Ухвала суду № 47866694, 20.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/800/54296/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року

у справі № 825/964/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки»

до Чернігівської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» звернулось до суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У силу статті 55 КАС України судом допущено заміну відповідача - Чернігівська митниця її правонаступником - Чернігівська митниця ДФС.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, які зазначені у касаційній скарзі.

Представник відповідача заперечив щодо касаційної скарги, посилаючись на її безпідставність та законність і обгрунтованність рішень судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки ПАТ «Прилуки» відповідачем складено акт від 23.11.2012 року № Н0010/2/102000000/0014333202, яким встановлено порушення ст. 106 Митного кодексу України, пп. «б» п. 206.2.4, п. 206.7 ст. 206 ст. 206 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 46 047, 60 грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 року № 2, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України, в розмірі 57 559, 50 грн., в тому числі 46 047, 60 грн. за основним платежем та 11 511, 90 грн. за штрафними санкціями.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених вище норм закону ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно ввозились на територію України марки акцизного збору з умовним повним звільненням від оподаткування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, оскільки марки акцизного збору, які були предметом митного оформлення, не підпадають під перераховані в статті 2 Глави II Додатка В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення і Додатку I до цього Додатку (відповідно до ст. 2 «g») товари. Тому позивач безпідставно їх ввозив з умовним повним звільненням від оподаткування.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового та митного законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Я встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі вантажних митних декларацій від 19.06.2012 року №102040000/2012/045975, від 26.06.2012 року №102040000/2012/046027, від 18.07.2012 року №102040000/2012/046151, від 19.07.2012 року №102040000/2012/046163, від 14.08.2012 року №102040000/2012/046299, від 14.08.2012 року №102040000/2012/046300 ПРТ «Прилуки» ввозились на територію України марки акцизного збору з умовним повним звільненням від оподаткування.

У п. 24 ст. 4 Митного кодексу України надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 1 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст. 336 Митного кодексу України проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів є однією з форм митного контролю.

Частиною 1 ст. 105 Митного кодексу України визначено, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

24.03.2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення». На час виникнення спірних правовідносин і на час розгляду справи в суді касаційної інстанції зазначений Закон є чинним.

З набуттям чинності Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» норми цієї Конвенції стали частиною національного законодавства. Тому питання застосування митного режиму тимчасового ввезення, зокрема, марок акцизного збору регулюються на засадах, визначених Конвенцією про тимчасове ввезення та Додатками до неї. Крім того, норми Конвенції мають перевагу над нормами національного законодавства.

Акцизні марки, які були предметом митного оформлення, не підпадають під перераховані в статті 2 Глави II Додатка В.3 до Конвенції і в Додатку I до цього Додатку (відповідно до ст. 2 «g») товари.

Така правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в оглядовому листі від 23.04.2008 року №720/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення справ, пов'язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)».

Відповідно до п. 206.1 ст. 206 Податкового кодексу України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем безпідставно ввозились на територію України марки акцизного збору з умовним повним звільненням від оподаткування, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 825/964/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук