Рішення № 47858413, 28.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/723/2015(м)

263/753/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Ікорська Є.С.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сорока Г.П.,

суддів - Принцевської В.П., Бугрим Л.М.,

при секретарі - Меркуловій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

14 травня 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство «МетаБанк» (далі за текстом ПАТ «МетаБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 85511,21грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26.09.2008 року між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк», та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 638001198898А, згідно з умовами якого позичальнику був наданий кредит в сумі 68208 грн. на термін до 26.09.2015 року включно, зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору. Банк свої обов'язки за кредитним договором виконав та надав позичальнику грошові кошти на рахунок продавця автомобіля ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс». Також, відповідно до п.1.4 кредитного договору сторонами було погоджено надання додаткового кредиту у рамках кредитної лінії на оплату витрат зі страхування автомобіля у сумі 1482,83 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 як поручителем було укладено договір поруки №9380011988902 від 26.09.2008 року, згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 20.04.2012 року утворилась заборгованість, яка складається із простроченої заборгованості по кредиту в сумі 62659,01грн., простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 7222,32грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в сумі 7103,88грн., штрафу за несвоєчасну оплату кредиту та відсотків в сумі 8526,00грн., а всього заборгованість у розмірі 85511,21грн.

26.11.2010 року поручителю направлось повідомлення про порушення позичальником умов договору з вимогою про погашення заборгованості. Але заборгованість не погашена.

Заочним рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 16.07.2012 року позов був задоволений та з ОСОБА_2, ОСОБА_3 було стягнуто солідарно на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 85511,21грн, а також судові витрати у розмірі 855,12грн.

Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 18.12.2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 16.07.2012року було задоволено, заочне рішення скасовано, а справу направлено для розгляду по територіальній підсудності до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

В ході повторного розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 23.03.2015 року, у розмірі 79629,73 грн., яка складається із заборгованості за по простроченому кредиту у розмірі 44177,12 грн., пені у розмірі 35452,61 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 травня 2015 року позов ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 61903, 42 гривень.

Також стягнуто з відповідачів на користь позивача в дольовому порядку на судовий збір в сумі 619,03 грн., з кожного по 309,52 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що листом від 26.11.2010 року банк вимагав сплати всієї заборгованості за кредитним договором не пізніше 07.12.2010 року, але протягом шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, позов до нього не пред'явив, тому порука припинилася, у зв'язку з чим позов до нього заявлений необґрунтовано.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмами, зареєстрованими у встановленому порядку в журналі телефонограм, витяг з якого долучений до справи.

Відповідачка ОСОБА_3 подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, проти апеляційної скарги не заперечувала.

Представник позивача також в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про направлення судового виклику електронною поштою та поштовим повідомленням про вручення виклику до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, просив скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни.

За таких обставин, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, з урахуванням думки представника відповідача ОСОБА_3 - Конишева А.Г. колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності вказаних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Конишева А.Г., який доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення суду стосовно ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя відмовити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Як вбачається зі справи, рішення суду оскаржує відповідач ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з нього як поручителя. Відповідачка ОСОБА_2 рішення суду не оскаржила, у встановленому законом порядку заяву про приєднання до апеляційної скарги не подала та не надавала ОСОБА_3 повноважень на представництво її інтересів і подачі від її імені апеляційної скарги. Позивач з рішенням суду погодився. Тому, розглядаючи справу в межах апеляційного оскарження, колегія суддів перевіряє законність рішення лише в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_3, а в решті частини законність рішення суду не перевіряє.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Частково задовольняючи позов ПАТ «МетаБанк» та стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №638001198898А, укладеним 26.09.2008 року між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк», та ОСОБА_2, у розмірі 61903,42грн., суд першої інстанції виходив з того, що свої зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконує, а відповідач ОСОБА_3 згідно договору поруки від 26.09.2008 року зобов'язався солідарно відповідати перед банком в тому ж обсязі, що і боржник за кредитним договором, тому дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог і стягнув заборгованість за договором кредиту з позичальника і з поручителя у солідарному порядку. При цьому за заявою ОСОБА_2 на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшив розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача з 35452,61грн. до 17726,30грн.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційного оскарження, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом встановлено, що 26.09.2008 року між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк» та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 638001198898А, згідно з умовами якого банк надав позичальнику на споживчі цілі, а саме придбання транспортних засобів (автомобіля), кредит у сумі 68208,00 грн. на строк 84 місяці по 26.09.2015 року включно, зі сплатою 16,75 відсотків річних та комісії за надання кредиту в сумі 0 грн. (а.с.5-8).

Відповідно до п.1.4. кредитного договору сторонами було погоджено надання додаткового кредиту у рамках кредитної лінії на оплату витрат зі страхування автомобіля у сумі 1482,83 грн. Початковий ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 1482,83грн., а в подальшому дорівнює залишку заборгованості по кредитній лінії, в порядку і на умовах, визначених цим договором на строк 84 місяці по 26.09.2015 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 0,0001 відсотків річних

Згідно з п.1.5, п.2.2 договору позичальник зобов'язалася погашати кредит/кредитну лінію, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та проводити інші платежі щомісячними платежами з 1 по 26 число кожного місяця згідно додатку №1 до договору (графіку погашення кредиту).

Зі справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та відповідно до умов кредитного договору надав позичальнику обумовлену у договорі суму грошових коштів.

Відповідачка ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, щомісячні платежі по погашенню кредиту/кредитної лінії, сплаті відсотків та інших платежів проводила несвоєчасно та не в повному розмірі, що підтверджується витягом з поточного кредитного рахунку клієнта банку та з розрахунку заборгованості (а.с.4,13-14,179-180).

Пунктом 3.1 сторони домовились, що банк має право вимагати дострокового погашення кредиту/кредитної лінії та/або сплати відсотків за користування кредитом/кредитною лінією та інших платежів у разі затримки сплати частини кредиту/кредитної лінії та/або відсотків щонайменша на один календарний місяць, або перевищення сумою простроченої заборгованості за кредитом та кредитною лінією (з урахуванням нарахованої неустойки) 10% від суми кредиту та кредитної лінії за договором, або несплати позичальником більше одного платежі за цим договором, сума якого перевищує п'ять відсотків від суми кредиту та кредитної лінії, або іншого істотного порушення умов кредитного договору, зокрема невиконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктами 2.1-2.8,2.9 договору. Про прийняте рішення про дострокове погашення заборгованості банк повідомляє позичальника у письмовій формі із зазначенням причин та строків погашення кредиту/кредитної лінії, сплати відсотків та інших платежів.

Відповідно до п.2.7 договору позичальник зобов'язався у разі настання будь-якої події, зазначеної у п.3.1 договору, та отримання від банку повідомлення про дострокове погашення кредиту/кредитної лінії, погасити банку кредит/кредитну лінію, сплатити відсотки і комісії та виконати всі інші зобов'язання щодо цього договору у 30-денний строк з моменту відправлення банком такого повідомлення, якщо інший строк не вказано у цьому повідомлені.

У п.6.2 договору сторони передбачили, що якщо у строки, вказані в договорі або в повідомлені банку про дострокове погашення кредиту/кредитної лінії позичальник не погасить кредит/кредитну лінію та не сплатить відсотки за кредитом /кредитною лінією та інші платежі, або сплатить їх не в повному розмірі, банк стягує суму заборгованості за кредитним договором, в тому числі шляхом погашення заборгованості за рахунок забезпечення.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 26.09.2008 року між АТ «Металург» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №9380011988902 року (а.с.9), згідно умов якого з яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати по зобов'язанням позичальника ОСОБА_5, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі як солідарний боржник (п.п.1-2 договору).

Згідно п.3 договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором по погашенню кредиту, сплаті відсотків за кредитом, комісій, сум неустойки і нанесених збитків та інших платежів за кредитним договором поручитель як солідарний боржник зобов'язався погасити заборгованість позичальника протягом двох робочих днів з дня наступного за днем порушення позичальником строку погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.4 договору поруки поручитель зобов'язався самостійно слідкувати за виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором. Банк зобов'язаний письмово інформувати поручителя про зміну умов кредитного договору, пов'язаних із зміною строку погашення кредиту, відсотків і комісій, а також розміру відсотків та комісій.

Пунктом 10 договору поруки передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань позичальником за кредитним договором, або поручителем за цим договором.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У справі, яка переглядається, встановлено, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 10 цього договору установлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.

Разом з тим боржник, а відтак і поручитель, взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 26.09.2015 року відповідно з умовами пунктів 1.2,1.4 кредитного договору 26.09.2008 року шляхом сплати щомісячних платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони визначили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (повернення платежів), що входить до змісту основного зобов'язання, яке виникло на основі договору.

У зв'язку з порушенням боржником строків повернення кредиту, що встановлені кредитним договором, та виникненням заборгованості за кредитними договорами кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 3.1 кредитного договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 26.11.2010 року божнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 повідомлення про наявність заборгованості, що утворилась станом на 26.11.2010 року, у розмірі 95675,96грн., та висунув вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних з цим платежів у строк не пізніше 07.12.2010 року (а.с.12).

Таким чином, у зв'язку зі зміною кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Заперечуючи проти позову та оскаржуючи рішення суду відповідач ОСОБА_3 визнав, що вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту він отримував, але не виконав.

З позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся 14.05.2012 року, тобто, за перебігом шестимісячного строку, визначеного ч.2 ст.559 ЦК України.

Крім того, з наданих позивачем витягу з поточного рахунку боржника та розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.4,14-14,179-180) вбачається, що порушення зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредиту позичальником допускались з листопада 2008 року, а з листопада 2009 року внесення коштів по погашенню кредиту не проводились, погашення кредиту відновилось з березня 2013 року та проводилось в порядку примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 16.07.2012 року, яке було скасоване ухвалою цього ж суду від 18.12.2014 року (а.с.30,130,148,187-188). Станом на 23.03.2015 року заборгованість за кредитним договором становила 79629,73грн. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 44177,12грн., пені, нарахованої за період з 23.03.2014 року по 23.03.2015 року, у розмірі 35452,61грн..

З урахуванням наведеного, враховуючи правові позиції Верховного Суду України, наведені в постанові від 17.09.2014 року по справі №6-53цс14, в постанові від 23.01.20155 року по справі №6-190цс14, виходячи з того, що позичальник почала порушувати свої зобов'язання за договором з листопада 2008 року, з грудня 2009 року платежів по погашенню кредиту не проводила, а також того, що пред'явивши 26.11.2010 року до позичальника та поручителя вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплати усіх інших платежів за договором у строк до 07.12.2010 року, строк виконання основного зобов'язання фактично настав з цього часу, а також того, що позов до суду до поручителя пред'явлено 14.05.2012 року, вимоги банку до поручителя є безпідставними, оскільки у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилась.

Однак, розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув, що призвело до помилкового висновку про стягнення заборгованості з поручителя. Тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за кредитним договором не може бути визнане законним та обґрунтованим і підлягає в цій частині скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до поручителя. Відповідно, на підставі ст.88 ЦПК України, підлягає і скасуванню рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь банку судового збору.

Таким чином апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2015 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення з нього судового збору скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді: Принцевська В.П.

Бугрим Л.М.