Ухвала суду № 47849240, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/659/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П, Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.02.2015 №0002391702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог .

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 зареєстрований Тетіївською районною державною адміністрацією 05.02.1999 як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №258255 (а.с. 88). Позивач взятий на податковий облік 18.03.1999, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Тетіївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області за №401 (а.с. 89).

У січні 2015 року посадовою особою відповідача згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу №4 від 15.01.2015, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

Результати перевірки оформлені актом від 16.01.2015 №2/173/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с. 189-194).

У ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 155000,00 грн., у тому числі за вересень 2014 року на суму 155000,00 грн.

На основі висновків акту перевірки Тетіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 №0002391702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 193750,00 грн., у тому числі 155000,00 грн., за основним платежем, та 38750,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 7).

Позивач заперечує правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, у звязку з чим просить визнати його протправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Водночас, пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 01 вересня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» (Продавець) було укладено договір №17/1 на поставку обладнання, за умовами якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар (обладнання), склад і вартість якого визначена пунктом 1.1. Договору. (а.с. 91-92).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» у вересні 2014 року передало у власність ФОП ОСОБА_3 обумовлений сторонами товар, зазначений в п. 1.1. Договору, у зв'язку з чим ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» за фактом настання першої з подій (отримання товару) були видані належним чином оформлені податкові накладні, а саме:

№901001 від 01.09.2014 на суму 56000,00 грн., у тому числі ПДВ 9333,33 грн. (а.с. 32);

№903001 від 03.09.2014 на суму 56000,00 грн., у тому числі ПДВ 9333,33 грн.(а.с. 34);

№908002 від 08.09.2014 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн. (а.с. 36);

№909001 від 09.09.2014 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн.(а.с. 38);

№911003 від 11.09.2014 на суму 56000,00 грн., у тому числі ПДВ 9333,33 грн. (а.с. 40);

№912003 від 12.09.2014 на суму 55400,00 грн., у тому числі ПДВ 9233,33 грн. (а.с. 42);

№916002 від 16.09.2014 на суму 57000,00 грн., у тому числі ПДВ 9500,00 грн. (а.с. 44);

№917003 від 17.09.2014 на суму 53600,00 грн., у тому числі ПДВ 8933,33 грн. (а.с. 46);

№917004 від 17.09.2014 на суму 52000,00 грн., у тому числі ПДВ 8666,67 грн. (а.с. 48);

№918002 від 18.09.2014 на суму 58000,00 грн., у тому числі ПДВ 9666,67 грн. (а.с. 50);

№918003 від 18.09.2014 на суму 58900,00 грн., у тому числі ПДВ 9816,67 грн. (а.с. 52);

№919001 від 19.09.2014 на суму 59800,00 грн., у тому числі ПДВ 9966,67 грн. (а.с.54);

№924004 від 24.09.2014 на суму 53000,00 грн., у тому числі ПДВ 8833,33 грн. (а.с. 56);

№925003 від 25.09.2014 на суму 54000,00 грн., у тому числі ПДВ 9000,00 грн. (а.с. 58);

№925001 від 25.09.2014 на суму 40200,00 грн., у тому числі ПДВ 6700,00 грн. (а.с. 60);

№926003 від 26.09.2014 на суму 52000,00 грн., у тому числі ПДВ 8666,67 грн. (а.с. 65);

№930002 від 30.09.2014 на суму 50100,00 грн., у тому числі ПДВ 8350,00 грн. (а.с. 63).

Суму податку на додану вартість у розмірі 155000,00 грн. позивачем була включена до складу податкового кредиту за вересень 2014 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (а.с. 96).

За даними банківської виписки від 03.10.2014р. позивачем в рахунок оплати за обладнання за умовами виконання спірного правочину було перераховано на користь ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» грошові кошти на суму 610000,00 грн.

Доставка придбаного позивачем товару (обладнання) була здійнена за допомогою власного автотрасорту, що узгоджується з умовами пункту 3.1 Договору.

У ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що вищевказаний товар було доставлено за адресою: АДРЕСА_1, де знаходяться складські та виробничі приміщення позивача, у тому числі гараж (ангар) загальною площею 1381 кв.м., які знаходяться у власності позивача на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.12.2005 (а.с. 210).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктом 6.2 вказаного Порядку передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Так, результати спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» належним чином відображені у податковій звітності, відповідають зареєстрованому економічному змісту діяльності як позивача, так і його контрагента. Реальність отримання за спірним правочином товару підтверджена відповідними дослідженими вході розгляду справи первинними документами.

Про фактичну поставку товару (обладнання), що визначене специфікацією до договору від 31.07.2014 №16, свідчать також наявні у справі копії видаткової накладної від 13.10.2014 №8, товарно-транспортної накладної від 13.10.2014 №9 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 13.10.2014 №1390 (а.с. 111-113).

Водночас, реальне понесення позивачем витрат на доставку товару (обладнання) від ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» підтверджено належним чином оформленими банківськими документами, зокрема, банківською випискою від 03.10.2014р. (а.с. 31).

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх доводах посилається, зокрема, на безпідставність формування позивачем показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» при виконанні спірного договору поставки товару (обладнання), оскільки останнім було сформовано показники податкового кредиту за вересень 2014 року на підставі податкових накладних, сума ПДВ яких не перевищує 10000,00 грн., та які не зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Вищевказані обставини, на думку податкового органу, свідчать про укладення позивачем правочинів з ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» без мети настання реальних правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема, податкові та видаткові накладні, оформленні в межах виконання правочинів, укладених позивачем з контрагентом ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС», в повній мірі відповідають вимогам податкового та бухгалтерського законодавства.

Крім того, обставини фактичної поставки товару (обладнання) підтверджуються крім податкових та видаткових накладних, також іншими первинними документами, що свідчать про придбання позивачем товару в межах власної господарської діяльності.

Так, отриманий позивачем товар був використааний ним з метою виконання зобов'язань за договором від 31.07.2014 №16, укладеним з ТОВ «ПКП «Котлогаз», за умовами якого позивач зобов'язувався виготовити та передати у власність ТОВ «ПКП «Котлогаз» товар, вказаний у специфікації до договору (а.с. 103-110). Додатком 1 до договору від 31.07.2014 №16 сторонами було затверджено специфікацію, відповідно до якої позивач на умовах договору зобов'язувався передати у власність ТОВ «ПКП «Котлогаз», а також здійснити обмуровочні роботи, монтаж та пусконалагоджувальні роботи котла для спалювання відходів деревини, палетів, лушпиння соняшника та сушильного комплексу. Загальна вартість робіт з урахуванням вартості обладнання за договором від 31.07.2014 №16 з ТОВ «ПКП «Котлогаз» склала 3542259,56 грн.

Крім того, згідно пояснень представника позивача, навантаження, перевезення та розвантаження обладнання здійснювалось найманими працівниками ФОП ОСОБА_3, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи були долучені копії трудових договорів між працівником та фізичною особою, що зареєстровані у Тетіївському районному центрі зайнятості (а.с. 211-217).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Так на момент укладення та виконання спірного правочину юридична особа контрагента позивача - ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» не була припинена у встановленому законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин була наділена адміністративною процесуальною дієздатністю та була зареєстрована платником ПДВ.

Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали цієї справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача - ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС».

При цьому, на думку колегії суддів, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про нереальність здійснення правочинів, оскільки платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість та здійснив витрати на отримання товарів не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які б свідчили про можливу недобросовісність ФОП ОСОБА_3 під час здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС», а також про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ і валових витрат за результатами правовідносин з цим контрагентом.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» в повній мірі були виконані зобов'язання за умовами спірного правочину, що підтверджується наявними в справі належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналізуючи обставини цієї справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності всіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «ІНТЕР-БУД-СЕРВІС» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, а тому заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обгрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.