Постанова № 47849116, 28.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 759/13747/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Журибеда О.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: звернутися до Верховного Суду України з клопотанням для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; визнати незаконними дії відповідача щодо застосування ним під час нарахування/перерахунку пенсій позивача положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів, якими у порушення та розріз встановлених Конституцією і Законами України вимог і норм, визначено розміри пенсій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до того, ще й значно менші, ніж передбачені статтею 50 Закону № 796 для відповідної категорії громадян; визнати бездіяльність відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати ним позивачу недоотриманих сум державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 49, 50 Закону № 796, протиправною; зобов'язати відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату державної пенсії позивача відповідно, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96, № 231, та пов'язаними із ним Законами, а саме у розмірі не нижчому 50 (п'ятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком, за період, починаючи з 01.01.2005 і до моменту винесення рішення у цій справі, де розмір пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, одночасно враховуючи вимоги статті 67 Закону № 796, за якими розміри пенсій збільшуються у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без урахування приписів Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими визначено розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відмінні від законодавчо встановлених, ще й у бік зменшення; зобов'язати відповідача перераховувати у подальшому позивачу, визначені статтею 50 Закону № 796 розміри додаткової пенсій, у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної групи осіб, починаючи з дня встановлення нового розміру, а також вчасно виплачувати належну йому додаткову пенсію; стягнути з відповідача у порядку негайного виконання, передбаченого статтею 256 КАС України, на користь позивача боргову суму за пенсійними виплатами, що виникла за весь період невиконання вимог Законів України щодо нарахування та перерахунку пенсій позивача, передбачених статтею 50 Закону № 796.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.09.2014 позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24.09.2014 в частині залишення адміністративного позову без розгляду щодо позовних вимог за період з 09.02.2014 до моменту прийняття рішення у даній справі скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24.09.2014 залишено без змін.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2015 позов задоволено частково: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити нарахування та виплату додаткової пенсії ОСОБА_3, відповідно, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом України № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме у розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, за період починаючи з 09.02.2014 по 04.06.2015; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2015 відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, віднесеною до категорії 1, інвалідом ІІІ групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив: надати довідку про розміри щомісячних виплат заявнику державної та додаткової пенсії починаючи з 01.01.2005 по час звернення окремо за видами пенсії та за кожен місяць; призначити, нараховувати й в подальшому виплачувати заявнику згідно ч. 4 ст. 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ основну державну щомісячну пенсію в розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком, та згідно ст. 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 (п'ятдесят) процентів мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму; провести перерахунок та виплатити заборгованості за попередній період вищевказаних пенсій заявнику починаючи з 01.01.2005 по час призначення розміру пенсій, згідно ч. 4 ст. 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ основної державної щомісячної пенсії в розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком, та згідно ст. 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 (п'ятдесят) процентів мінімальної пенсії за віком; згідно Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ провести розрахунок та виплатити компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням встановлених строків виплати починаючи з 01.01.2005 по час повного розрахунку по заборгованості перед заявником за попередній період.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 10200/12/С-683 від 25.04.2014 відмовлено в перерахунку та виплаті пенсії, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011, згідно якої йому виплачувалась пенсія, не передбачено встановлення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовило позивачу у перерахунку та виплаті щомісячної додаткової пенсії, яка повинна становити згідно вимог ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовляючи у перерахунку та виплаті пенсії діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та не погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Абзацем 4 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, в редакції від 03.08.2014 № 1622-18, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Також, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, зокрема, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що з 03.08.2014 розмір пенсії, передбачений ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обмежується вимогами Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 в редакції Закону від 03.08.2014 № 1622-18 та Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік".

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 22.10.2014 у справі № К/800/37956/14.

Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, а також відсутність будь-яких обмежень прямого застосування норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в період по 02.08.2014, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачу з 09.02.2014 по 02.08.2014 застосуванню підлягають норми ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210, а тому колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за період з 09.02.2014 по 02.08.2014 та вважає, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача перераховувати у подальшому визначені ст. 50 Закону № 796 розміри пенсій, у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної групи осіб, починаючи з дня встановлення нового розміру, а також вчасно виплачувати належну йому додаткову пенсію, колегія суддів вважає необґрунтованими та незаконними, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, в тому числі щодо можливого порушення прав та законних інтересів позивача при здійсненні відповідачем нарахування та виплат йому пенсії в майбутньому.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив її частково скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2015 скасувати в частині задоволення вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03.08.2014 по 04.06.2015 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.