Постанова № 47849083, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1584/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000851707,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.09.2013 року № 0000851707, за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» (код платежу 11010500) на 152 061,95 грн. та на 38 185,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.09.2013 року № 0000851707 в частині визначення основного зобов'язання у розмірі 152 061,95 грн. та штрафних санкцій в сумі 38 015,49 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між фізичною особою ОСОБА_2 (обдарований) та фізичною особою ОСОБА_3 (дарувальник) 01 червня 2012 року було укладено нотаріально посвідчений договір дарування нерухомого майна.

За умовами вказаного договору позивач, як фізична особа, прийняв в дар нежилі приміщення з № 1 по № 14 (групи приміщень № 200) (в літ. Б) загальною площею 284,10 кв.м., що знаходяться аз адресою: АДРЕСА_1. Дар оцінений сторонами в 1 440 836,00 грн. До укладання договору майно належало дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 13.09.2011 року, зареєстрованого в Київському БТІ 20.09.2011 р. (витяг про державну реєстрацію прав від 20.09.2011р., реєстраційний номер майна - 34674241).

У вказаному договорі зазначено, що обдарованому (позивачу) роз'яснено положення 172 ПК України.

Разом з тим, 14.08.2012 р. між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір дарування, за умовами якого позивач прийняв в дар нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 199) (в літ. Б) загальною площею 163,10 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Дар оцінено в суму 826 205,00 грн. Майно належало дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 13.09.2011 р., зареєстрованого в Київському БТІ 22.09.2011 р., реєстраційний номер майна - 34674087.

21 серпня 2012 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір дарування нерухомого майна, за умовами якого позивач прийняв дарунок - нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 198) (в літ. Б) загальною площею 152,60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Дар оцінено в сумі 774 198 грн. Майно належало дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 від 13.09.2011 р., зареєстрованого в Київському БТІ 20.09.2011 р., реєстраційний номер майна - 34673263.

У всіх вищезазначених договорах було вказано, що право власності на приміщення у обдарованого виникає з моменту прийняття дарунку, що відбулось із часу укладанням договорів.

До матеріалів справи були надані копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно яких станом на 19.07.2013р. проведено реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно.

02 серпня 2013 року службовими особами ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

За результатами перевірки складено акт від 02.08.2013 р. № 794/26-58-17-01-17-НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки), на підставі якого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000851707, за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» (код платежу 11010500) на 152 061,95 грн. та на 38 185,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач заперечує правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, у звязку з чим просить суд визнати його протиправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4).

Розділом IV Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є отриманий резидентом загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п. 164.2.9. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого платника податку включаються доходу інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій,зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку серед іншого включається також дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини (пункт 174.6 статті 174 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 174.3 ст. 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

У пункті 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України).

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у 2012 році позивач отримав дохід за ознакою 114 (дохід отриманий унаслідок прийняття у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення у сумі 3 041 239,00 грн.) без утримання податку на доходи фізичних осіб (код платежу - 11010500). Дана обставина підтверджується відомостями, отриманими з бази даних ДРФО (ф. 1ДФ) за 2012 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Проте, як свідчать матеріали даної справи, позивачем на адресу податкового органу не подавалася декларація про отримані ним доходи за 2012 рік, що є порушенням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 КАС України.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно із п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, зважаючи на те, що за даними особової картки платника податків у позивача станом на 11.03.2015р. обліковується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 152 061,95 грн., то відповідачем, на думку колегії суддів, правомірно була застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 38 185,49 грн. (25% від визначеного податкового зобов'язання).

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги твердження апелянта про наявність постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, якою задоволено адміністративний позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у справі № 826/1624/14 та стягнуто з ОСОБА_2 суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 38 185 (тридцять вісім тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 49 коп., на б/р33119341700010, одержувач: УДКСУ у Солом'янському районі міста Києва, код одержувача 38050812, банк одержувача ГУДКСУ у місті Києві, МФО 820019, код платежу 11010500.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

В силу положень ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки вищевказаними судовим рішення підтверджено факт наявності у позивача податкового боргу, що виник на підставі донарахованого основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки від 02.08.2013 року № 794/26-58-17-01-17-НОМЕР_2 ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які не підтверджуються належними та об'єктивними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000851707, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000851707 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.