІІ півріччя 2004р. і І півріччя 2005р., оскільки як вбачається зі ст. 5 Закону “Про фіксований податок” розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється за рік, а не за півріччя або квартал, і уточнюється виключно у випадку необхідності.

Обгрунтовано також вказав суд в постанові, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували заниження позивачем податкових зобов’язань з фіксованого сільськогосподарського податку, тоді як у відповідності з ч. ч. 2, 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Апеляційним судом було запропонованонадати ДПІ докладний розрахунок визначення розміру земельної ділянки, відповідно якого було донараховано фіксований податок, однак представник ДПІ в судове засідання двічі не з”явився і витребувані апеляційним судом розрахунки не були надані.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду Дніпропетровської області винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.06 р. у справі № А17/121 залишити без змін, а апеляційну скаргу Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області –без задоволення.

Ухвала вступає в силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця з дня її виготовлення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Судді: Л.О.Чимбар

В.В.Швець