Ухвала суду № 47849285, 29.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5558/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,При секретаріВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя пред'явило позов до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення заборгованості по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 у розмірі 84 786,56 грн., що виникла у зв'язку з несплатою відповідачем відповідних внесків за січень-лютий 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Підстави виникнення заборгованості, наявність боргу у визначеному позивачем розмірі, а також дотримання територіальним управлінням Пенсійного фонду України встановленої законодавством процедури, що передує стягнення заборгованості по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в судовому порядку підтверджуються: розрахунками боргу №5320/02 від 17.03.2015 року, №5321/02 від 17.03.2015 року; копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2015 року, з лютого 2015 року; витягом з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2.

На адресу позивача були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вказаний період, однак в добровільному порядку підприємство суму заборгованості не сплатило.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Тобто, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому частиною 4 статтею 13 цього Закону передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року № 1931-XIIЗакон України «Про пенсійне забезпечення» введено в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

До набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року.

Пунктом 16 наведеного вище Положення, зокрема, було визначено, за наявності якого стажу роботи та віку особи мають право на пенсію на пільгових умовах. При цьому вимоги щодо атестації робочих місць за умовами праці згідно раніше діючого законодавства були відсутні.

Таким чином, особі, яка до 01 січня 1992 року (тобто до набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення») набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 і після цієї дати не працювала на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно із статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням результатів атестації робочих місць.

Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підпадають під дію статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

Відповідач прийшов до висновку що факт набуття права пенсіонером пільгового стажу до 1 січня 1992 року, означає призначення їм пенсії за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази призначення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 пенсії за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а сам факт наявності обставин, для перегляду підстав призначення пенсії зазначеним особам не означає, що така пенсія була призначена.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року у справі № К/800/33357/13.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Борисюк Л.П.