Ухвала суду № 47866677, 20.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/800/45428/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., секретар судового засідання - Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року

у справі № 808/4353/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - ПАТ «Запорізький завод феросплавів») звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013 року №0000232600.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, які зазначені у касаційній скарзі.

Представник позивача заперечив щодо касаційної скарги, посилаючись на її безпідставність та законність і обгрунтованність рішень судів попередніх інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

За результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ «Запорізький завод феросплавів» податкової звітності з податку на прибуток за 2012 рік з питання достовірності визначення об'єкта оподаткування відповідачем складено акт від 03.04.2013 року № 159/26-0/00186542, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток від усіх видів діяльності за 2012 рік у сумі 32 243 212, 00 грн.

На підставі вказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013 року № 0000232600, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 32 243 212, 00 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що позивачем при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік не враховано порушень, встановлених актом документальної позапланової виїзної перевірки від 05.07.2012 року № 206/26-0/00186542, актами позапланових невиїзних документальних перевірок від 17.10.2012 року № 424/26-0/00186542 та від 16.01.2013 року №29/26-0/00186542.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач не мав обов'язку враховувати в податковій звітності суми неузгодженого грошового зобов'язання, а відтак податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, є протиправним.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 56.1. статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у випадках, коли платник податків звертається до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, яким йому визначено суму грошового зобов'язання, таке грошове зобов'язання є неузгодженим до прийняття судом відповідного рішення, яке набрало законної сили.

При цьому норми чинного податкового законодавства не встановлюють обов'язок платника податку враховувати у податковій звітності суми неузгодженого грошового зобов'язання.

Слід зазначити і те, що якщо податковий орган зменшує розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, то обов'язок платника податків врахувати ці суми зменшення у наступних податкових періодах виникає лише після набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено правомірність рішення контролюючого органу про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі порушень, встановлених в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 05.07.2012 року № 206/26-0/00186542, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.07.2012 року: - № 0000290026, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього 68 222 199, 00 грн., в т.ч. за 2-4 квартал 2011 року на суму 47 971 983, 00 грн. та за 1 квартал 2012 року на суму 68 222 199, 00 грн.; - № 0000280026, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 62 745 710, 00 грн., в тому числі фінансові санкції - 1,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року у справі № 0870/7317/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 року, вказані податкові повідомлення-рішення скасовані.

Посилаючись на висновки акту перевірки від 05.07.2012 року № 206/26-0/00186542, відповідач за результатами проведеної перевірки склав акт від 17.10.2012 року № 424/26-0/00186542 та прийняв податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року № 0000680026, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2012 року на суму 32 243 212, 00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року в адміністративній справі № 0870/10638/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 року, вказане податкове повідомлення-рішення скасоване.

Посилаючись на порушення, встановлені в ході проведених перевірок, за результатами яких складено акти перевірок від 05.07.2012 року № 206/26-0/00186542 та від 17.10.2012 року № 424/26-0/00186542, відповідач зробив висновок про завищення ПАТ «Запорізький завод феросплавів» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012 року на 32 243 212, 00 грн. та склав акт перевірки від 16.01.2013 року № 29/26-0/00186542. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 року № 0000440026, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2012 року на 32 243 212, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПАТ «Запорізький завод феросплавів» оскаржило його в судовому порядку. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року відкрито провадження у справі № 808/1528/13-а за позовом ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 року № 0000440026, та ухвалою суду від 06.03.2013 року провадження у вказаній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року в адміністративній справі № 0870/10638/12.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі актів перевірок від 05.07.2012 року № 206/26-0/00186542, від 17.10.2012 року № 424/26-0/00186542 та від 16.01.2013 року № 29/26-0/00186542, на час проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перебували в процесі судового оскарження.

З огляду на те, що податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі актів перевірок (висновки яких покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), на час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, були оскаржені в судовому порядку, а рішення яким би було підтверджено правомірність рішення контролюючого органу про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток було відсутнє, суди першої та апеляційної інстанції зробили юридично правильний висновок про те, що у позивача був відсутній обов'язок врахувати ці суми зменшення у наступних податкових періодах.

Слід зазначити також і те, що відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, відповідно до обставин, встановлених судовими рішеннями у адміністративній справі № 0870/7317/12, висновки податкового органу, зроблені на підставі акту перевірки від 05.07.2012 року № 206/26-0/00186542, який слугував фактичною підставою складення актів позапланових невиїзних документальних перевірок від 17.10.2012 року № 424/26-0/00186542 та від 16.01.2013 року № 29/26-0/00186542 та прийняття оскаржуваного у вказаній справі податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Таким чином, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, юридично правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставне прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.04.2013 року №000023260.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року у справі № 808/4353/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук