Постанова № 47847978, 29.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р. Справа № 922/2583/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

прокуратури: не з'явився

позивача: Фівкіна П.М. за довіреністю № 220/342/д від 18.05.2015 р.

відповідача: Єрьоменка С.В. за довіреністю №28/07/15 від 28.07.2015 р.

Треньова І.О. за довіреністю № 29/07/15 від 29.07.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника начальника Східного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України (вх. № 3624Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/2583/15

за позовом: заступника Генерального прокурора України м. Київ в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ-168

до ДП "Харківський бронетанковий завод", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Заступник генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.06.2015 р. за вх. № 22562) зобов'язати відповідача виконати у повному обсязі роботи за договором № 294/14/100 від 20.11.2014 року, стягнути з державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 41478052,61 грн. та стягнути з відповідача пеню, штраф та штрафні санкції за неповернення попередньої оплати (її частини) та несвоєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, у розмірі 9 782 832,35 грн.

Відповідач надав клопотання, в якому просив зменшити розмір штрафних санкцій на 95% від розрахунків, наданих відповідачем за договором № 294/14/100 від 20.11.2014 р. та залишити до сплати 5% штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/2583/15 (суддя Прохорова С.А.) позовні вимоги прокурора задоволено частково. Стягнуто з ДП "Харківський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції в розмірі 489 141,62 грн. Стягнуто з ДП "Харківський бронетанковий завод" на користь державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору. Припинено провадження по справі в частині стягнення невикористаних коштів попередньої оплати на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору. В частині стягнення штрафних санкції в сумі 9 293 690,73 грн. - в позові відмовлено.

Міністерство оборони України з зазначеним рішенням не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення в частині відмови в позові про стягнення штрафних санкцій в сумі 9293690,73 грн. Змінити оскаржуване рішення в частині стягнення з ДП "Харківський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій в розмірі 489141,62 грн. Стягнути з ДП "Харківський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України пеню за прострочку виконання зобов'язань в розмірі 4248004,31 грн., штраф у розмірі 7% за прострочення виконання робіт на термін понад тридцять днів в розмірі 2817867,62 грн., штрафні санкції за неповернення попередньої оплати та несвоєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг в розмірі 2716960.42 грн., разом 9782832,35 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р. дану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.07.2015 р.

В судовому засіданні 20.07.2015 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 29.07.2015 р.

Відповідачем 29.07.2015 р. за вх. № 11232 надано пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

Позивачем 29.07.2015 р. за вх. № 11327 надано пояснення в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання, призначене на 29.07.2015 р. прокурор не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення прокурора про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності прокурора, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та поясненнях до неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів того, що порушення строків виконання договору призвело до виникнення у позивача збитків в сумі заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2014 р. між Міністерством оборони України та ДП "Харківський бронетанковий завод" був укладений договір № 294/14/100 щодо надання послуг з ремонту та технічного обслуговування машин та устаткування спеціальної призначення, а саме ремонту 31 одиниць танків БМ Булат.

Згідно п. 1.1. договору, відповідач зобов'язався у 2014 році надати позивачу послуги з ремонту та технічного обслуговування танків в кількості, в терміни та за цінами, які зазначені в календарному плані надання послуг, а позивач - прийняти та оплатити їх вартість. Календарним планом установлено кінцевий строк виконання робіт до 28.12.2014 р.

Згідно абз. 3 п.п. 2 п. 1 постанови КМУ від 23.04.2014 р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" встановлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти можуть передбачити відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату на строком не більше 2-х місяців лише у разі закупівлі товарів, робіт та послуг для потреб Збройних сил та інших військових формувань, пов'язаних з відновленням озброєння та військової техніки у 2014 р., якщо розмір такої оплати не перевищує 50% їх вартості. Абз. 1 п. 4.4. договору передбачено, що за письмовим погодженням між сторонами згідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України як головного розпорядника Міноборони має право здійснювати попередню оплату в розмірі до 50% від суми договору терміном до 20.12.2014 р. згідно абз. 3 п.п.2 п. 1 постанови КМУ від 23.04.2014 р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

На виконання передбачених п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору своїх зобов'язань, згідно яких замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, Міноборони було перераховано 26.11.2014 р. 50% попередньої оплати в сумі 20127600,00 грн.

Абз. 3 п. 2 постанови № 117, під час закупівлі товарів, робіт та послуг оборонного призначення з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах особливого періоду, надзвичайного стану та у період проведення антитерористичної операції, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати попередню оплату зазначених товарів, робіт і послуг згідно з договорами про закупівлю на умовах, які визначаються розпорядниками бюджетних коштів виходячи з необхідності задоволення нагальних потреб, наявності фінансування витрат та обґрунтування проведення такої оплати постачальниками товарів, виконавцями робіт, надавачами послуг. Міністерством оборони України було прийнято рішення № 19699/з від 20.12.2014 р. про здійснення попередньої оплати на закупівлю послуг для потреб Збройних сил України, пов'язаних з відновленням озброєнням та військової техніки для забезпечення військових частин (підрозділів) Збройних сил України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції на сході держави в розмірі 100% вартості послуг, в т.ч. і відповідачу в розмірі 20127651,71 грн.

На підставі п. 11.1 - 11.4. договору та рішення Міністерства оборони України № 19699/з від 20.12.2014 р., між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, яким п. 4.4. договору викладено в наступній редакції:

"4.1. За письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України, замовник має право здійснювати попередню оплату в розмірі до 100% від суми договору на строк до 28.12.2014 р. згідно абз. 2 п. 2 постанови КМУ від 23.04.2014 р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Виконавець у строк до 28.12.2014 р. після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику, документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника". З боку Міноборони підприємству було перераховано в якості попередньої оплати кошти в сумі 20127651,00 грн.

Договірні зобов'язання підприємством по наданню послуг з ремонту 31 одиниці виробів на суму 11216863,57 грн. були виконані в наступні строки:

- 13.03.2015 р. згідно протоколу погодженої договірної ціни від 13.03.2015 р. № 1 та акту від 13.03.2015 р. № 1 приймання наданих послуг з заводського ремонту та технічним станом виробів, відповідно до яких замовнику були передані послуги з ремонту 11 одиниць виробів на суму 3565389,00 грн.;

- 31.03.2015 р. згідно протоколу погодженої договірної ціни від 31.03.2015 р. № 2 та акту від 31.03.2015 р. № 2 приймання наданих послуг з заводського ремонту та технічним станом виробів, відповідно до яких замовнику були передані послуги з ремонту 10 одиниць виробів на суму 3923343,30 грн.;

- 15.04.2015 р. згідно протоколу погодженої договірної ціни від 15.04.2015 р. № 100/3 та акту № 100/3 приймання наданих послуг з заводського ремонту та технічним станом виробів, відповідно до яких замовнику були передані послуги з ремонту 10 одиниць виробів на суму 3728131,27 грн.

27.04.2015 р. державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" було повернуто на рахунки Міністерства оборони України невикористану попередню оплату за договором № 294/14/100 в сумі 29038387,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 675 від 27.04.2015 р.

Вказані вище обставини не заперечувались ані прокурором ані сторонами у справі.

Таким чином, оскільки відповідач повернув невикористану попередню оплату, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про припинення провадження по справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Також, позивач просив стягнути з відповідача суму пеню в розмірі 4 248 004,31 грн., штраф в сумі 2 817 867,62 грн. та штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати в розмірі 2 716 960,42 грн., що разом складають 9 782 832,35 грн.

Ст. 231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, а також що розмір цих санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання або у кратному розмірі до вартості товарів.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно наданого позивачем уточненого розрахунку сума пені, штрафу та штрафних санкцій за неповернення попередньої оплати (її частини) та несвоєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг складає 9 782 832,35 грн.

Врахувавши положення ст. 83 ГПК України та поважність викладених у клопотанні відповідача про зменшення суми штрафних санкцій обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 95 % та залишення до сплати 5% штрафних санкцій, що дорівнює 489 141,62 грн.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів наданих відповідачем, які б спростовували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності, не наведено й винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру штрафу.

Господарський суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

У відповідності до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

Підставою зменшення розміру пені відповідач зазначає тяжкий фінансовий стан.

Статтею 219 ГК України перераховано підстави для зменшення розміру відповідальності або звільнення від відповідальності, а саме - якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст.229 ГК України). Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.

Отже, аналіз законодавства надає чітке роз'яснення щодо підстав застосування звільнення від відповідальності за зобов'язанням або зменшення його розміру і окремо вказує на неприпустимість застосування такої підстави як відсутність коштів та тяжкий фінансовий стан.

Разом з цим, слід зазначити, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання (пеня) пунктом договору 7.2, та вже заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкції з посилання на ст. 83 ГПК України, виходячи з наступного.

Предметом позову є, зокрема, стягнення пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором від № № 294/14/100 від 20.11.2014 р., укладеного між позивачем і відповідачем, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 551 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, ст. 233 Господарського кодексу встановлено, що при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів наданих відповідачем, які б спростовували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності, не наведено й винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру штрафу.

Господарським судом встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт порушення строків виконання зобов'язань.

Крім того, відповідачем не подано доказів винятковості даного випадку, причин невиконання зобов'язання з оплати товару, негайного добровільного усунення порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено строк виконання зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем було доведено, що у відповідача дійсно існує прострочення по виконанню зобов'язань, у зв'язку з чим позивачем, було обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 248 004,31 грн. та штраф у розмірі 7% за прострочення виконання робіт на термін понад 30 днів у розмірі 2 817 867,62 грн., штрафні санкції за неповернення попередньої оплати та несвоєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, у розмірі 2 716 960, 42 грн., разом на суму 9 782 832, 35 грн.

Господарський суд першої інстанції в порушення вищезазначених приписів необґрунтовано зменшив розмір пені та не вказав обставин, що дозволили йому застосувати ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що господарський суд першої інстанції повинен був об'єктивно оцінити, чи був даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

При цьому, з практики розгляду аналогічних справ Вищим господарським судом України вбачається, що необхідною умовою для зменшення судом штрафних санкцій є встановлення факту винятковості випадку порушення стороною зобов'язання та неможливості сплатити штрафні санкції.

Зазначені обставини не були враховані господарським судом першої інстанції, що призвело до помилкових висновків про зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника начальника Східного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/2583/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/2583/15 скасувати частково: в частині зменшення розміру неустойки на 95% в розмірі 9 293 690,73 грн. та в цій частині прияти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (61139, м. Харків, вул. Котлова, 222, р/р 26003252696 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 350478, код 08099848) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, р/р 35211007018611 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код 00034022) штрафні санкції в розмірі 9 293 690, 73 грн.

Стягнути з державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (61139, м. Харків, вул. Котлова, 222, р/р 26003252696 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 350478, код 08099848) на Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, р/р 35211007018611 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код 00034022) 36540,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 03.08.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.