Ухвала суду № 47867173, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/52247/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 по справі №2а-3026/11/1370 (№75792/11/9104) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕСТ Лтд.» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕСТ Лтд.» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 №0000512321/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 10.10.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.10.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕСТ Лтд.» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 8.4.1, 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31609,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова складено акт від 14.09.2010 №2181/23-209/20771805 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 №0002342321/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 57881,00грн., в тому числі за основним платежем - 31609,00грн., штрафна санкція - 26272,00грн.

За результатами адміністративного оскарження спірного рішення скаргу позивача було частково задоволено, податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 №0002342321/0 скасовано в частині 15007,00грн. основного платежу з податку на прибуток, визначеного із застосуванням звичайних цін та 809,40грн. застосованих штрафних санкцій.

У зв'язку із викладеним Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова прийнято податкове повідомлення рішення від 03.03.2011 №000512321/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 42065,00грн., в тому числі за основним платежем - 16602,00грн., штрафна санкція - 25463,00грн.

Фактичною підставою для прийняття зазначеного рішення став висновок податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат суми сплаченого податку на додану вартість при придбання легкового автомобіля.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації згідно з положеннями підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 цього Закону.

В той же час, згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

При цьому, згідно з положеннями абзацу 3 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, згідно із встановленим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» порядком формування валових витрат як складової визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником цього податку при придбанні автомобільного транспорту, включеного до складу основних фондів, не включаються до складу валових витрат і не збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів. Це правило не поширюється на платників ПДВ, які здійснюють оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, а також на суб'єктів господарювання, які не зареєстровані платниками ПДВ.

Аналіз зазначених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав і обов'язків платників податків, що є підставою для застосування до цих правовідносин підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що віднесення позивачем 66407,50грн. ПДВ, сплачених у складі вартості придбаного легкового автомобілів, до валових витрат підприємства відповідає вимогам підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому висновки податкового органу про порушення товариством вимог податкового законодавства є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 по справі №2а-3026/11/1370 (№75792/11/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв