Ухвала суду № 47869459, 28.07.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/3153/15-ц Провадження № 22-ц/795/1100/2015 Головуючий у I інстанції: Деркач О. Г.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

28 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді ХАРЕЧКО Л.К.,

суддів: ВІНГАЛЬ В.М., ПОЗІГУНА М.І.,

при секретарі ШКАРУПІ Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача Гринь А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад Київський славістичний університет" на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад Київський славістичний університет" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПрАТ „Вищий навчальний заклад Київський славістичний університет" просить скасувати рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад „Київський славістичний університет" про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад „Київський славістичний університет" на користь ОСОБА_2 відшкодування за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 47 300 грн. 00 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад „Київський славістичний університет" судовий збір на користь держави у розмірі 473 грн. 00 коп.

Доводи апеляційної скарги і доповнень до неї зводяться до того, що оскаржуване рішення ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зокрема зазначає, що позовну заяву ОСОБА_2 подано з порушенням строку звернення до суду, передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП України, оскільки його позовні вимоги було задоволено ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року, а з позовом до Новозаводського районного суду м. Чернігова позивач звернувся лише 24 березня 2015 року. Також апелянт зазначає, що передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає при наявності у цьому вини роботодавця. ОСОБА_2 було звільнено з роботи ще 30.06.2012 року, але до 24 березня 2015 року він не звертався ні до Київського славістичного університету, ні до суду про стягнення виплат, передбачених ст. 117 КЗпП України. Апелянт вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що є самостійною підставою для відмови в позові. Київський славістичний університет також не погоджується з наданим ОСОБА_2 розрахунком розміру його середньомісячного заробітку. Інші доводи апеляційної скарги стосуються заочного рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.01.2013 року в справі №2515/14263/2012, яке набрало законної сили і не є предметом апеляційного оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, представника відповідача Гринь А.Я., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював за сумісництвом на 0,25 ставки, а з 01.09.2005 року за контрактом у Чернігівській філії Київського славістичного університету старшим викладачем на 1,5 ставки, з 01.09.2006 року - заступником директора Чернігівської філії Київського славістичного університету з питань виховної роботи, професійної орієнтації та проведення практики на 0,5 ставки і за внутрішнім сумісництвом - доцентом кафедри міжнародних відноси на 1,0 ставки; з 01.09.2012 року - доцентом кафедри міжнародних відносин на 1,5 ставки, що підтверджуються записами в трудовій книжці ОСОБА_2 (а.с.21-22). 30.06.2012 року позивач був звільнений з займаної посади у зв'язку з закінченням терміну контракту за п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с.8-12).

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.01.2013 року, яке набуло законної сили 26.03.2014 року, позов ОСОБА_2 до ЗАТ Вищий навчальний заклад „Київський славістичний університет" про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди було задоволено частково, стягнуто з ЗАТ Вищий навчальний заклад „Київський славістичний університет" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 118 852,65 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн. (а.с.8-12).

18.02.2015 року відповідачем було перераховано кошти ОСОБА_2 за вищезазначеним рішенням суду, що підтверджується випискою ПАТ КБ „ПриватБанк" по картковому рахунку ОСОБА_2 від 23.03.2015 (а.с.7).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, при його невиконанні, не звільняє роботодавця від відповідальності згідно зі ст. 117 КЗпП України. При визначенні розміру суми відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, суд відповідно до приписів ч.2 ст. 117 КЗпП України врахував своєчасну виплату відповідачем позивачу не оспорюваної ним суми; зазначений позивачем період часу затримки розрахунку при звільненні та заявлений ним розмір зазначеної компенсації і її розрахунок; розмір заборгованої заробітної плати позивачу, час звернення останнього до суду за її стягненням і його середній заробіток у співвідношенні із заявленим розміром компенсації, а також їх співмірність та інші конкретні обставини справи, зумовлені наявними трудовими правовідносинами між сторонами по справі, і прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 47 300,00 грн.

Апеляційний суд вважає, що такі висновки суду першої інстанції є вірними, враховуючи наступне.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 визначений заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.01.2013 року, яке набуло законної сили 26.03.2014 року, і складає 118 852,65 грн. (а.с.8-12). За цим рішенням суду відповідачем було перераховано кошти ОСОБА_2 лише 18.02.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.01.2013 року позов ОСОБА_2 до ЗАТ Вищий навчальний заклад „Київський славістичний університет" про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди було задоволено частково, стягнуто з ЗАТ Вищий навчальний заклад „Київський славістичний університет" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 118 852,65 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 117 КЗпП України і позов задовольнив частково.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ Вищий навчальний заклад „Київський славістичний університет" стосовно пропуску позивачем передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом зазначеної правової норми, оскільки перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Оскільки розрахунок з позивачем було проведено 18.02.2015 року, а до суду з позовом від звернувся 24.03.2015 року, ним цей строк не пропущено.

Розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 визначений заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.01.2013 року, яке є преюдиціальним при розгляді даної справи, а тому доводи апелянта щодо неправильності розрахунку заборгованості не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються незаконності, на думку апелянта, заочного рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.01.2013 року в справі №2515/14263/2012, яке набрало законної сили і не є предметом апеляційного оскарження.

Оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах закону і не спростовують правильний висновок суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позову, відсутні підстави для її задоволення. Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад Київський славістичний університет" - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: