Ухвала суду № 47858404, 30.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/263/2015(м)

263/8039/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Шаліної Т.О., Шапара Ю.І.

при секретарі Меляник К.В.

за участю: прокурора Лук'янченко М.В.

представника ПП «Содєйствіє» ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора ПП «Содєйствіє» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 липня 2015 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

За № 22015050000000175 кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України 01 квітня 2015 року внесено до ЄРДР.

Згідно матеріалів кримінального провадження в період з листопада 2014 року по теперішній час за попередньою змовою групою осіб, до складу якої входить, зокрема, ОСОБА_3 проводиться діяльність по фінансовому та матеріальному забезпеченню терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»).

Таке фінансування терористичної організації здійснюється ОСОБА_3 з використанням комплексу суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП «Содєйствіє» (код ЄДРПОУ 32366911), яке має рахунок № 26006001000592, відкритий в ПАТ «Банк «Софійський» (МФО 380861).

Грошові кошти, отримані від господарської діяльності підприємств, перебувають у безготівковому вигляді на їх банківських рахунках, за дорученням ОСОБА_3 перераховуються за фіктивними (у відповідності до ст. 234 ЦК України) правочинами на рахунки інших господарюючих суб'єктів (що фактично належать та перебувають під контролем ОСОБА_3.), у тому числі територіально розміщених за межами України, переводяться у готівку за аналогічними безтоварними (фіктивними) угодами, незаконно переміщуються на територію, підконтрольну «ДНР», де передаються безпосередньо до «Республіканського банку ДНР» під виглядом, зокрема, благодійної допомоги.

Кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 2 ст. 258-5 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09 липня 2015 року накладено арешт на майно, а саме на видаткову частину рахунку № 26006001000592 ПП «Содєйствіє» (код ЄДРПОУ 32366911), відкритого в ПАТ «Банк «Софійський» (МФО 380861).

На зазначену ухвалу директор ПП «Содєйствіє» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає ухвалу незаконною, протиправною та підлягаючою скасуванню. Стверджує, що ПП «Содєйствіє» здійснило перереєстрацію на підконтрольній державі Україні території та сплачує податки до бюджету України. Відповідно до статуту підприємства, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наказу про призначення № 28-к від 30.05.2012 року керівником ПП «Содєйствіє» є ОСОБА_2. ОСОБА_3 не є ні засновником, ні директором, ні працівником ПП «Содєйствіє» та будь-якого відношення до зазначеного підприємства не має. Зазначає, що до клопотання не додано жодного доказу, яким підтверджується зв'язок ОСОБА_3 з ПП «Содєйствіє». Вважає, що твердження суду про те, що грошові кошти на зазначеному у клопотанні банківському рахунку є засобами вчинення злочину, не підтверджується жодними доказами. Зазначає, що слідчим не надано документів, які підтверджують наявність кримінального провадження відносно ПП «Содєйствіє» та посадових осіб цього підприємства. Просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідача, представника ПП «Содєйствіє», який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали по розгляду клопотання слідчим суддею, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні злочину.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України, зокрема є предметом злочину.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим не надано документів, які підтверджують наявність кримінального провадження відносно ПП «Содєйствіє» та посадових осіб цього підприємства неспроможні.

Також відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Санкцією ч. 2 ст. 258-5 КК України передбачена конфіскація майна, тому з метою забезпечення даної мети слідчий суддя правомірно застосував арешт майна.

З наданих апелянтом документів вбачається, що засновником ПП «Содєйствіє» є ОСОБА_4, директором якого є ОСОБА_2.

При цьому в судовому засіданні представник ПП «Содєйствіє» пояснив, що засновником даного підприємства є мати ОСОБА_3.

Твердження директора ПП «Содєйствіє» стосовно того, що до клопотання не додано жодного доказу, яким підтверджується зв'язок ОСОБА_3 з ПП «Содєйствіє» неспроможні та спростовуються матеріалами провадження, а саме протоколом допиту свідка від 28.05.2015 року та іншими, доданими до клопотання доказами. (а.п. 19-23)

Таким чином, матеріали провадження дають можливість дійти висновку, що ПП «Содєйствіє» фактично належить ОСОБА_3, який для прикриття незаконної діяльності, а саме фінансування терористичної організації, юридично оформив його на інших осіб.

Грошові кошти, що перебувають у безготівковому вигляді на банківських рахунках підприємства, за дорученням ОСОБА_3 перераховуються за фіктивними правочинами на рахунки інших господарюючих суб'єктів (що фактично належать та перебувають під контролем ОСОБА_3.), територіально розміщених за межами України.

Надалі, переведені з безготівкової форми у готівку за аналогічними безтоварними (фіктивними) угодами, грошові кошти через неконтрольовані Україною ділянки кордону з Російською Федерацією перевозяться на територію «ДНР», де готівкою передаються безпосередньо до «Республіканського банку ДНР» під виглядом «податків» та «благодійної допомоги».

Тому, доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 будь-якого відношення до зазначеного підприємства не має неспроможні.

З цих же підстав доводи апеляційної скарги стосовно того, що висновок органу досудового слідства, згідно якого грошові кошти на зазначеному у клопотанні банківському рахунку є засобами вчинення злочину, не підтверджується жодними доказами, є також неспроможними.

В судовому засіданні представник ПП «Содєйствіє» пояснив, що єдиним виробничим підрозділом підприємства є шахта «Ніколаєвська», яка розташована на території, тимчасово непідконтрольній українській владі. Діяльність цієї шахти по видобутку вугілля була припинена ще в 2012 році, що він підтвердив відповідною довідкою, нереалізовані залишки видобутого вугілля залишилися на непідконтрольній території. Але 16 липня 2015 р. підприємство намагалося здійснити безготівковий платіж за призначенням: «оплата за ж.д. услуги». При цьому пояснити скільки з 2012 р. залишилося видобутого, але не реалізованого вугілля на вказаній шахті представник ПП «Содєйствіє» не зміг.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя правильно наклав арешт, оскільки незастосування таких заходів може призвести до зникнення, втрати або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На думку колегії суддів, слідчим суддею в повному обсязі дотримані вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, тому доводи апеляції в частині того, що суд не обґрунтував свою ухвалу доказами неспроможні.

Надані апелянтом копії документів не спростовують відомостей, викладених в клопотанні про арешт майна і доданих до нього документах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно прийшов до висновку про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ПП «Содєйствіє» ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 липня 2015 року про арешт майна - залишити без змін.

Судді: