Ухвала суду № 47849421, 28.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 р. Справа № 876/4980/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О. І., Затолочного В. С.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника відповідача Копко І. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року по справі № 813/4685/14 за позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України у Львівській області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Апеляційного суду Чернівецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно відмовлено в ознайомленні ОСОБА_2 з інформацією про оперативно-розшукові заходи стосовно нього, оскільки така інформація стала публічною внаслідок розголошення її головою Апеляційного суду Чернівецької області в листах на адресу Оболонського районного суду м. Києва № 05-2225/2011-Вих від 15 березня 2011 року та адвокату Цвєтінському С. А. № 04-7173/2011-вих. від 5 грудня 2011 року. Оскільки примірники постанов від 27 березня 2008 року № 45 ЦТ і 16 вересня 2008 року № 229 ЦТ щодо оперативно-розшукової діяльності стосовно ОСОБА_2, що знаходились в Апеляційному суді Чернівецької області знищені, позивач правомірно просив ознайомити з їх змістом відповідача, у якого були інші примірники вказаних постанов. У зв'язку із наведеним, відмову відповідача від надання та ознайомлення із інформацією стосовно себе яка є публічною вважає протиправною, а відтак відповідач зобов'язаний ознайомити ОСОБА_2 з відповідною інформацією, доступ до якої необмежений. Також позивач вважає, що Управлінням Служби безпеки України у Львівській області без достатніх підстав протиправно знищено примірники постанов та матеріали оперативно розшукової діяльності відносно нього, а тому просить такі дії відповідача визнати протиправними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду 24 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився із зазначеним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та задоволити позовні вимоги.

Зокрема апелянт зазначає, що прийняте судом рішення підлягає скасуванню у зв'язку з: неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

А саме, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив в судовому засіданні оригінали (примірники) Постанов суду № 45 ЦТ від 27 березня 2008 року та № 229 ЦТ від 16 вересня 2008 року, листів начальника УСБУ у Львівській області прокурору Львівської області від 28 березня 2008 року № 62/14/1-1269 та від 17 вересня 2008 року № 62/14/2-3442, оскільки має місце невідповідність інформації, вказаної колишнім головою апеляційного суду Чернівецької області Черновським О. К. в листі від 15 березня 2011 року № 05-2225/2011, що був надісланий Оболонському районному суду м. Києва, реальним обставинам місцезнаходження Львівського апеляційного адміністративного суду у 2008 році.

Крім того відповідач свідомо надав суду неналежну інформацію, яка свідчила про факт знищення якоїсь ОРС інв. № 3525, а суд не з'ясувавши усі обставини гаданого знищення затребуваних документів, поклав цей «факт» в основу свого рішення.

Суд першої інстанції встановив, що по одному примірнику Постанови № 45 ЦТ від 27 березня 2008 року та Постанови № 229 ЦТ від 16 вересня 2008 року знаходилися в ОРС-1282, а не в ОРС-3525.

Другий примірник Постанов знаходився в окремому спеціальному журналі Управління СБУ у Л/о.

Суду не надано жодних доказів про належне, законне знищення і першого і другого примірника Постанови № 45 ЦТ від 27 березня 2008 року та Постанови № 229 ЦТ від 16 вересня 2008 року, що знаходились окремо в ОРС-1282 і в окремому спец журналі.

Отже, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Суд не допитав свідка Черновського О. К., колишнього голову апеляційного суду Чернівецької області, щодо факту оприлюднення ним цілком таємної інформації в листах від 15 березня 2011 року №05-2225/2011 і від 5 грудня 2011 року № 04-7173/2011.

Вказана неповнота стала причиною незаконних висновків суду про те, що затребувана інформація не є публічною.

Суд з незрозумілих причин відмовився витребувати у відповідача докази, які підтверджують факт несанкціонованого проникнення на територію УСБУ у Л/о, що начебто мало місце 18 і 19 лютого 2014 року.

Окрім того суд першої інстанції встановив, і це не оспорюється сторонами, що законним розпорядником таємної інформації, розміщеної в Постановах № 45 ЦТ від 27 березня 2008 року та № 229 ЦТ від 16 вересня 2008 року був апеляційний суд Чернівецької області, який надав два примірники цих постанов відповідачу.

Голова апеляційного суду Чернівецької області Черновський О. К. у 2008 році виносив дані постанови відповідно до вимог Постанови КМУ № 1169 від 26 вересня 2007 року. Він же, згідно службових обов'язків, як посадова особа, що була наділена правом представляти суд у передбаченому законом порядку, оприлюднив таємну інформацію, що містилася в Постановах № 45 ЦТ та № 229 ЦТ, шляхом викладу її в листах, направлених Оболонському районному суду м. Києва та оголошених під час відкритих судових засідань з розгляду порушеної проти мене кримінальної справи.

Таємна інформація стала публічною після належного і законного її оприлюднення у листах голови апеляційного суду Чернівецької області від 15 березня 2011 року № 05-2225/2011 і від 5 грудня 2011 року №04-7173/2011.

Ця інформація використовувалась Оболонським районним судом м. Києва під час слухання кримінальної справи відносно позивача (ОСОБА_2) у відкритих судових засіданнях в присутності журналістів та інших слухачів у справі.

Ця інформація друкувалася впродовж 2009-2014 років в українських ЗМІ, використовується під час проведення різноманітних навчальних конференцій, розміщена у книзі «Суддя-комуніст» (2013 рік), покладена в основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що міститься в ЄДРСР і є загальнодоступним.

До того ж, суд не досліджував тексту Постанов № 45 ЦТ та № 229 ЦТ, а тому висновок, що оприлюднена інформація є частковою, - безпідставний і надуманий.

Одночасно, є надуманим і безпідставним висновок суду про те, що часткове оприлюднення Черновським О. К. інформації не є свідченням того, що така стала публічною.

Такий висновок суперечить обставинам справи, вимогам закону і здоровому глузду.

Водночас, не відповідає обставинам справи висновок суду про законність знищення затребуваних Постанов і листів через події, що мали місце 18 та 19 лютого 2014 року в УСБУ у Л/о.

По-перше: суд не досліджував жодних документів, які б свідчили про напад на УСБУ у Л/о 18 та 19 лютого 2014 року.

По-друге: в матеріалах справи наявні судові рішення (ухвали), які набрали законної сили (Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року (номер рішення у ЄДРСР: 37447306) та Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року (номер рішення у ЄДРСР: 39168493) у справі №813/7476/13а), в яких суди встановили відсутність будь-яких обставин, що свідчили б про наявність небезпеки для збереження затребуваних документів (Постанов та листів) в лютому 2014 року.

Апелянт вважає, що судове рішення належить до скасування, оскільки суд, як на підставу відмови в задоволенні позову, послався на нормативно правовий акт (Постанову КМУ № 939 від 18 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органам місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях»), що не був опублікований в передбаченому статтею 57 Конституції України порядку.

В оскаржуваній Постанові суд лише навів норми законів, що регулюють спірні правовідносини, але не дав аналіз, чому відмовив у задоволенні позову на підставі саме цих норм.

Крім того апелянт вважає, що суд позбавив його права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та порушив право на рівність конституційних прав і свобод (стаття 24 Конституції України; абзац 3 пункту 2.3. Рішення Конституційного Суду України у справі про рівність сторін судового процесу від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012).

В судове засіданні апелянт не з'явився, оскільки перебуває в місцях позбавлення волі, явку свого представника не забезпечив та не скористався правом участі у судових засіданнях в апеляційній інстанції, в режимі відео конференції, тому справу розглянуто у його відсутності.

В судовому засідання представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та надав пояснення аналогічні за своїм змістом викладеним в письмових запереченнях.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом 2013 року неодноразово звертався до УСБУ у Львівській області щодо надання йому копій постанов Апеляційного суду Чернівецької області від 27 березня 2008 року № 45 ЦТ і 16 вересня 2008 року № 229 ЦТ та повідомлень скерованих Управлінням СБУ у Львівській області до прокуратури Львівської області від 28 березня 2008 року № 62/14/1-1269 та від 17 вересня 2008 року №62/14/2-3442 щодо оперативно-розшукової діяльності стосовно нього.

На звернення позивача відповідачем надано відповіді № 62/14/2-3-438/13 від 23 липня 2013 року, № 62/14/2-3-465/13 від 26 липня 2013 року, № 62/14/2-3-488/13 від 2 серпня 2014 року, №62/14/3-587/13 від 6 вересня 2013 року, відповідно до яких надання копій постанов Апеляційного суду Чернівецької області не вбачається можливим, оскільки вони місять гриф секретності "Цілком таємно". Окрім того, другий примірник повідомлення прокурору Львівської області щодо одержання санкції суду на проведення оперативно-технічних заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини, містять службову інформацію з обмеженим доступом, та відповідно до постанови КМ України від 27 листопада 1998 року № 1893 повідомляти її зміст не видається можливим. Окрім того, у зв'язку з подіями що мали місце 18 та 19 лютого 2014 року, а саме несанкціоноване проникнення на територію регіонального органу безпеки сторонніх осіб, у зв'язку з настанням реальної загрози їх доступу до документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, неможливість подальшого зберігання матеріальних носіїв секретної інформації, зокрема й документальні матеріали ОРС №1282, в якій містилися зазначені позивачем постанови Апеляційного суду Чернівецької області, такі були знищені, відповідно до Постанови КМУ № 939 від 18 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органам місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях".

На запит позивача від 28 квітня 2014 року ( вх.№ З-15-п від 14 травня 2014 року) управління СБУ у Львівській області повідомило про знищення постанов Апеляційного суду Чернівецької області та надала витяг з акту знищення № 14/2-470 від 18 лютого 2014 року (відповідь на запит від 20 травня 2014 року № 62/14/З-05-п/11).

На переконання колегії суддів суд першої інстанції вірно визначив предмет позову та загалом і характер спірних правовідносин.

Судом першої інстанції взято до уваги приписи Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".

Так відповідно до статті 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Інформацією з обмеженим доступом, відповідно до статті 6 Закону, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації" таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Згідно з статтею 21 даного Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Відповідно до норм статті 8 Закону України від 21 січня 1994 року, № 3855-XII "Про державну таємницю", до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація, зокрема у сфері державної безпеки та охорони правопорядку, а саме про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності.

Згідно з розділом 4, статті 4.4.4. Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого Наказом СБУ №440 від 10 серпня 2005 року, зареєстрований в МЮУ 17 серпня 2005 року за №902/11182, відомостям щодо комплексу або окремого оперативно-розшукового заходу, що здійснюється для пошуку та фіксації фактичних даних про вчинення особливо тяжких або тяжких злочинів присвоєний ступінь секретності ЦТ, а строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці- 10 років.

З огляду на викладене цілком обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що інформація, з якою мав намір ознайомитись позивач не є публічною, а таємною, якій присвоєно гриф "Цілком таємно". Часткове оприлюднення головою Апеляційного суду Чернівецької області певних форм і методів здійснюваних оперативно-розшукових заходів відносно позивача, дозвіл на які надавав цей суд, не є свідченням того, що така інформація стала публічною.

Як встановлено судом, гриф таємності із вказаних постанов у встановленому порядку, передбаченому Законом України "Про державну таємницю" не знімався.

Окрім того, відповідачем не розголошувалась вказана таємна інформація, що містилась в постановах, а відтак і відсутній обов'язок надавати її позивачу (стаття 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Щодо надання для ознайомлення листів відповідача до прокуратури Львівської області від 28 березня 2008 року №62\14\1-1269 та від 17 вересня 2008 року №62\14\2-3442 про надання дозволу судом на проведення оперативно-розшукових заходів відносно позивача - колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, відносно того, що запитуванні позивачем листи містять інформацію, яка створена в процесі оперативної діяльності, а самим документам присвоєний гриф обмеження доступу "Для службового користування".

Згідно з положеннями статті 37 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року за №1893 - ознайомлення та робота з документами з грифом "ДСК" може здійснюватися з дозволу керівників організацій, у володінні та розпорядженні яких перебувають ці документи.

Режим секретності, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну таємницю", встановлений згідно з вимогами цього Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці. Постановою КМУ № 939 від 18 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органам місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", визначено єдиний порядок забезпечення режиму секретності.

Представник відповідача, в судовому засіданні, стверджувала, що з огляду на події, які мали місце в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року, а саме несанкціоноване проникнення на територію регіонального органу безпеки сторонніх осіб, у зв'язку з настанням реальної загрози їх доступу до документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, неможливість подальшого зберігання матеріальних носіїв секретної інформації, зокрема й документальні матеріали ОРС №1282, в якій містилися зазначені позивачем постанови Апеляційного суду Чернівецької області, були знищені, відповідно до Постанови КМУ № 939 від 18 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органам місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях".

Відповідно до вимог пункту 747 вказаної постанови матеріальні носії секретної інформації не підлягають вивезенню і знищуються на місці комісією із складанням акту у разі їх зараження радіоактивними, отруйними та іншими речовинами та за відсутності можливості здійснити їх дезактивацію, дезінфекцію тощо, неможливості вивезення до місць евакуації та збереження у подальшому, можливості захоплення в результаті безпосереднього нападу.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема у випадку коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Таким чином, відповідач правомірно відмовив у наданні позивачу таємної та службової інформації.

Поряд з цим колегія суддів звертає свою увагу на те, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року №876/2949/14 про перегляд ухвали з питань забезпечення позову суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент розгляду судом першої інстанції клопотання про забезпечення позову матеріали ОРС 1282 знищені.

Одночасно суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для надання ОСОБА_2 повідомлення від 17 вересня 2008 року №62\14\2-3442 скерованого регіональним органом безпеки до прокуратури Львівської області, так як на вказаному документі міститься інформація, що створена в процесі оперативної діяльності, а самим документам присвоєний гриф обмеження доступу «Для службового користування», відповідно до статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Згідно з положеннями статті 37 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року за №1893 - ознайомлення та робота з документами з грифом «ДСК» може здійснюватися з дозволу керівників організацій, у володіння та розпорядженні яких перебувають ці документи. Положення вищевказаної Постанови №1893 передбачає право для організацій - авторів документів з грифом «Для Службового користування» до ознайомлення з ними, а не обов'язок.

Колегія суддів не вбачала необхідності в допиті свідка Черновського О. К. з огляду на характер спору та обсягу доказів, які містяться в матеріалах справи.

Щодо незабезпечення судом участі позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, колегія суддів погоджується із позивачем, що таке може свідчити про процесуальне порушення, однак суд апеляційної інстанції не вважає, що таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає обставинам справи і наявним у ній доказам.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року по справі № 813/4685/14 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Кузьмич С. М.

Судді: Довга О. І.

Затолочний В. С.

Повний текст ухвали складено 29 липня 2015 року