Ухвала суду № 47849577, 29.07.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2006/15

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

29 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,

представника позивача - Горбань О.В.

представника відповідача - Кундиловська М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управаління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтек" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управаління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

21.05.2015 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтек" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністрнативним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

23.07.2015 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управаління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Компанія "Укрінтек" з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Сеолан" за квітень - серпень 2014 року, ТОВ "Екоплюс" за лютий-березень 2014 року, ТОВ "Віател" за січень-березень 2014 року, ТОВ "Трейд Імекс" за березень 2014 року, ТОВ "Транслем" за січень 2014р. та ТОВ "Компанія Укрпромторг" за вересень 2013 року - січень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт №76/22-07/37462850 від 14.01.2015 року, відповідно до якого ТОВ "Компанія "Укрінтек" порушило вимоги п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200, п. 201.1 п.201.4, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2013- серпень 2014 р. на загальну суму 520569,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000492202/181 від 10.02.2015р., яким товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 520569 гри. та за штрафними санкціями в сумі 260285 грн.

Позивачем подані заперечення на акт перевірки а також скарги на податкове повідомлення-рішення №0000492202/181 від 10.02.2015р., прийняте на його підставі.

Під час розгляду первинної скарги ТОВ "Компанія Укрінтек" подало до ДПІ у м. Хмельницькому заяву від 16.03.15р. №03/15-103 про застосування податкового компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених контролюючим органом у ППР від 10.02.2015р.

Комісією з вирішення питань податкового компромісу прийнято рішення від 18.03.15 р. №5723/10/22-25-22-06 про погодження застосування процедури податкового компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених контролюючим органом у ППР від 10.02.2015 року на загальну суму 250083,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "Екоплюс" за лютий-березень 2014 року, ТОВ "Віател" за січень-березень 2014 року, ТОВ "Трейд Імекс" за березень 2014 року, ТОВ "Трапслем" за січень 2014р. та ТОВ "Компанія Укрпромторг" за вересень 2013 року .- січень 2014 року.

Узгоджене по податковому компромісу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12504,10грн. (5%) було сплачено товариством до бюджету платіжним дорученням №501 від 16.03.2015р.

Предметом первинної скарги від 20.02.2015р. було лише податкове зобов'язання з ПДВ за господарськими операціями в придбання товарів та послуг у контрагента - ТОВ "Сеолан" в сумі 405729 грн., з яких: 270486 грн. за основним платежі та 135243 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням ГУ ДФС у Хмельницькій області від 03.04.2015р. ППР від 10.02.2015р. в частині несплати грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 270486 грн. та штрафної санкції сумі 135243 грн. залишено без змін, а скарга позивача залишена - без задоволення.

Повторну скаргу від 16.04.2015р. за №04/15-71 рішенням ДФС України від 08.05.2015р. також залишено без задоволення.

На думку позивача податкове повідомлення-рішення №0000492202/181 від 10.02.2015 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 405729 грн. з яких 270486 грн. за основним платежем та 135243 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є необгрунтованим та підлягає скасуванню, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з матеріалами справи, між ТОВ "Компанія Украінтек" (Покупець) та ТОВ "Сеолан" (Постачальник) було укладено договір поставки №60 від 01.04.2014 року, відповідно до якого постачальник згідно із заявкою покупця (телефоном, електронною поштою, тощо), передає йому у власність, а покупець приймає та оплачує товар, в асортименті, кількості та по цінам, згідно специфікацій та інших еквівалентних документів (видаткових накладних, рахунків - фактур тощо), які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.3 вказаного договору поставка (відвантаження) Товару здійснюється за рахунок і засобами покупця.

Загальна вартість товару, що підлягає постачанню та оплаті за договором обумовлюється рахунками, які є невід'ємною частиною договору.

Крім цього, у періоді, що перевірявся між ТОВ "Сеолан" (Перевізник) та ТОВ "Компанія "Укрінтек" (Замовник) 01 квітня 2014 року укладений договір про надання транспортних послуг № 61.

Відповідно до його умов перевізник зобов'язується надати транспортні послуги, пов'язані з організацією доставки вантажів Замовника. Зазначені послуги надаються у відповідності до затверджених правил та процедур Перевізника. Детальні умови замовлення (маршрут та режим роботи) зазначаються у заявці Замовника та узгоджуються з Перевізником. На підтвердження надання Перевізником послуг за договором, складаються відповідні Акти виконаних робіт.

Вартість послуг узгоджується сторонами згідно заявки.

Розрахунок за договором здійснюється в безготівковій формі згідно рахунків - фактур протягом 180-ти календарних днів з дати складання Акту виконаних робіт.

Згідно з договором про виконання електротехнічних робіт №62 від 1.04.2014р. ТОВ "Сеолан" виконувало електротехнічні роботи, а ТОВ "Компанія Укрінтек" приймало їх та оплачував.

Умовами вказаного договору визначено, що підставою для початку проведення робіт за договором є представлення партії приладів за заявкою замовника. По завершенні проведення робіт (надання послуг) за договором складається акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг). Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах здачі - приймання виконаних робіт (послуг).

В обґрунтування правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період позивачем по правочинам з ТОВ "Селан" по отриманню товару надано копії договорів, платіжних доручень, видаткових накладних, замовлень на перевезення, товарно-транспортних накладних (ТНН), сертифікатів відповідності на товар, актів надання послуг (виконання робіт), податкових накладних, що підтверджується супровідними листами від 10.11.2014р. № 11/14-48 та №11/14-47 з відмітками про їх отримання.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту транспортування товару було надано товаро-транспортні накладні №216,217,219,220,222,226 від квітня 2014р.

Зі змісту вказаних ТТН вбачається, що товар, транспортувався автомобілем РеноМагнум, НОМЕР_2, причіп НОМЕР_1, водій ОСОБА_4

При цьому, колегія суддів не бере до уваги твердження податкового органу, щодо неможливості транспортування за одну добу товару водієм, оскільки, як вбачається із зворотнього боку ТТН товар транспортувався водієм та експедитором.

Крім цього, суд не погоджується із висновками податкового органу щодо неможливості підтвердити факт виписки довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ "Сеолан" через не надання під час проведення перевірки журналу реєстрації довіреностей за квітень - серпень 2014 року, оскільки, як свідчить запит податкового органу від 27.10.2014 року №22929/10/15-1 для перевірки він не вимагався та був наданий позивачем під час подання скарг.

Для перевірки реальності поставок товарів від ТОВ "Сеолан", які проводились протягом перевіряємого періоду підприємством надано договори, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, заявки на перевезення товару, рахунки-фактури. Додатково надані копії сертифікатів відповідності на продукцію.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що отриманий товар був повністю оплачений позивачем, про що свідчать платіжні доручення про перерахування коштів, копії яких є в матеріалах справи, та висновками перевірки не спростовується.

При цьому, необгрунтованими є посилання податкового органу про нереальність операцій через встановлені тарифи на перевезення, оскільки відповідачем не було враховано можливість перевезення ТОВ "Сеолан" попутних вантажів.

Стосовно неможливості встановити придбання товару ТОВ "Сеолан" у виробника та не надання належним чином оформлених сертифікатів якості на товар (ватин, хутро штучне, тканину підкладочну, тканину саржу, тканину ортон, тканину брезентову, інструменти), суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до Переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005р. визначений вичерпний перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації. В зазначеному переліку вказана продукція відсутня.

Крім цього, сертифікат якості, паспорт продукції тощо не відносяться до первинних документів та не фіксують факт здійснення господарської операції та не використовуються в бухгалтерському чи податковому обліках.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000492202/181 від 10.02.2015 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 405729 грн. з яких 270486 грн. за основним платежем та 135243 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про праврмірність заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управаління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 липня 2015 року.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.