Постанова № 47848153, 25.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 січня 2012 року Справа № 5019/1938/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І.

судді Дужич С.П.

при секретарі Довгалюк О.П.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 25.10.11 р. у справі № 5019/1938/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнехолод"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 177 412 грн. 77 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність в справі)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність в справі)

ВСТАНОВИВ:

Товариство додатковою відповідальністю "Рівнехолод" (надалі Позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-3) до фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача 168 946 грн. 91 коп. заборгованості по Договору, 8 465 грн. 86 грн. пені.

3 жовтня 2011 року представник Позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 23), у якій просить стягнути з Відповідача лише 168 946 грн. 91 коп. основного боргу по Договору. Господарський суд першої інстанції задовільнив дану заяву.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 жовтня 2011 року (а.с. 49-50), з підстав, вказаних в цьому рішенні, позов задоволено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с. 60-61), в якій з підстав вказаних у даній апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 25 жовтня 2011 року у даній справі скасувати.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 69-70), в якому з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники Позивача підтримав доводи, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 5 січня 2011 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки № 25 (а.с. 6-8; надалі Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позивач зобов'язаний поставити продукти харчування (надалі Товар) в дошкільні заклади м. Рівне згідно специфікації (а.с. 89, 90), яка є невід'ємною частиною даного Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплюється печатками Сторін.

Згідно пункту 10.2 строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 10.1 цього Договору, та закінчується 31 грудня 2011 року.

Колегія суду зауважує, що пунктом 10.4 Договору Позивач та Відповідач обумовили, те що, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, які оформляються додатковою угодою до цього Договору.

Рівненський апеляційний господарський суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи (а саме: специфікацію на січень 2011 року (а.с. 89), яка діяла до 5 лютого 2011 року; та специфікацію на лютий 2011 року, яка діяла до 1 березня 2011 року (а.с. 90), констатує той факт, що Позивач зобов'язався поставити Відповідачу товар по Договору, а саме: сир м'який 5 % жирності, сир м'який 9 % жирності, сир твердий "Російський", сир твердий "Чеддер". При цьому специфікація за січень 2011 року (а.с. 89) діяли до 5 лютого 2011 року, а специфікація на лютий 2011 року (а.с. 90) діяла до 1 березня 2011 року.

Вищеописані специфікації є невід'ємною частиною Договору, її зміна (заміна) можлива лише шляхом оформлення іншої специфікації підписаної та пропечатаної сторонами належним чином.

Позивачем не доведено суду належними і допустимими доказами існування специфікацій.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних (а.с. 31-35, 37-41) та довіреностей на отримання товару, Позивач у період з 4 травня 2011 року по 29 червня 2011 року в період після закінчення строку дії специфікації, вказаних вище) поставив Відповідачу товар на загальну суму 168 946 грн. 91 коп., однак Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

При цьому суд бере до уваги те, що в накладних за якими поставлявся товар (сири) існує інша номенклатура сирів ані та, що визначена у специфікації, а саме додатково наявні наступні сири: сир напівжирний 10 %, сир Голландський, сир Гауда 50 %, сир "Едам" брусковий.

Враховуючи вищеописане та з огляду на зміст Договору, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що Позивач поставив Відповідачу товар, який не передбачен умовами спірного Договору (специфікацією), відповідно поставлявся за позадоговірними відносинами сторін.

Про позадоговірний характер відносин сторін вказує і те, що при досліджені видаткових накладних (а.с. 31-35, 37-41), апеляційним судом встановлено, що в даних накладних не вказано як на підставу, по якій здійснено поставку товару. Також посилання на Договір відсутнє і в поданих суду рахунках (а.с. 87-88), а також відсутнє таке посилання в призначенні платежу, здійсненому Відповідачем (а.с. 91).

За таких обставин, колегія суду констатує те, що відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, Позивач не довів суду, що вищевказані поставки здійснені саме по Договору.

В той же час, на переконання судової колегії, дії Позивача по передачі товару Відповідачу та дії Відповідача по прийняттю цього товару від Позивача, свідчать про те, що у Відповідача виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар за позадоговірними відносинами сторін.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу дії частини 1 статті 181 Господарського кодексу України: допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу дії частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суду звертає увагу на те, що 25 липня 2011 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар в сумі 168 946 грн. 91 коп. до 25 серпня 2011 року (а.с. 5), у відповідності до пунктів 1.1, 1.4 Договору.

Колегія суду констатує безпідставність вимоги Позивача, щодо погашення заборгованості, за поставлений товар в період з 4 травня 2011 року по 29 червня 2011 року в сумі 168 946 грн. 91 коп., на підставі Договору.

Крім того, колегія суду зауважує, що Позивач звернувся в господарський суд першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар, посилаючись на Договір, який був укладений між Позивачем та Відповідачем (визначивши, як підставу своїх вимог), не зважаючи на те, що заборгованість за отриманий товар, виникла не з зобов'язань сторін передбачених Договором, а з позадоговірних відносин Позивача та Відповідача.

Враховуючи усе вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд скасовує рішення господарського суду першої інстанції про стягнення заборгованості по Договору в сумі 168 946 грн. 91 коп..

Враховуючи те, що Відповідач просячи апеляційний господарський суд скасувати спірне рішення не вказав, яке саме нове рішення повинен прийняти апеляційний суд після скасування рішення місцевого господарського суду, колегія суду приходить до висновку, що в такому випадку апеляційна скаргу підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 25 жовтня 2011 року у справі № 5019/1938/11 - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

1228/12