Ухвала суду № 47869961, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К/800/31819/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологівський Агробуд» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013 по справі №2а-0870/7660/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологівський Агробуд» до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологівський Агробуд» до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0000772301.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пологівський Агробуд» 10.06.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.06.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Пологівської міжрайонної державною податковою інспекцією Запорізької області була проведена документальна виїзна планова перевірка Відкритого акціонерного товариства «Пологівський Агробуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 в сумі 67349,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова було складено акт від 04.05.2011 №194/2301/03584390 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0000772301, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 84186,25грн., в тому числі 67349,00грн. - основний платіж, 16837,25грн. - штрафні санкції.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового орану про наявність у позивача обов'язку до 01.07.2010 нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами, проте до вказаної дати нарахування і виплата дивідендів не проводилась

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в позивача був відсутній обов'язок сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік, оскільки рішення про нарахування та виплату дивідендів акціонерам за цей період товариством не приймалося.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач зобов'язаний був до 30.06.2010 нарахувати та сплатити акціонерам дивіденди у розмірі не меншому 30% нерозподіленого прибутку за 2009 рік, у зв'язку з чим у товариства виник обов'язок з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

При цьому, вказана норма Закону покладає обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Таким чином, обов'язок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів в 2010 році не приймалося.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за відсутності такого рішення позивачем не порушено вимог підпунктів 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що вказує на безпідставність визначення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення порядку нарахування авансового внеску до бюджету.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0000772301 є правильним.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологівський Агробуд» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013 по справі №2а-0870/7660/11 скасувати, залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв