Ухвала суду № 47849643, 29.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 р.Справа № 816/1591/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі № 816/1591/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа Новосанжаровський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

18 травня 2015 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - відповідач), третя особа Новосанжарський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 2 наказу начальника УМВС України в Полтавській області № 307 від 01.04.2015 в частині звільнення старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Новосанжарського РВ майора міліції ОСОБА_1, зобов'язання УМВС України в Полтавській області змінити формулювання наказу № 166 о/с від 03.04.2015 щодо звільнення старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Новосанжарського РВ майора міліції ОСОБА_1 "за власним бажанням", підстава - рапорт ОСОБА_1 від 14.03.2015.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року вказаний позов залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем встановленого законом строку на звернення до суду із даним позовом.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 з 2006 року розпочав службу в органах внутрішніх справ.

Наказом начальника УМВС України в Полтавській області № 307 від 01.04.2015 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за грубе порушення службової дисципліни, недотримання ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, наказів МВС України від 22.02.2012 № 155, від 22.10.2012 № 940, від 28.04.2009 № 181, від 19.11.2012 № 1050, що призвело до тяжких наслідків та резонансу в суспільстві.

Наказом УМВС України в Полтавській області від 03.04.2015 № 166 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у запас за порушення дисципліни).

Не погоджуючись із вказаними наказами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем без поважних причин пропущено встановлений законодавством процесуальний строк звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Колегія суддів зазначає, що складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що вказаний спір відноситься до справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби, до спірних правовідносин повинен застосовуватись спеціальний строк звернення з адміністративний позовом, що передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України, тобто місячний строк.

В свою чергу, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як свідчать матеріали справи, з наказом УМВС України в Полтавській області від 01.04.2015 № 307 позивач ознайомлений 02.04.2015.

Витяг з наказу УМВС в Полтавській області від 03.04.2015 № 166 о/с позивачу вручено 03.04.2015, що підтверджується відповідним актом, долученим до матеріалів справи (а.с. 59).

03.04.2015 позивач отримав трудову книжку НОМЕР_1, довідку взамін військового квитка № НОМЕР_2 та припис для постановлення на військовий облік, що підтверджується його розпискою (а.с. 60).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008р., зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що саме з моменту отримання трудової книжки або копії наказу про звільнення, особа вважається такою, що повідомлена про звільнення з органів внутрішніх справ, а відтак має право у випадку незгоди із підставами звільнення, реалізувати своє право на їх оскарження у судовому порядку у встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк.

Таким чином, саме з моменту отримання витягу з наказу про звільнення позивач мав право реалізувати своє право на судовий захист у встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк.

Матеріалами справи підтверджено, що представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним позовом 18.05.2015 року, тобто з пропуском встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України місячного строку.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Разом з тим, згідно із положеннями ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску.

Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.

Як зазначив у клопотанні про поновлення строку та апеляційній скарзі позивач, підставою для пропуску строку звернення до суду була відсутність відповідних документів, які підлягають оскарженню.

Як свідчать письмові докази, позивач намагався отримати відпустку для вирішення питань, пов'язаних із оскарженням наказу про звільнення, але в рапорті від 17.04.2015 було відмовлено (а.с. 114), оскільки набув чинності Закон України від 04 липня 2014 року № 15 89-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовців у особливий період" (а.с.111).

Представником позивача у підтвердження доказів поважності причин пропуску процесуального строку на звернення до суду надані також: довідка від 19.06.2015 № 1629 про те, що ОСОБА_1 08.04.2015 призваний Новосанжарським районним військовим комісаріатом Полтавської області в Збройні сили України (а.с.112); розпорядок роботи Новосанжарського РВК на 2015 навчальний рік (а.с.213).

Враховуючи наведене, колегія вважає, що позивач з об'єктивних підстав не мав реальної можливості ознайомитись із обставинами, які слугували підставами звільнення із ОВС України.

Так, згідно з п.14.8 Інструкції "Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України" (додаток №2 до наказу МВС України від 6 грудня 1991 року № 552 "Про заходи щодо зміцнення законності в діяльності ОВС України") посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана ознайомити з затвердженим висновком особу, у відношенні якої проводилась перевірка, за її бажанням, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність у позивача можливості ознайомитись із обставинами, які слугували підставами для звільнення із органів внутрішніх справ, що як наслідок перешкоджає належній реалізації останнім права на судовий захист, та факт мобілізації позивача, колегія суддів дійшла висновку, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних причин.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

Колегія суддів зауважує, що згідно ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів дійшла висновку, що, залишаючи без розгляду адміністративний позов, судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено питання про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, в зв'язку з чим, дійшов до передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

За змістом частини 4 статті 204 КАС України, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової, про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі № 816/1591/15 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа Новосанжаровський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.08.2015 р.